Вандали сплюндрували пам’ятник Лесі Українки на Байковому кладовищі (фотофакт)
25 лютого – день народження Лесі Українки.
Напередодні, як і в попередні роки, до її могили на Байковому цвинтарі прийшли письменники, працівники Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, шанувальники Лесиного таланту.
І буквально остовпіли, побачивши сплюндрований пам’ятник великій поетесі – від величних бронзових гірлянд, які зусібіч прикрашали пам’ятник, зосталися лиш металеві штирі, пише на своїй сторінці у ФБ Михайло Сидоржевський
Яка мерзота це вчинила?.. Чия рука осквернила пам’ять геніальної Лесі?..
Керівництво Національної спілки письменників України готує звернення до правоохоронних органів з вимогою провести розслідування цього злочину.
Також ми будемо звертатися до Міністерства культури з клопотанням щодо відновлення пам’ятника.
При цьому варто принагідно дещо зазначити.
Насамперед – може, до 150-річчя з дня народження письменниці українська держава нарешті спроможеться хоча б розпочати видання вже давно анонсованого 16-томника творів Лесі Українки? Чи все відзначення знову перетвориться на ганебний державний пшик – як це було з 200-річчям від дня народження Тараса Шевченка чи 100-річчям з дня смерті Івана Франка?.. Нагадаю, що досі найбільш повним виданням письменниці вважається виданий ще наприкінці більшовицьких 1920-х років 12-томник, коли М.Зеров, мабуть, дещо передчасно, запевнив, що «нарешті виріс читач для Лесі Українки». А вже сторінками 12-томника, який вийшов у 1979 році, нещадно пройшлися мародери з гебістсько-комуністичної цензури.
І ще. Не помилюсь, якщо скажу: Леся Українка в нас дотепер не лише повністю не видана, але й належно не прочитана. Чому? Нехай кожен, хто мислить, сам знайде відповідь. Але насправді читач і досі не доріс до Лесі Українки. А ідеологічний образ «великої хворої» радянських часів нині дехто силкується замінити на не менш вмотивований ерзац «емансипованої постмодерністки».
Насправді ж Леся Українка, ця світового рівня аристократка української національної культури, – поза часом і над марнотою облуди…
Ніби передбачаючи гірку історичну перспективу на сто років наперед, вона пророче писала: «Тоненька смужка // Брехню від правди ділить у минулім. // Але в прийдешньому нема вже й смужки»…
Світлина від Михайла Сидоржевського.
Світлина від Михайла Сидоржевського.