В Україні планують створити Центр протидії дезінформації

“Якщо ж ми говоримо про протидію у вигляді публікацій, розсилки інформації – роботу у цьому напрямку ми розпочнемо зі створення Центру протидії дезінформації. Хоча масштаби можуть бути більшими. Саме президент на трибуні ООН зазначав про необхідність створення в Україні міжнародного хабу, оскільки ми є, як кажуть, фронтьєром на стику двох світів – західної і російської цивілізацій. Створення такого хабу допомогло б зосередити зусилля із залученням наших західних партнерів, досвіду спеціалістів із країн, що є нашими союзниками – і дозволило б ефективно відпрацьовувати ті маніпуляції і фейки, які запускає країна-агресор. Тому створення Центру протидії дезінформації – тільки початок”, – сказав Ткаченко.

Він наголосив, що подібні центри існують у різних країнах.

“На сьогодні і в Брюсселі є великий центр натівський, і в Фінляндії є такий центр, і, здається, в Чехії, у балтійських країнах. Такі центри займаються швидше висвітленням того, що є фейками і що є дезінформацією. Не прямою забороною, а висвітленням, демонстрацією того, чим вони є”, – зазначив міністр.

Хороший приклад, на його думку, – створення онлайн-музею російської пропаганди: “Тобто ми показуємо, що, власне, є дезінформацією, допомагаємо (з прикладами) людям розібратися, чому, вибудовуємо причинно-наслідковий зв’язок – і доводимо, що вони мають справу з дезінформацією”.

Відповідаючи на запитання, чи буде цього достатньо для протидії Росії в інформаційній війні, Ткаченко зауважив, що Україна не може діяти симетрично Кремлю і створювати армію ботів, які будуть писати і розповсюджувати певні меседжі. “Нам потрібно відповідати асиметрично: показувати і висвітлювати. Так, як європейці. Вони кажуть: ось ці акаунти – боти. Ця інформація є неправдивою – і ось аргументи. Тобто це оперативно-просвітницька робота”, – сказав він.

Міністр переконаний, що людей також потрібно навчити самостійно виявляти неправдиві повідомлення та перевіряти інформацію, щоб це стало звичкою.

“Не треба пропонувати людям ботів. Треба дати їм у руки “вудочку” – знання, як їм самим боротися з інформаційним терором, як відрізняти зерна від полови. Це ж елементарно. Коли ви заходите у Фейсбук і бачите якусь інформацію – що ви робите? Особисто я, з огляду на журналістський досвід, завжди роблю два кліки мишкою, щоб перевірити джерела. Все. Цього достатньо у більшості випадків. Коли практика перевіряти інформацію стане звичкою (так само, як звичка чистити зуби) – пропагандисти країни-агресора чи будь-які інші творці фейків матимуть справу не з іншою армією ботів, а з мільйонами свідомих громадян. Громадян, на яких такі примітивні інструменти не працюють”, – заявив Ткаченко.