Loading...

Учасникам Майдану не можна надавати статус учасника бойовий дій

Я проти надання постраждалим на Майдані статусу учасника бойовий дій, і прошу Кабмін скасувати свій законопроект.

Кабмін прийняв рішення, щоб більше тисячі чоловік, визнаних офіційно пораненими, травмованими і постраждалими на Майдані отримали статус учасника бойових дій. Я розумію бажання уряду забезпечити належний соціальний захист постраждалим і дякую за цю увагу.

Я теж маю статус отримав поранення на Майдані. Я міг би без проблем переосвідчити свої середні тілесні ушкодження у тяжкі, отримати пільги, але я не роблю цього усвідомлено.

Ми не йшли на війну. Всі, хто йшов вперед на Майдані діяли як громадяни, а не солдати, це був особистий громадянський вибір. Наслідки цього вибору були усвідомленими.

Народ на Майдані ризикував тому, що не було сил миритися з брехнею, цинізмом, беззаконням влади. Тому що кожен зрозумів – якщо я зараз не піду вперед, мене не почують, і не зрозуміють, що це моє рішення, яке я не зміню.

Майдан – це Революція Гідності. Це революція кожного громадянина і патріота. І цю революцію не можна формалізувати. Не можна, щоб з’явилися учасники революції, люди з документами, тому що все це не заради документів було, і ніяким правилам і наказам не підкорялося.

На Майдані різні люди були. І серед загиблих, які отримали Героя України, на жаль, далеко не всі були справжніми героями – там і випадкові люди є, є і ті, хто не заслужив, на жаль. Але до тих, хто пішов з життя – які вже питання, їх немає, це не їх помилка. А ось якщо почнуть роздавати пільги живим, офіційний статус отримають ті, хто просто проліз в чергу. Не в грошах справа навіть – боляче усвідомлювати, що довідки стануть визначати, хто був учасником революції, а хто ні. Що стануть пролазити сумнівні люди, випадкові люди.

Постраждати на Майдані могло набагато більше людей – якби не знайшлися ті, хто стояв на барикадах вночі 18-20-го, хто відкрив вогонь по «Беркуту», хто беззбройним стояв перед «беркутом» в Маріїнському парку і пішов вгору по алеї Небесної сотні , хто розливав «коктейлі Молотова», хто виколупував булижники з бруківки, хто приносив їжу і одяг і медикаменти, лікував поранених, охороняв лікарні, звільняв затриманих, відбиваючи в автозаках у міліції, хто просто стояв на Майдані навіть, і не йшов, хоча було страшно. Якби не виступали зі сцени, не били дзвони церков, якби не молилися разом, не співали пісні артисти, якби, якби, якби.

Народ України, весь народ, за час Майдану і революції став учасником бойових дій. І люди йшли на смерть, тому що нам не потрібні пільги. Нам не потрібні довідки. Це був колективний подвиг, і у нас є спільне посвідчення, яке ми виписали собі самі – Конституція України. А там все правильно записано – джерело влади – народ, правосуддя, законність, право на працю, недоторканність приватної власності.

Інших посвідчень не треба. Інакше благородна ініціатива перетвориться в символ сорому.

Учасник бойових дій, це той, хто воював за Україну, виконував завдання в АТО. Це прописано в законі, девальвувати цей статус неприпустимо.

Учасник революції – громадянин України, і у нас вже є у кожного паспорт і цивільні права. Влада повинна виконувати ці права і щодня доводити, що зміна влади такою страшною ціною була виправданою.

Так, треба допомагати постраждалим. Нам, усім, хто постраждав від дій правоохоронних органів в 2016-м нарахували скромну разову компенсацію за завдану представниками держави збиток. Цього цілком достатньо, щоб вважати, що держава визнала свою відповідальність за злочини правоохоронців та відшкодувала шкоду. Так, потрібна цільова допомога тим, хто отримав тяжкі тілесні – втратив око, ногу, руку. Вони будуть страждати все життя. Але таких людей близько двадцяти чоловік, якщо я не помиляюся.

Зрозумійте, Майдан не мав нічого спільного з державою. Народ вийшов на Майдан, бо держава зникла, і довіри людям у владі не було, вони перестали звертати увагу на закон!

Не за пільги – а за побудову справжньої держави, де править закон, а не чиясь монарша добра воля .. Мені на Майдані величезну допомогу надавали найрізноманітніші підприємці, і боляче зараз бачити, що у всіх них серйозні проблеми з бізнесом, і уряд має займатися тим, щоб поліпшення торкнулися всіх, а не якоїсь однієї групи.

Ваша робота – щоб держава з’явилася! Щоб влада приймала системні рішення. Тому що всі ми зараз «учасники бойових дій», все у кого болить душа за свою країну і її майбутнє, все, для кого паспорт України це не просто засіб перетинати кордон. Нам всім потрібно визнання і порядок з боку держави.

А спроба замість організації нормального адміністрування, замість справжніх реформ в державі, роздати потерпілим на Майдані посвідчення буде мною сприйнята як образа. Я тут пишу тільки свою думку, звичайно, але цей законопроект, на моє переконання, треба скасувати і забути.

Задумайтесь, який привід ви даєте для антиукраїнської пропаганди, – мовляв, українці визнали, що на Майдані були «бойові дії». Але ж не було бойових – був свавілля влади, і тільки в останні вирішальні три дні, коли влада почала вбивати, люди відкрили вогонь у відповідь і картковий будиночок Януковича розсипався в пил.

У середу засідання Кабміну – шановний Павло Розенко, прошу знову поставити на обговорення питання цього законопроекту і зняти його з порядку денного. Уряд повинен відзвітувати на третю річницю Майдану своїми досягненнями в реформах держави і звільнення економіки від феодальної залежності від держапарату. Ось це його робота. І сором за безпорадність ніякими піар-законами не прикрашає.

Статус учасника Майдану – найвища цінність, саме тому що його не можна підробити, за це не покладені регалії та посвідчення, це високе звання кожен носить в душі. І нехай цей статус таким само не підробленим і залишиться назавжди.

Для мене, наприклад, найвища нагорода, щоб через багато років, я стояв з дітьми та онуками на Майдані, і вони мені з гордістю сказали: «Спасибі, все це було не дарма!».
І на менше я не погоджуся.

Джерело: блог Юрія Бутусова

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *