Відкладений Армагеддон. КНДР і США йдуть до лобового зіткнення
Весь світ з великим полегшенням зітхнув, коли головне північнокорейське свято – День Сонця – пройшло без запусків міжконтинентальних ракет або підземних ядерних випробувань. Підстави для хвилювань були цілком реальними. КНДР традиційно відзначає 15 квітня яким-небудь масштабних «феєрверком», лякаючи сусідів і викликаючи роздратування решти світу.
В цьому році «святковий захід» очікувався навіть більш значним, ніж зазвичай. Днем Сонця в Північній Кореї називають день народження Кім Ір Сена – засновника країни в її нинішньому вигляді. У цьому році йому б виповнилося 105 років, тому ювілей обіцяв стати незабутнім.
Західні спецслужби зафіксували через супутники підвищену активність в районі полігону «Пунгери», де КНДР традиційно проводить випробування ядерних зарядів. Американські експерти припустили, що в цей раз Пхеньян збирається випробувати не ядерну, а термоядерну бомбу, яка на порядок потужніша тих, що випробовували раніше.
Поява у північнокорейського режиму водневої бомби потужністю в кілька мегатонн – стало б дуже серйозною зміною всієї геополітики регіону. З допомогою одного такого заряду можна стерти з лиця землі багатомільйонне місто разом з усіма його мешканцями. В дипломатичному відношенні проведення випробувань термоядерної зброї – плювок в обличчя всьому світовому співтовариству, а особливо США.
Американський президент Дональд Трамп оголосив про перекидання в район Корейського півострова військово-морської «армади» з есмінців, крейсерів і підводних човнів на чолі з атомним авіаносцем «Карл Вінсон». Білий дім майже прямим текстом заявив, що все це обрушиться на Північну Корею, якщо та все ж спробує провести випробування.
Пхеньян, незважаючи на попередні грізні заяви, знітився. Замість (термо)ядерних випробувань північнокорейці запустили ракету середньої дальності на рідкому паливі, яка вибухнула відразу після старту. Місцеві пропагандисти (інших ЗМІ там просто немає) навіть не стали повідомляти про подію.
Війни, початку якої всі боялися, цього разу не сталося. Але протиріччя між зацікавленими сторонами нікуди не поділися.
Кім Чен Ин, навчений гірким досвідом Саддама Хусейна, Муаммара Каддафі і Башара Асада прекрасно розуміє, що єдиною гарантією запобігання зміни його режиму за допомогою американської авіації може бути тільки володіння ядерною зброєю та засобами її доставки. США ніколи не ризикнуть атакувати Північну Корею, якщо буде шанс отримати у відповідь ядерний удар. Тому він ні за що не припинить розвиток ядерної та ракетної програм. Без них він просто приречений.
США, в свою чергу, ні за що не можуть допустити, щоб у КНДР з’явилася навіть теоретична можливість запустити міжконтинентальну ракету з ядерною боєголовкою по Лос-Анджелесу, наприклад. Таким чином, ключові стратегічні завдання цих двох країн вступають в пряме, ніяк не розв’язне протиріччя. Хто вийде переможцем, безпосередньо залежить від того, чи зможе Пхеньян провести ще кілька ядерних випробувань. Тут треба сказати кілька слів про технічну сторону справи.
Більшість північнокорейських балістичних ракет – рідкопаливні, середньої дальності, власного виробництва. Вони відомі крайнім ступенем ненадійності і постійно вибухають на старті. Однак у КНДР вже є міжконтинентальні ракети на твердому паливі, розроблені спільно з Іраном. Вони досить якісні, і при деякому доопрацюванні зможуть доставити ядерний заряд через океан. Проблема в тому, що самого заряду поки немає.
Ті бомби, які Пхеньян випробовує на полігоні «Пунгери», – це досить громіздкі стаціонарні пристрої, які можна возити на залізничних платформах, але ніяк не запхати в порівняно невелику ракетну боєголовку. Для того, щоб отримати надійні боєзаряди необхідних габаритів, їх потрібно серйозно модернізувати, мініатюризувати і випробувати. Як і в будь-якій справі, спочатку напевно щось піде не так, тому випробувань доведеться провести не одне й не два. Як багато – ніхто точно не знає. Експерти вважають, що зараз йдеться про п’ять-десять підземних вибухів. Якщо все пройде порівняно успішно, то з великою часткою ймовірності у КНДР з’явиться ядерний або термоядерний заряд, який можна буде встановити на важкій ракеті.
Саме тому зараз все залежить від того, чи дозволять американці провести ядерні випробування Північної Кореї. Від цього, без перебільшення, залежить майбутнє всього регіону, а може і світу. І тут починається найдивніше.
Американські ЗМІ з’ясували, що Трамп, м’яко кажучи, сказав неправду, анонсуючи відправку «армади» до берегів Північної Кореї. Насправді, в цей момент вона прямувала в протилежному напрямку – в Індійський океан. Зараз її, начебто, розгорнули на початку обіцяного курсу, але скандал вийшов грандіозний. Особливо сильно на президента США образилися в Сеулі: південнокорейські лідери якось не звикли, що головний їхній союзник говорить нісенітницю, коли справа стосується фізичного виживання країни.
На цьому інформаційному підгрунті осмілів і «король ранкової зірки», як називають Кім Чен Ина в північнокорейській пресі. Представник КНДР в ООН пригрозив США нанесенням «неймовірно потужного превентивного термоядерного удару», якщо американці і далі продовжать загрожувати його країні. У Пхеньяні відвідувачів концерту з нагоди Дня Сонця порадували відео-презентацією ядерного удару по Сан-Франциско. Ситуація знову стала приймати небезпечний оборот.
Росія під виглядом навчань перекинула війська до кордону з Північною Кореєю, до неї те ж саме зробив Китай. Більше того, за повідомленнями з Пентагону, китайські ВВС останнім часом поводяться в цьому регіоні надзвичайно активно. Трамп з другої спроби начебто відправив до КНДР «Карла Вінсона» і кораблі супроводу.
Практично одночасно північнокорейська армія почала рух на південь. Місцеві негайно відреагували на це, перевівши свої війська в повну боєготовність. Всі сторони потенційного конфлікту приготувалися і напружено чекають, що буде далі.
Враховуючи нинішнє місце розташування і швидкість руху американської авіаносної групи, до Жовтого або Японського моря вони підійдуть приблизно через тиждень. Відповідно, у Північної Кореї є певний час для проведення ядерних випробувань у відносній безпеці. До речі, зовсім скоро з’явиться прекрасний привід для святкового заходу – 25 квітня, в КНДР відзначають день створення Корейської народної армії. Це у них своєрідний аналог російського 23 лютого. Коли ще демонструвати міць своєї армії, як не в цей день?
Оскільки Трамп на весь світ засвідчив свою несерйозність, патякаючи про авіаносці, яких не було на місці, ставлення Пхеньяну до нього і до його погроз стало відповідним. Кіму буде дуже непросто ухилитися від спокуси втерти носа своєму американському колезі, показавши, що долю регіону буде визначати КНДР, а не США. Шанси проведення ядерних випробувань швидко ростуть.
Починається гра нервів. Американський лідер північнокорейської образи може не витерпіти – піджене туди кораблі і все ж вдарить по ядерних об’єктах. Тим більше, що завдання позбавити КНДР можливості нанести ядерний удар по США ніхто не відміняв. Відповідь Пхеньяну очевидна – масований артилерійський обстріл Сеула і американських військових баз у Південній Кореї. Після цього велика війна на півострові стане реальністю. У неї запросто може бути втягнутий і Китай, у якого свої завдання в регіоні.
Пекін не хоче ні ліквідації режиму Кімів, ні появи у КНДР ядерної зброї. У першому випадку він просто втратить вплив на півострові і отримає на своєму кордоні американські сухопутні війська, а в другому – виявиться вразливим для шантажу з боку Пхеньяну. Ні те, ні інше китайських товаришів категорично не влаштовує, тому вони зараз намагаються впливати на КНДР силою переконання. Але 150 тисяч військовослужбовців і бойову техніку до корейського кордону все одно підвели.
Звичайно, зараз велика війна – зовсім не єдиний вихід з ситуації. У справу можуть втрутитися дипломати і політики. Однак безглуздість і емоційний характер, властиві і Трампу, і Кіму, штовхає обох на ескалацію протистояння, фундаментальні причини якого досі не зняті.