Loading...

Україні треба розібратися, що це за «культурні російські центри» – Цимбалюк

Гості програми «Ваша Свобода»: Юрій Сиротюк, народний депутат України 7-го скликання (ВО «Свобода»); Юрій Мірошниченко, народний депутат України («Опозиційний блок»); Роман Цимбалюк, кореспондент інформагенції УНІАН у Москві.

Діяльність Російського культурного центру в Києві має бути негайно припинена. На цьому наголошує народний депутат Ірина Фріз. Вона заявила про намір винести на розгляд Верховної Ради законопроект, який заборонить діяльність в Україні такого центру. Цей законопроект вже давно перебував на розгляді парламенту, але його розгляд був тимчасово припинений. Опоненти таких пропозицій стверджують зокрема, що ухвалення цього законопроекту призведе до закриття Кремлем українських культурних центрів у Росії. А в Москві вкотре заявили, що нібито Київ порушує права російськомовних.

Олександр Лащенко: Пане Сиротюк, як Ви вважаєте, є зараз місце для діяльності російських культурних центрів, наукових, просвітницьких в Україні?

Юрій Сиротюк: Структури, які займаються психологічними, інформаційно-диверсійними кампаніями в Україні, не мають мати місця. В умовах тотальної війни, де інформаційна складова, не військова компонента, займає надзвичайно важливу роль, дозволяти розгул російських спецслужб на території Києва й інших міст в умовах війни – не може дозволити собі жодна держава. Це надзвичайно велика розкіш. Ми ж розуміємо, хто сидить у цих центрах. В угоді прописано: це дипломати. Керують дипломати. Це ФСБешник з погонами, який організовує навколо себе свою агентуру, який, користуючись дипломатичною недоторканністю, може перевозити у своїх машинах зброю, який може займатися інформаційними спецопераціями.

Що роблять сьогодні США і Росія? Загострені відносини – обмежують дипломатичні контакти. Потрібно зупинити, денонсувати велику угоду про дружбу і співробітництво. Вона порушена в усіх пунктах – недоторканність кордонів, незастосування сили, не допомагати третім силам створювати бази. Й досі залишається чинною.

Треба обмежити на дипломатичному рівні відносини з Російською Федерацією. А я є прихильником припинення взагалі. У Києво-Печерській лаврі Гіркін сидів під час Майдану! І там ще ніхто не допитаний. Там були склади зброї «антимайдану». Звідти виходили організованими колонами вбивці.

Угода про культурне співробітництва підписана 28 лютого 1998 року. Вона пролонгується автоматично кожні 10 років. 28 лютого 2018 року автоматично буде пролонгована. Кабмін мав би за півроку повідомити Росію, що цього року не матиме чинності. Ми не проти культурного, наукового співробітництва, будь-яких контактів, ми проти того, щоб російська агентура так безперешкодно діяла на території України.

Немає адекватної політики України щодо своїх співгромадян і українців, які проживають на території Росії. Жодної політики по захисту українців українське посольство не проводить. Ні на території посольства, ні на території консульств, ні тим паче на території того так званого культурного центру, де час від часу співають Кобзон і Пугачова.

Я не хотів би, щоб Росія спекулювала, що ми закриваємо культурні центри. Ми закриваємо ці точки війни на території України. У Києві тільки за останні роки (тут недалеко, на Подолі розташоване це «Росспівробітництво») величезні скандали за участі громадськості, коли намагалися презентувати книги, що «українцев нє било, нєт і бить нє может», коли приходили відверто антиукраїнські діячі.

Ці відносини треба заморозити, тільки не казати, що це культурні відносини. Там сидять ті хлопці, які потім здійснюють вибухи в центрі міста. На початку війни як член Комітету з питань нацбезпеки і оборони я мав інформацію з обмеженим доступом про декількасот російських ГРУшників на території Києва. За три роки я не чув про жодного затриманого, жодного висланого, жодного посадженого в ізолятор СБУ! Тому й далі будуть вибухи, провокації.

– Пане Мірошниченко, чи варто забороняти зараз отакі російські центри в Україні?

Юрій Мірошниченко: Розвідувальні і диверсійні центри будь-якої країни, у тому числі і російські, не мають діяти в Україні. Культура, співробітництво, народи повинні зберігати і дружбу, і співпрацю, і взаємне збагачення. Ми маємо відокремити певний політичний режим, певні дії, які відбуваються стосовно України з боку Російської Федерації, і народи, які живуть на території двох держав. Є велика історія, є великі родинні зв’язки, є, зрештою, спільне майбутнє.

Я не можу зараз давати оцінку, чи це (Російський центр науки і культури у Києві – ред.) є розвідувальний чи диверсійний центр, який пропонується закрити. Є відповідні служби, як СБУ, є політичний орган, яким є РНБО. Багато питань є предметом розгляду РНБО. Так само, як і так звана велика угода про дружбу і співробітництво. Статус воєнних дій, які відбуваються на сході – це війна? Якщо війна – відповідний правовий режим. Якщо це АТО… У мене не достатньо інформації, щоб давати оцінку діям президента, РНБО з приводу статусу цієї так званої АТО. У політичному вжитку ми використовуємо слово «війна», а в правовому – АТО. Можливо, є аргументи. Я визнаю… Якщо це є культурний центр, то має діяти. Культура є не надбанням уряду чи якоїсь особи. Це народ. Якщо ми говоримо про певні засоби протистояння міждержавного, то не маємо тут сперечатися. Ми, українці, маємо захищати свою країну, в тому числі і в інформаційному просторі.

– Пане Цимбалюк, які Ваші враження, отакі російські культурні центри мають існувати в Україні на четвертий рік війни, розв’язаної саме Росією проти України?

Роман Цимбалюк: Треба розібратися, що це за «культурні російські центри»? Насправді це представництва такої установи, як «Росспівробітництво» – Федеральне агентство зі справ СНД, співвітчизників, які проживають закордоном, і з питань міжнародного гуманітарного співробітництва. Як пояснював президент Росії, чому він напав на Україну і захопили Крим і Донбас, вони займалися «захистом співвітчизників». З одного боку, на нас через цих «співвітчизників» напали, з іншого – виникає запитання: чи не виглядає це дуже дивним? У нас представництва працюють і в Києві, і в Одесі.

Треба врегулювати стан з Російською Федерацією в юридичному плані. Це і закон про деокупацію, де буде названа країна агресор країною агресором. Петро Олексійович каже на параді, що це війна, але у документах все дуже розпливчасто. У нас рівень стосунків з Російською Федерацією перейде на рівень суддів у різних інстанціях, то бажано юридичну складову привести до норми. Дивно судитися з країною, яка в нас в документах прописана як «стратегічний партнер». Є цілий пласт, а пані Фріз виокремлює одне щось, і ми всі про це говоримо.

Росіяни в Україні працюють на підставі двосторонньої міжурядової угоди. На Арбаті є Український культурний центр. Будинок – це власність держави Україна. Але, вибачте за прямоту, це тупа діяльність України як держави в даному моменті – по великому рахунку займається тим, що здає цей центр на Арбаті в оренду. Там магазини. Не просто так там вони. Хтось на цьому заробляє гроші і, мабуть, немаленькі. Вони проводять там концерти «шароварні» з нагоди якогось свята. Туди приходить 10, 20, ну 50 людей. І з кожним роком менше. Тому що молодь вони нічим не зацікавлюють…

Їм все рівно. Вони будь-який крок нашої влади, навіть якщо політична сила Мірошниченка колись на виборах отримає більшість, вони представлятимуть виконавчу владу, росіяни все рівно нас «мочитимуть» по всіх фронтах. Їм не треба якихось правильних приводів. Вони придумають все, що завгодно.

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *