Loading...

За рік-два в Україні народиться нова політична еліта

Українці заплатили за євроінтеграційні прагнення кров’ю і життям людей. Але наразились на “Ні — асоціації України з ЄС” на голландському референдумі та на зволікання з обіцяним безвізовим режимом.    Люди не можуть пробачити владі, що вона, маючи величезний кредит довіри, не зробила достатньо для того, щоб наша країна наблизилась до європейської мрії. А в людському розумінні, це — навіть не скасування віз, а європейські стандарти життя…   Ситуацію обговорюємо з активним учасником донецького Євромайдану, народним депутатом ВР VII — VIIІ скликань Єгором Фірсовим, пише газета “Експрес”.

— Як вважаєте, за три роки після Майдану Україна наблизилась чи віддалилась від європейської мрії?

— Це питання з циклу тих, на які немає однозначної відповіді. Я вважаю, Україна пройшла той шлях, який мусила пройти. Кожна країна Європи — Британія, Німеччина, Іспанія і так далі — проходила через такі ж труднощі. І не за два-три роки, а за десятиліття. Варто бодай згадати, як іспанці боролися з режимом Франко…

Думаю, українці за ці три роки зрозуміли, що ніякої фантастики не буде, що після перемоги на Євромайдані, умовно кажучи, не почнуть рости банани на наших деревах, що реформи — це дуже складний процес, й треба вимагати їх від чинної влади. Суспільство визріває. І хоч це може звучати цинічно, але скажу: якби не агресія Путіна, якби Янукович досидів у президентському кріслі до кінця свого терміну й ми дочекались строкових виборів глави держави, Україну б і далі кидало туди-сюди — від Європи до Росії. Була б велика частка симпатиків Росії на сході й навіть у центрі нашої країни, тож ми не могли б рухатись уперед.

Нині ситуація інакша. Суспільство, як ніколи, згуртоване у своїй проєвропейській орієнтації. Зазначу, що курс на Європу не варто розуміти суто як вступ України до ЄС. Бо невідомо, що взагалі буде з ЄС через п’ять-десять років. Адже ми живемо в дуже складному геополітичному середовищі. Нам треба прагнути до європейських цінностей, до європейських стандартів життя. І дуже добре, що ми гуртуємося довкола цих прагнень. Як на мене, це найголовніше досягнення за останні три роки.

— У суспільстві, однак, зростає незадоволення через брак радикальних реформ. Багато хто вважає, що влада за цей період могла зробити більше. Чи погоджуєтеся з такими висновками?

— Безумовно, що так. Я глибоко переконаний, що влада — зокрема Президент і його найближче оточення — зацікавлена не в тому, щоб народ ставав багатшим, а в тому, щоб збагачуватися самій. Це дуже серйозна проблема. Я насправді багато спілкуюся з людьми, їжджу в метро, навідуюсь у далекі села. Бачу, по-перше, як живуть люди, по-друге — їхній психологічний стан.

Люди вже не вірять нікому: ні старим політикам, ні молодим, ні проєвропейським. І це найгірше. Нинішній владі немає прощення за це. Що далі? Новий Майдан, імпічмент, далі жити з цим Президентом і з цією владою?..

— От, власне, чи можна якось змінити ситуацію?

— Так, суспільству треба навчитись вимагати у влади виконання обіцянок. Нам може подобатися ця влада, може не подобатися, але вона повинна виконати те, що обіцяла. Це, по-перше.   По-друге, вважаю, що всі активні громадяни — волонтери, бійці АТО, люди, які були у владі й позитивно себе зарекомендували — повинні об’єднуватись і йти до влади. Я знаю дуже багатьох людей, які мають повагу, авторитет і знання, але до влади йти не хочуть. Бо вважають, що влада — це бруд. І так виходить, що хороші люди до влади не приходять, а покидьки, даруйте на слові, сидять у Верховній Раді. Насправді маємо розуміти: крім нас, ніхто долю України змінити не зможе. Треба просто брати все в свої руки й діяти.

— Вищі очікування в суспільства були не лише від роботи Президента, а й від роботи Верховної Ради. Як людина, яка входила до парламенту нинішнього скликання, чим можете пояснити не надто ефективну роботу законодавчого органу влади?

— Тим, що парламентаризм — як явище, як можливість висловлювати свою позицію — просто вбили. Зроблено це руками Президента, який контролює третину парламенту, а отже, має важелі впливу на нього. Коли я під час зустрічей з європейськими колегами розповідаю, що мене й Миколу Томенка позбавили депутатських мандатів лише за нашу принципову позицію, вони не вірять, що таке взагалі може бути…   Більшість людей (бо є, звичайно, принципові) прийшла до парламенту не для того, щоб будувати нову модель України, а для того, щоб вирішувати свої особисті питання, лобіювати своїх людей на держпідприємства.

— Як вважаєте, коли зможемо мати таку політичну еліту, яка дбатиме насамперед про інтереси країни, а не про свої особисті?

— Нині народжується нова генерація політиків, які пройшли АТО, волонтерство, випробування хабарами (їм пропонували, але вони не брали). І це не завдяки тому, що все в нас добре, а всупереч тому, що ми переживаємо колосальні негаразди. Думаю, за рік, два, три все-таки сформується нова еліта й презентує нові політичні партії, які матимуть довіру в людей. Це будуть партії не просто гасел, а партій дій.

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *