Loading...

Українські науковці розробили прилад, що може позбавити країну газової залежності

Упродовж 9 років шість українських вчених розробляли прилад, який може допомогти Україні позбутися газової залежності. Вже є результати, які можна застосовувати, але немає політичної волі, зазначають розробники. До того ж винахід є економічно вигідним та екологічно безпечним, стверджують вчені з Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. Справа життя для науковців є і справою, переважно, власного ентузіазму. Про фінансування відверто не кажуть, але зрозуміло, що воно вкрай мале або практично відсутнє.

«Може це український патріотизм, що ми щось створюємо для держави», – каже Юрій Попіль, доцент Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського.

Юрій Попіль

Його перебиває колега, який має інший погляд: «Патріотизм до виживання. Оскільки державі такого роду розробки не потрібні, приватним інвесторам це не привабливо, бо вони заробляють на сировинних джерелах, а не на мізках. І це відрізняє Україну від решти світу, на жаль», – втручається аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микола Клочок.

Микола Клочок

Микола Клочок

Попри полярні погляди на політику та ситуацію навколо втілення задуму, колеги в один голос кажуть, що не готові продавати ідею, а хочуть, щоб вона запрацювала. Зізнаються, що саме протилежні погляди допомагають їм в колективних розробках.

«Наші олігархи не вміють навіть використовувати єдиний ресурс, який в Україні залишився – це людський. Ми не знаходимо порозуміння з людьми, які мають великий капітал. А чому – тому що їм не вигідно мати низькі ціни, їхня маржа залежить від величини цієї ціни», – продовжує Клочок.

Але Юрій Попіль все ж резюмує: «Розум наш дасть можливість Україні вийти з цієї прірви, як економічної, так і паливної», – переконаний він.

Розробники продовжують пошуки інвесторів.

blob:https://www.radiosvoboda.org/7edb0b93-4e5e-4cff-bc01-3c157bb8ed63

Опалення може коштувати вшестеро дешевше

Рідиною, на якій працює представлена система, є водо-вугілля, як її називають розробники з КПІ та КНУ.

Науковці знайшли спосіб поєднати буре вугілля та воду таким чином, щоб отримати потужний процес горіння, щоправда для цього ще знадобиться плазмотрон і електрика.

«Невелику кількість електричної енергії ми вкладаємо у пусковий механізм хімічної реакції, яка у подальшому у вигляді факелу віддає нам тепло. Як наслідок – невелика кількість електрики дає велику кількість тепла», – пояснює Микола Клочок.

​На великих електростанціях працюють за технологіями 19-го сторіччя, які вже застаріли, констатує спеціаліст.

«Одна година на 250 квадратних метрів житлової площі потребує три куби газу на годину, за півроку це обійдеться у 129 600 гривень, якщо ми вкладаємо у 2,5 кВт за ціною 90 копійок за кіловат (це якраз нова ціна на електрику і вона вважається не самою низькою в світі), то різниця буде становити в 5,8-6, а іноді і більше разів (*в менший бік – ред.)», – зазначає він.

​Перевагою розробленої установки є те, що вона може бути мобільною, розповідає Юрій Попіль. Живленням для такої системи можуть бути інверторні джерела, які продаються у вільному доступі, додає він.

«Установка може використовуватися і для військових, щоб їм не було холодно і можна було б щось зварити. Одна проблема – потрібна електроенергія. При нашому способі паливо, газ й інші види палива повинні бути відсутні – тільки водо-вугільне паливо», – наголошує Юрій Попіль.

Україна є багатою на поклади бурого вугілля, до того ж воно залягає на поверхні, аргументують науковці.

Це не нова система, але вдосконалена

Вперше ефективність активації вугільного пилу за допомогою плазмотрону довели наприкінці 1970-х років у Великій Британії, пояснює Микола Клочок. Зараз ця технологія використовується в Америці та Китаї, найбільш активно там, де обмежені нафтові та газові ресурси, пояснюють науковці.

Але є суттєва відмінність із тим, що винайшли українські розробники, полягає в екологічному аспекті.

«Китай коли запрацював на повну силу у своїй вугільній революції, він почав викидати величезну кількість кислої води та вуглекислого газу. Це величезна екологічна проблема, з якою стикається людство. Єдиний засіб, який допоможе уникнути цих викидів – це те, що в газовому розряді, який ми ініціюємо за допомогою електрики, може горіти вуглекислий газ та вода», – наголошує науковець.

Ядерна енергетика врешті стане шляхом у нікуди, вважає Клочок, а виходом з цього напрямку є плазмові процеси.

«Ми не залазимо у розпад ядра, ми не напрацьовуємо ізотопів, рентгенівського випромінювання, гамма-промінів, тут ультрафіолет працює. Вся наша жива природа працює лише за рахунок одного – природоподібних технологій. Все наше кліткове життя складається з одного – із цукру, з глюкози. Звідки береться глюкоза: 6 молекул води і 6 молекул вуглекислого газу, все навколишнє середовище за рахунок цього живе. Виникає питання: чи можемо ми моделювати цей процес? Виявляється, можемо, лише де? У плазмі. Ми можемо в плазмі моделювати цей процес і ми можемо, так би мовити, замкнути енергетику», – зазначає Микола Клочок.

У пошуках підтримки

Пристрої, які розробили українські професори, пройшли випробування, але промислового впровадження ще не знайшли. Зараз вони перебувають на стадії дослідження. Випробовування проводять на майданчику на Дарницькій ТЕЦ міста Києва.

Розробники вийшли на компанію ДТЕК, розробили інженерне рішення для переобладнання Криворізької ТЕЦ, якій не вистачає антрацитового вугілля.

«За нашими розрахунками створити цю систему на Криворізькій ТЕЦ, то за приблизними розрахунками це може коштувати від 1,5-2 мільйонів доларів на один пристрій, на котел – це буде коштувати близько 2-х мільйонів. Строк окупності цього може становити до 2- 3,5 років. В енергетиці всі пристрої окупуються десь за 7-10 років», – каже Микола Клочок.

Він зазначає, що підприємства ладні купувати те, що вже поставлено на промисловий потік і десь використовувалось, а ті пропозиції, в яких необхідно все робити самостійно – зібрати конструкторське бюро і працювати на основі розробок, їх не цікавлять.

Цьогоріч новітню систему опалення хочуть випробувати на практиці у стінах самого КПІ.

«Опалювальний сезон КПІ буде припинятися, а в нас є така станція, якою ми можемо хоч свій корпус підігрівати. Співробітники хочуть перейти на цей вид палива. Це стане самим основним випробуванням цієї установки», – зазначає Юрій Попіль.

Проект став переможцем конкурсу стартапів «Sikorsky Challenge 2017», який щорічно проводить КПІ, і це означає появу перших інвестицій в подальшу розробку устаткування.

Для завершення роботи над пристроями, розробникам ще потрібно провести дослідження для стабільності горіння, часу роботи пристрою, рівня стійкості електродів і команда не збирається зупинятися ні в подальшій розробці, ні в пошуках інвестицій.

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *