Loading...

ТОП-100 найвпливовіших людей Київщини

Підбиваючи підсумки 2017 року, інформаційний портал «Моя Київщина» підготував рейтинг найбільш впливових та авторитетних людей Київської області, у який ввійшли відомі політики, підприємці, журналісти та освітяни

2017 рік на Київщині пройшов під знаком загострення протистояння між обласними «елітами». Боротьбу каталізують дії центральної влади, яка вирішила значно посилити вплив на політичні процеси на Київщині за допомогою адміністративних та силових методів. Поява нових потужних гравців загальноукраїнського рівня, які вийшли на перші ролі в області, вже призвела до серйозних змін політичного ландшафту, які триватимуть і в наступному році.

Перші вибори до об’єднаних територіальних громад, які відбулися в жовтні і грудні, дали досить неочікувані результати. Попри вдавану активність влада продемонструвала вкрай низькі результати, що обумовлено неефективністю партійних осередків президентської «Солідарності», відсутністю реальної роботи на місцях. Тоді ж розкрилася і ще одна проблема: відсутність якісних кадрів на чолі області. Орієнтація на одну фінансово-промислову групу на чолі з народним депутатом Ярославом Москаленком не дала владі потрібних результатів. Попри серйозний тиск, зокрема, і за участі «силовиків» Київська облрада досі знаходиться в опозиції до президентської вертикалі, що є серйозною небезпекою для всієї президентської вертикалі у середньостроковій перспективі.

Неефективність роботи президентської вертикалі призвела до чехарди навколо посад в Київській ОДА: всього за рік роботи у Олександра Горгана змінився весь «комплект» заступників. Не до кінця зрозуміла і політика призначень голів РДА, що вилилося у низку конфліктів з головами районів.

2018 рік стане визначальним в розстановці сил в області напередодні президентських і парламентських виборів. Також в наступному році очікуються чергові цикли виборів до об’єднаних територіальних громад Київщини, які цілком можуть завершитися повним фіаско для Горгана та всієї президентської вертикалі. Враховуючи невисокий рівень підтримки влади в області, є серйозні ризики, що напередодні президентських виборів Київщина серйозно «провисатиме» у «шахматці» Банкової…

1. ІГОР КОНОНЕНКО

 

Народний депутат України, голова Київського обласного осередку партії «Солідарність»

Президентська вертикаль традиційно має найбільший вплив на все соціально-економічне та політичне життя в будь-якому регіоні України. І Київщина тут не є виключенням. Після призначення у квітні 2017 року головою Київського обласного осередку партії «Солідарність» Ігор Кононенко став найбільш потужною політичною фігурою в пристоличному краї. Один з найближчих соратників президента Петра Порошенка, Кононенко товаришує з головою держави понад 30 років: разом вони служили в армії і є давніми компаньйонами в низці бізнес-проектів.

До останнього часу Кононенко обіймався майже виключно загальноукраїнською політичною повісткою. Так, він контролює групу у фракції БПП. Кількох міністрів та державну компанію «Центренерго» пов’язують саме з ним. Також його називають справжній власником телеканалу «Прямий», який формально належить колишньому «регіоналу» Володимиру Макеєнку, та кількома інтернет-ресурсами. Окрім того, Кононенко, який свого часу був депутатом Київради від Блоку Леоніда Черновецького, має серйозні інтереси у столиці у сфері будівництва та надання комунальних послуг.

На Київщину Кононенка перевели після того, як стало зрозуміло, що область поступово переходить під контроль «Батьківщини» та її союзників по облраді. І що голова партійного осередку Лев Парцхаладзе виконує свої функції не надто завзято. Зараз Кононенко фактично контролює всю виконавчу гілку влади в області, заручившись підтримкою ще одного політичного «важковаговика» Ярослава Москаленка, який є патроном голови Київської облдержадміністрації Олександра Горгана.

Окрім того, останнім часом Кононенко демонструє активність в Обухівському та Васильківському районах Київської області, які входять у мажоритарний округ №94. Будучи не надто публічною персоною, народний депутат кілька разів здійснив туди візити, проводив там наради, розповідаючи про готовність допомогти місцевим жителям.

Також територією цього округу розповсюджується щотижнева газета «Голос Київщини». Очільником організації, яка міститься в вихідних даних видання, є такий собі Дмитро Шихненко – в двох останніх скликаннях парламенту помічник нардепа від БПП Андрія Павелка та кандидат від президентської партії в 2014-му під непрохідним номером в списку. До Павелка Шихненко був помічником депутата Анатолія Матвієнка – рідного дядька ще одного нардепа від БПП Сергія Березенка, якого називають близьким до Кононенка.

Позиції на окрузі у Кононенка – більш ніж серйозні. З ним та Сергієм Березенком пов’язують голову Обухівського району Івана Рудяка. Лояльність до друга президента демонструє і голова Васильківської РДА Владислав Одинець. Нема проблем і з мерами Обухова Олександром Левченком та Володимиром Сабадашем, які наразі не готові рухатися проти волі першого заступника голови фракції «Блок Петра Порошенка».

Втім плани нардепа на цей регіон, схоже, не обмежуються можливим балотуванням у Верховну Раду. Тут проявляються і його бізнес-інтереси. Враховуючи негласний контроль над державною компанією «Центренерго», яка володіє Трипільською, Зміївською та Вуглегірською ТЕС, візит Кононенка у Трипілля явно не був випадковим. У ЗМІ писали, що у червні Фонд держмайна планує вийти на продаж «Центренерго», і Трипільска ТЕС може опинитись після приватизації саме у структур Кононенка.

2. СЕРГІЙ КНЯЗЄВ

 

Голова Нацполіції України

Очільник Національної поліції України Сергій Князєв, який лише відносно нещодавно став публічною особою, насправді давно є одним з найбільш авторитетних людей в Київській області. Варто зазначити, що Князєв більше двадцяти років працює у правоохоронній системі. Причому, переважну більшість своє кар’єри він провів на Київщині, де знає, мабуть, всіх основних політичних гравців в області.

Уродженець Білої Церкви починав службу в органах внутрішніх справ у рідному місті. Спочатку, з 1992 році, він працював міліціонером відділу охорони. У 1995 році перейшов на службу в кримінальний відділ. З 1995 по 2008 рік пройшов у Білі Церкві шлях від оперуповноваженого карного розшуку до заступника начальника — начальника кримінальної міліції міського відділу. Починаючи з 2008 року, він керував управлінням карного розшуку ГУМВС України в Київській області.

У листопаді 2014 року він був переведений на Донбас, де виконував обов’язки заступника начальника Головного управління МВС України в Донецькій області, а також займав там посаду начальника кримінальної міліції.

У 2015 році очолював ГУ МВС Закарпатської області, де відзначився вдалою операцією із затримання контрабанди бурштину вартістю 200 млн гривень. Після цього очолив поліцію Рівненської області, де продовжив займатися питання бурштину. Там він отримав генеральське звання. З 10 листопада 2016 року Князєв — начальник Департаменту карного розшуку Національної поліції України, а адже за три місяці – 8 лютого 2017 року – Князєв очолив Нацполіцію України.

Враховуючи, що Князєва часто відправляли в гарячі точки, в поліцейських колах у нього є репутація своєрідного кризового менеджера. Тож і зараз у його першочергові завдання на посаді голови Нацполіції входить збити рівень злочинності, та повернути дещо розгублений авторитет поліцейських.

Попри те, що він завжди перебував  в тіні, він швидко перейшов у публічну площину, ставши головним коментатором результатів роботи Нацполіції. При цьому, варто зазначити, що Князєв зараз фактично формує білоцерківську команду. Так, у вересні 2017 року на посаду заступника голови Національної поліції – начальника Головного слідчого управління призначено Віталія Невгада, який разом з Князєвим працював у Білій Церкві, а пізніше – на Донбасі. Також Князєв часто підтягує кадрів з Київщини. Зокрема, наприкінці листопада начальника слідства обласної поліції Олександра Осіпова відправили на підвищення у Головне слідче управління Нацполіції України.

Варто зазначити, що Князєв за родом служби знає всіх головних гравців у Київської області. З деякими він перебуває у теплих відносинах. Зокрема, розповідають про теплі стосунки голови Нацполіції з депутатом Київської облради Леонідом Глиняним, у дружини якого він орендує квартиру в Києві.

3. ЯРОСЛАВ МОСКАЛЕНКО

 

Народний депутат України, голова депутатської групи «Воля народу»

Ярослава Москаленка вважають однією з найвпливовіших фігур в Київській області. Завдяки зв’язкам у високих кабінетах уродженець Вишгородщини  після Революції Гідності зберіг підтримкуАдміністрації президента, ставши народним депутатом України по округу №96 з центром у Вишгороді, і в який також входять Буча, Славутич, а також Бородянський, Вишгородський, Іванківський, Поліський райони.

У 2016 році після корупційного скандалу за участі екс-губернатора Київщини Максима Мельничука Москаленко протягнув на посаду голови Київської облдержадміністрації Олександра Горгана, який на той час був очільником Вишгородської РДА. Варто зазначити, що Вишгородський район є вотчиною Москаленка. У 2006 році він був обраний депутатом Вишгородської районної ради, ставши її головою. Після обрання президентом Віктора Януковича у 2010 році Москаленко очолив Вишгородську райдержадміністрацію, а за кілька місяців став першим заступником голови Київської ОДА.

Він двічі перемагав на мажоритарному окрузі №96 до Верховної Ради. Вперше – у 2012 році, вдруге – у 2014 році. З грудня 2014 року Москаленко входить до депутатської групи «Воля народу» у Верховній Раді, яку пізніше очолив. Він ініціював створення міжфракційного об’єднання «Київщина», яке обіцяє перейматися справами області, і в яке входить низка нардепів з різних політсил. Також Москаленко контролює виборчі процеси в об’єднаних територіальних громадах області, виступаючи куратором президентської БПП-«Солідарність» та інших президентських політпроектів на виборах до об’єднаних територіальних громад.

Окрім підконтрольного собі голови Київської ОДА Москаленко також зберігає серйозний вплив на депутатський корпус в облраді. Зокрема, окрім своїх людей у БПП він також контролює більшу частину фракції «Наш Край». Щоправда, цього виявилося недостатньо, аби взяти під контроль головний представницький орган столичного регіону. Конфлікт з «Батьківщиною» та головою облради Ганною Стариковою, яка зараз контролює більшість в облраді, триває.

Москаленко активно працює і над збільшенням впливу в поза політичних сферах. Зокрема, у 2017 році він очолив Федерацію футболу Київської області. Історія з обранням супроводжувалася низкою скандалів. Зокрема, чинився тиск на представників футбольної громадськості області з боку першого віце-президента Федерації футболу України Вадима Костюченка. Окрім футболу Москаленко цікавиться і другими видами спорту. Так, він є віце-президентом Федерації тенісу України.

4. ЮРІЙ БОЙКО

 

Голова фракції «Опоблоку» у Верховній Раді

Протягом багатьох років лідер фракції «Опоблоку» Юрій Бойко був куратором Київської області від Партії регіонів, і навіть після втечі президента Віктора Януковича зберігає величезний вплив на столичний регіон. Уродженець Донбасу обіймав посади міністра енергетики та віце-прем’єр-міністра в уряді Миколи Азарова. Але після втечі начальства залишився в Україні і весною 2014 року навіть балотувався в президенти. А у вересні того ж року очолив партію Опозиційний блок. У ЗМІ його відносять до так званої групи «газовиків», до якої окрім самого Бойка входить олігарх Дмитро Фірташ та екс-голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін. Вони були замішані у скандалах, пов’язаних з діяльністю компанії «РосУкрЕнерго».

Ім’я Юрія Бойко фігурує корупційному скандалі 2011 року, коли під час проведення тендеру на покупку двох морських бурових вишок. З бюджету України на кожну вишку було виділено 400 млн доларів, проте журналісти розкопали, що вартість кожної була завищена в два рази. Утім, пізніше генпрокурор Юрій Луцено зазначив, що Бойко не має відношення до даної афери.

Якщо ж говорити про його діяльність на Київщині, то завдяки величезному тіньовому фінансовому ресурсу та низці політичних фігур в області Бойко має можливість впливати на політичні процеси в області. Його протеже Олександр Качний, який за часів Януковича очолював Київську обласну раду, зараз є головою фракції «Опоблоку» в облраді. Серйозні позиції в Бойка – у Білій Церкві, де він та його молодший товариш, екс-нардеп від «Батьківщини» Володимир Полочанінов мають відношення до концесійного підприємства «Білоцерківвода» – міського водоканалу, який був переданий у приватні руки у 2013 році. Через Полочанінова Бойко має певні важелі впливу і на фракцію «Самопоміч» в облраді, де впевнені позиції має Ольга Бабій – голова бюджетної комісії Київської облради. До того ж варто відзначити досить теплі відносини між «Опоблоком» та «Батьківщиною» в облраді. Ці дві фракції створюють кістяк нинішньої більшості, відправивши президентський Блок Петра Порошенка в опозицію.

Складається враження, що, переживши кілька критичних для усіх екс-«регіоналів» років, зараз «Опоблок» на Київщині системно готується до спроби реваншу. Зокрема, «Опоблок», який у жовтні 2017 року не брав участі у виборах до об’єднаних громад, які проходили в області, на грудневі вибори подав свої кандидатури.

Що ще пов’язує Бойка з Київщиною? Хоча б те, що він живе в столичному регіоні у величезному маєтку в селі Вишеньки. На дружину голови фракції «Опозиційного Блока» Юрія Бойка там записано2,65 газемлі. Також за даними Реєстру нерухомого майна, вона володіє маєтком в селі Іванковичі загальною площею445 кв. м.

5. КОСТЯНТИН ЖЕВАГО

 

Народний депутат, бізнесмен

Олігарх Костянтин Жеваго, який входить до трійки найбагатших людей України (вартість його активів оцінюється у близько 1,4 млрд. доларів), має серйозні інтереси на Київщині, оскільки саме тут знаходиться кілька його підприємств.

Що ж до політичної кар’єри, то Жеваго залишається нардепом вже протягом п’яти скликань Верховної Ради. За майже 20 років депутатства він змінив чимало фракцій. Утім, найбільш тривалім союз вийшов у нього з Юлією Тимошенко. У ЗМІ писали про те, що олігарх фінансово допомагав БЮТ. До речі, Жеваго – єдиний з великих бізнесменів, хто за часів президентства Януковича не «стушкувався» і не вийшов з фракції БЮТ. Варто зазначити, що тоді його колеги, обтяжені капіталом, масово тікали в Партії регіонів під тиском системи. Жеваго покинув «Батьківщину» лише у 2014 році, перемігши на мажоритарному окрузі №150 з центром у Горішніх Плавнях (колишній Комсомольськ), що на Полтавщині.

У фінансово-промислову групу «Фінанси і кредит» (банк, на честь якої названо ФПГ, збанкротів у 2015 році) окрім гірничорудної компанії Ferrexpo, автомобільного заводу «КрАЗ», які базуються у Полтавській області, з народним депутатом Костянтином Жеваго пов’язують великі активи в Київській області. Йдеться, в першу чергу, про потужний завод «Росава» у Білій Церкві, справи якого останнім часом поступово ідуть вгору. Після певного ігнорування даного підприємства з боку держави, зараз готується низка тендерів (зокрема, і для Збройних сил), на яких всі шанси перемогти має це підприємство.

Показово, що в грудні у Білу Церкву на «Росаву» завітав прем’єр-міністр Володимир Гройсман, привітавши працівників з 75-річчям підприємства. який пообіцяв серйозну підтримку даному підприємству.

Також варто згадати Білоцерківську ТЕЦ, оперативне управління якою здійснює так звана «група ТЕЦ» на чолі з Валерієм Яринком та Василем Кривенко, а також депутатом Київської облради Леонідом Глиняним.

Восени 2015 року глава НБУ Валерія Гонтарєва заявила, що Жеваго брав рефінансування Нацбанку для банку «Фінанси і кредит», який лопнув, саме під заставу Білоцерківської ТЕЦ. Але, схоже, йому це пробачили. У лютому 2017 року правоохоронці провели обшук на території ПАТ «Білоцерківська ТЕЦ». Слідчі прокуратури виявили схему заволодіння службовими особами підприємства грошовими коштами споживачів електричної і теплової енергії в Київській області в сумі понад 170 млн гривень. Щоправда, після гучних «масок-шоу» на підприємстві все дуже швидко затихло, і ніхто особливо-то й не згадує про дану історію.

6. ВАСИЛЬ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

 

Бізнесмен, екс-народний депутат

Попри відсутність депутатського мандату чи чиновницької посади Василь Хмельницький в Київській області – серед «важковаговиків». Не в останню чергу, це пов’язано з серйозними бізнес-інтересами на Київщині. Хмельницький – один з тих, хто вміє в українській політиці вдало розкладати яйця у різні корзини, маючи своїх людей у різних партіях.

Якщо говорити про його особисту політичну кар’єру, то варто зазначити, що Василь Хмельницький встиг змінити чимало політичних сил. Вперше він став нардепом від Партії зелених України ще у 1998 році. У 2005 році він вже опинився у фракції «БЮТ», на дострокових виборах 2007 року успішно балотується до парламенту за списком Партії регіонів, в якій перебував аж до 2014 року. Під час подій Революції Гідності голосував за Диктаторські закони 16 січня. Водночас Хмельницький активно фінансував інші проекти. Зокрема, «Народна партія» Володимира Литвина протягом довгого часу намертво пов’язували з цим олігархом. Зараз Хмельницького називають головним спонсором «Народного руху України», який у травні 2017 року очолив нардеп Віктор Кривенко.

Бізнес-група Хмельницького UDP має чимало об’єктів у Києві. Зокрема, йдеться про міжнародний аеропорт «Київ», ТРЦ Ocean Plaza, а також низку житлових комплексів в столиці. Також разом зі своїм компаньйоном Андрієм Івановим він протягом тривалого часу контролював «Київенергохолдинг», «Київгаз», «Київхліб», «Київгаз», «Київмлин». З Хмельницьким пов’язують київський політпроект «Громадський актив Києва», який очолював Олександр Пабат, і який за часів мерства Леоніда Черновецького брав участь в голосуваннях Київради з земельного «дерибану» у Києві.

Прізвище Хмельницького фігурувало у земельному скандалі, пов’язаному зі спробою забудови понад 140 гектарів Беличанського лісу. Офіційно дана ділянка мала відійти під технопарк BIONIC Hill, який передбачав будівництво соціальної та рекреаційної інфраструктури для близько 35 тисяч працівників та 12 тисяч жителів інноваційного містечка. Через протести місцевих жителів даний проект не був реалізований. Цікаво, що президентом BIONIC Hill був Віктор Галасюк, який зараз є нардепом від «Радикальної партії» та очолює комітет з питань промисловості. Його називають одним з головних лобістів Хмельницького у Верховній Раді. До речі, Хмельницький з 2014 року почав працювати в Українському союзі промисловців і підприємців на посаді віце-президента. З 2015 року став першим віце-президентом УСПП.

На Київщині головним форпостом Хмельницького є Біла Церква. Так, його називають фактичним власником фармацевтичної компанії «Біофарма», яка базується у Білій Церкві. Також у цьому місті в 2016 році UDP оголосила про початок створення індустріального парку. Головним представником Хмельницького у Білій Церкві називають Костянтина Єфименка, колишнього міністра економіки в уряді Азарова, який у 2015 році висував свою кандидатуру мери найбільшого міста області, але зазнав поразки, зайнявши друге місце. До цієї команди також входить нинішній голова Білоцерківської райдержадміністрації Геннадій Джегур. Також довіреною особою Василя Хмельницького називають Ігоря Лохмана – екс-голову правління «Укртрансгазу».

Окрім бізнесу і політики Хмельницький займається благодійними проектами. Його фонд Василя K.Fund займається проектами у галузях освіти та економіки. За його підтримки, зокрема, реалізується проект «Біла Церква — 2025», який, як зазначається на офіційній сторінці K.Fund, спрямований на «розвиток і зміцнення громадянського суспільства, сприяння підприємницькій активності, побудову системи сучасного ефективного управління, а також підвищення якості життя».

7. ЮРІЙ КОСЮК

 

Голова правління холдингу «Миронівський хлібопродукт», радник президента України

Один із найбагатших людей України Юрій Косюк (п’яте місце у рейтингу Forbes за 2016 рік), сколотив свої статки завдяки «Миронівському хлібопродукту», найвідомішою торговою маркою якого є «Наша ряба». У 1998 році він засновує «Миронівський хлібопродукт», і в 2002 році починає випускати продукцію під ТМ «Наша ряба», і потрапляє «в яблучко». Менш ніж за рік його бренд стає практично одноосібним лідером українського ринку. На сьогодні акції компанії МХП котуються на Лондонській фондовій біржі, а статки Косюка оцінюються в понад 1,1 млрд. доларів США. До слова, площа земель, які обробляються його підприємством, складає 380 тисяч гектарів.

Але не бізнесом єдиним. Косюк входить в близьке оточення президента Петра Порошенка. У 2014 році його призначили заступником голови Адміністрації Президента. На цій посаді він опікувався силовим блоком нібито задля кращої координації роботи структур. Дивно, що до цього Косюк жодним чином не був пов’язаний ні з силовиками, ні з військовими.

Саме у час перебування на цій посаді, за дивним збігом обставин, «Миронівському хлібопродукту» відшкодували НДС у розмірі 1.6 млрд. гривень. Для порівняння, у 2013 році цей показник складав 0,7 млрд. гривень. Протримався у кріслі заступника голови АП Косюк недовго. У грудні 2014 року президент його звільнив, але тоді ж призначив своїм позаштатним радником. Крім цього, стосунки із вищими ешелонами влади у Косюка зберігаються більш ніж теплі. Так, журналісти повідомляли, що на улюбленій яхті Косюка відпочивали Петро Порошенко, Олександр Турчинов і Борис Ложкін.

При цьому Юрій Косюк не гребує розвивати підприємства в окупованому росіянами Криму. Так, у ЗМІ зазначали, що тамтешні компанії, які входять до його просмислової групи (ПрАТ «Кримська фруктова компанія», ПрАТ «Дружба народів Нова») були перереєстровані згідно з російським законодавством. Зараз, ця частина активів Косюка є найбільшим виробником продукції на захопленому Росією півострові.

Також претензії щодо податкових «фінтів» МХП. Так, фірма виплачує своїм акціонерам щоквартально 50 млн. доларів дивідендів. Але податки з них сплачуються у бюджет Люксембургу. Натомість в Україні компанія показує себе як збиткову і періодично отримує дотації з державного бюджету.

В результаті, у 2017 році, держава виплатила птахівникам 50% усіх дотацій для сільського господарства. Загальна сума виплат склала 1,91 млрд. гривень. Із них, 809 млн. гривень отримала група компаній Косюка. Водночас, за даними Лондонської фондової біржі, саме група компаній «Миронівський хлібопродукт» за перше півріччя цього року збільшила свій чистий прибуток на 89% – до $210 млн. Виручка компанії за цей час зросла на 24% – до $600 млн.

Що ж до Київщини, то варто зазначити, що Косюка називають одним з донорів одразу кількох політичних проектів. Йдеться не лише про президентський Блок Петра Порошенка, але і про Аграрну партію. Варто враховувати і той факт, що основні потужності його підприємства знаходяться на Київщині.

Щоправда, саме з Київською областю пов’язаний один серйозний скандал, в який потрапив Косюк через любов до розкоші. Так, у 2009 році Косюк розпочав будівництво маєтку на Обухівщині у селі Хотів на місці Хотівського скіфського городища. Будівництво знищило північну частину городища (одну з найбагатших на залишки давніх споруд, оточену найвищою ділянкою оборонного валу), а також прилеглий ландшафт. Утім, за версією самого Косюка, «те, що будується, будується в прірві, воно до городища жодного стосунку не має».

Компанію «Миронівський хлібопродукт» засновано у 1998 році. Тоді ж компанія здобула контрольний пакет акцій у ВАТ «Миронівський завод з виготовлення круп і комбікормів», і стає одним з провідних зерноторгових підприємств України. Пізніше підприємства Косюка купило та модернізувало низку підприємств у Черкаській, Дніпропетровській областях. Найбільш відомі торгові марки – «Наша Ряба», «Сертифікований Ангус», «Фуа Гра», ТМ «Легко!».

8. АРТУР ПАЛАТНИЙ

 

Народний депутат України

Близький соратник мера Києва Віталія Кличка Артур Палатний з Київською областю пов’язаний давно і надзвичайно тісно. Так, свого часу він навчався у Переяслав-Хмельницькому педагогічному університеті, де, до речі, має надзвичайно міцні позиції. У 2004 році він став доцентом кафедри спортивних ігор та туризму Переяслав-Хмельницького університету.

Протягом тривалого часу Палатний активно займався бізнесом у сфері нерухомості, а також має інтереси у ресторанному бізнесі. Окрім цього його називають співвласником Інтернет-порталу Ukr.net, який на сьогоднішній день є одним із лідерів українського ринку у цьому сегменті. Також його пов’язують з чоловічим клуб «Ріо», який знаходиться в центрі Києва.

Артур Палатний – віце-президент Федерації боксу Києва. Взагалі з боксом у Палатного пов’язано дуже багато моментів у біографії. Зокрема, завдяки цьому виду спорту Артур Палатний завів дружбу з братами Кличками, які стали хрещеними його дітей.

Політикою Артур Палатний активно почав займатися у 2010 році. Саме тоді Палатний став депутатом Київської обласної ради від «УДАРу». Щоправда, на цьому місці він засидівся недовго, і вже у 2012 році став народним депутатом Верховної Ради від партії «УДАР» Віталія Кличка. Там він став беззмінним очільником комітету з питань сім’ї, молоді та спорту. Тоді ж він став заступником Кличка у партійній ієрархії. На дострокових виборах 2014 року Палатний став народним депутатом від БПП по квоті «УДАРу».

Що стосується Київщини, то тут у Палатного є серйозні політичні інтереси. Зокрема, він має давній вплив на процеси в Києво-Святошинському районі. Зокрема, місцеві осередки «УДАРу» за часів Януковича подекуди співпрацювали з тодішньою обласною адміністрацією. Після Революції Гідності головою Києво-Святошинської райдержадміністрації була призначена Мирослава Смірнова – протеже Палатного. Про їхні «дружні» стосунки свідчить хоча б той факт, що Смірнова була у нього помічником-консультантом у Верховній Раді.

Серед помічників Палатного у минулому скликанні парламенту також були Дмитро Христюк, який зараз є заступником мера Ірпеня, а також чинний мер Переяслав-Хмельницького Тарас Костін. Останнього називають ставлеником Палатного. Що ж стосується нинішнього скликання ВР, то серед помічників нардепа «затесався» Микола Бабенко – екс-голова Київської обласної ради, який зараз розгорнув активну політичну діяльність в Білій Церкві. Подейкують – за сприяння Артура Палатного, а також союзників з команди олігарха Василя Хмельницького.

9. ОЛЕКСАНДР КАЧНИЙ 

 

Депутат Київської обласної ради, голова обласної парторганізації «Опоблоку»

Олександр Качний за часів Януковича був другою людиною на Київщині. Тепер він формально – не при владі, але має чималу вагу. Варто зазначити, що Качний вперше став депутатом Київської облради у 2006 році від «Соціалістичної партії». З того часу він безмінно залишається депутатом облради. У 2010 році він очолив цей головний представницький орган області. У статусі депутата Качний переживає вже сьомого губернатора. Разом з Костянтином Бондарєвим та Ярославом Москаленком його називають одним зі старожилів політичної мапи Київщини.

Що ж до стосунків з губернаторами, то варто зазначити, що незважаючи на свою приналежність до «Партії регіонів», Качний перебував у тривалому протистоянні з тодішнім губернатором області Анатолієм Присяжнюком. Варто зазначити, що Присяжнюк був прихильником авторитарних методів, тоді як Качний вважав за краще домовлятися з опонентами дипломатичним методами. Були і внутрішньопартійні суперечки. Так, Присяжнюк орієнтувався особисто на власника Межигір’я Віктора Януковича, тоді як Качний був і залишається людиною екс-міністра енергетики, нинішнього голови фракції «Опоблоку» у ВР Юрія Бойка, чого депутат облради абсолютно не приховує.

Окрім того, Присяжнюк на повному серйозі вважав, що Качний намагається його підсидіти, претендуючи на його посаду. Тим часом, Качний намагався зміцнювати позиції Бойка в області, що призвело до утворення своєрідного тандему: Бойко – в Кабміні, Качний – в облраді. Водночас, деякі ЗМІ нерідко називали Качного фаворитом Януковича, і саме його нібито планували поставити на місце губернатора Присяжнюка після його відставки, яка готувалася напередодні Революції Гідності.

Також Качний мав затяжний конфлікт з родиною сквирських магнатів Суслових за контроль над райрадою. По партійній лінії Качний приїхав до Сквири ставити свого голову районної ради, проте Іван Суслов намагався протягнути свою людину. Зрештою, «Партія регіонів» дотисла і домоглася свого, а Качний і Суслов врешті-решт помирилися.

Цікаво, що Олександр Качний встиг побувати помічником нардепа від ПР Руслана Бадаєва, який здобув перемогу по скандальному Обухівському округі №94 у 2013 році на довиборах під час Майдану. Тоді, як розповідають місцеві, Бадаєв заради перемоги  щедро «засівав» на своєму окрузі, і святкував перемогу.

Олександра Качного разом зі своїм братом Ігорем називають одними із причетних до організації «підвозу» «тітушок» на «Антимайдан» задля допомоги утримання режиму Януковича.  Усі перевірки від СБУ, прокуратури та інших органів не змогли виявити його зловживання на посаді та бізнес-активів на Київщині. Чи то погано шукали, чи їх справді нема. В результаті, після Революції Гідності у 2015 році Качному вдалося провести до облради фракцію «Опоблоку». Також Качний зберігає контроль над обласною газетою «Час Київщини», яку контролює через Вікторію Ляховець, яка наразі також перебуває в близькому оточенні мера Бучі Анатолія Федорука.

10. ВІТАЛІЙ ГУДЗЕНКО

 

Народний депутат України

Один з найбільших в Київській області латифундистів Віталій Гудзенко є одним з найвпливовіших нардепів-мажоритарників на Київщині. Особливо – на півдні області в межах округу №92, в який входять Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський та частина Сквирського районів. Останнім часом Гудзенко розгорнув потужну діяльність на території округу: постійно відвідує різноманітні заходи, завішує своїми білбордами вулиці міст і сіл, роздає подарунки мешканцям Київщини.

Активну політичну кар’єру він розпочав у 2010 році. Тоді Гудзенко опинився у складі «Сильної України» Сергія Тігіпка. Саме від цієї політсили Гудзенко і отримав мандат депутата Київської обласної ради. Звідти він потрапив у крісло заступника тодішнього губернатора Київщини Анатолія Присяжнюка, а після злиття «Сильної України» та «Партії Регіонів» отримав партійний квиток політсили Януковича. Хоча сам Гудзенко цей факт постійно заперечує. Подейкують, що цю посаду він отримав за його відмову від балотування до Верховної Ради.

Гудзенко завжди був вхожим до високих чинів «регіоналів»: його частенько запрошували до полювань партійної верхівки з вже згаданим Присяжнюком та нинішнім лідером «Опозиційного блоку», а тоді – першим віце-прем’єр-міністром та «газовиком» Юрієм Бойком. У ЗМІ писали про те, що Гудзенко забезпечував «царський стіл» самого Януковича страусиними яйцями з власної ферми. Теперішній нардеп від Блоку Петра Порошенка активно підтримував «Антимайдан», поставляючи їм допомогу у вигляді продуктів з власних ферм та палаток для активістів. Після поразки «регіоналів» Гудзенко перейшов під прапори БПП і отримав депутатський мандат по округу №92.

Гудзенка пов’язують з колишнім очільником Державної митної служби України Анатолієм Макаренком. Варто зазначити, що зараз Макаренко зберігає серйозний вплив на надто кристально чисту митну систему України. Сам же Гудзенко явно не просто так опинився у складі комітету з питань податкової і митної політики.

Що ж до декларації нардепа, то там можна знайти величезну латифундію у Закарпатті. А саме у селах Нижній та Верхній Студений Міжгірського району, де нардеп володіє земельними ділянками загальною площею майже 90 тис. кв.м. Має депутат там і нерухомість. Так, згідно з його декларацією, у Нижньому Студеному йому належить п’ять нежитлових приміщень загальною площею понад 600 кв.м, а також готель площею майже 500 «квадратів». У Верхньому Студеному нардеп будує ще один готель. Близькість до кордону, зв’язки у митниці та дружні стосунки з Макаренком роблять Закарпаття привабливим для одіозного нардепа. Джерела, близькі до Гудзенка, неодноразово помічали у його фазенді в оточенні місцевих чиновників.

Варто зазначити, що Віталій Гудзенко – один з найбагатших бізнесменів Київщини, і, згідно з підрахунками аналітиків, володіє статками в розмірі $35 млн. Так, його сім’я є власницею компанієї ТОВ «Агро-Лідер-Україна». В її активах числиться 3,5 тис. га землі під вирощування сільськогосподарських культур, 1,6 тис. свиней і поголів’я великої рогатої худоби, яке налічує понад 400 племінних дійних корів.

Варто також окремо згадати про його вплив над своєю вотчиною у Білоцерківському районі. Сестра Гудзенка – Меланія Щербак є головою села Іванівка – рідного села Віталія Івановича. Місцеві розповідають, що Щербак повністю перетворила Іванівку на власну вотчину, де без «відмашки» нардепа та його сім’ї нічого не відбувається.

Після виборів до Узинської ОТГ, які відбулися 24 грудня, Гудзенко, який публічно підтримував мера міста Олександра Охріменка, хоч і програв, але, за великим рахунком, нічого не втратив. Справа в тому, що головою громади став голова Білоцерківської райради Віталій Гринчук, якого називають кумом Гудзенка. Окрім того, депутатом Узинської ради від Блоку Петра Порошенка став син нардепа – Євген Гудзенко, який відіграватиме чималу роль у владі Узинської ОТГ.

Окрім інтересів на Білоцерківщині у Гудзенка – серйозний вплив у Сквирському та Володарському районах, де керівництво райадміністрацій є лояльним до нардепа-магната.

11. КОСТЯНТИН БОНДАРЄВ

 

Голова Київської обласної організації партії «Батьківщина»

Одним із найвпливовіших людей Київської області є екс-нардеп, двічі депутат Київської обласної ради Костянтин Бондарєв. Щоправда, представляв він дві різні політичні сили – Соціалістичну партію України і ВО «Батьківщина». Бондарєв був одним з керівників виборчого штабу СПУ в Київській області у 2006 році, головою фракції Соціалістичної партії України та першим заступником голови Київської облради. У січні 2007 року Бондарєв став членом партії ВО «Батьківщина», а у 2012 році був обраний народним депутатом від цієї ж політсили. Зараз Бондарєв не має жодного мандату, але очолює Київську обласну організацію «Батьківщини» і без формального статусу має потужні ресурси.

Сходження Бондарєва не рідко супроводжувалися скандалами, але навіть це не завадило йому збудувати кар’єру. Так, за інформацією деяких ЗМІ, ще в далекому 1992 році його звинуватили у підробці документів. Суд визнав його винним у злочині та навіть посадив його за грати, де він пробув з 1993 по 1994 роки. Пізніше судимість «погасили», адже в іншому випадку він би не зміг стати нардепом.

Звинувачували Бондарєва і у контрабанді. Так, у 1999 році через митний пункт пропуску «Коростень», були незаконне перемішені 50 т. пічного мазуту на суму понад 1 млн. грн. Це викрили працівники СБУ та навіть протримали Бондарєва чотири місяці у СІЗО, але пізніше справа була перекваліфікована з фінансового шахрайства у зловживання службовим становищем. Арешт йому замінили на заставу, а в суді справу поховали.

У 2004 році за фактом експортних махінацій було порушено кримінальну справу, але Бондарєв став заступником Київської обласної організації СПУ Олександра Мороза, і справу закрили.

Відома в минулому марка горілки «Бондарєв», яку випускали на Іванківському лікеро-горілчаному заводі, теж неодноразово потрапляла в скандали. Зокрема, щодо неуплати акцизів. Щоправда, сам Бондарєв свій горілчаний бізнес називає «найзбитковішим бізнес-проектом» у кар’єрі. «Розкусивши» схему, у МВС України порушили кримінальну справу. Але «волохата рука» допомогла закрити усі кримінальні справи.

Варто згадати і сумнозвісний банк «Велес», більше 90% операцій якого, за словами деяких аналітиків, були спрямовані на виведення капіталу з України в обхід законодавства. Тільки за 2015 рік через цей банк було виведено понад 100 млн. доларів, а ще 460 млн. доларів встигли вчасно «зловити». Правда, сам банк, як тільки стало відомо про махінації, моментально з’їхав з орендованого приміщення і зник.

«Бізнес-вотчиною» Костянтина Бондарєва завжди вважався Іванківський район Київської області. У цьому регіоні він контролював цілий ряд активів, серед яких Іванківський маслозавод, тваринницька фірма «АПіК» і «Поліський м’ясокомбінат».

Приписують  Бондарєву участь у виселенні дитячої спортивної школи олімпійського резерву з веслування та вітрильного спорту «Осещина» на користь фірми «Медіком», пов’язаної з екс-нардепом. Тепер там побудовані нові котеджі і плаваючі сауни.

Зараз Бондарєв має мало не визначальний вплив на Київську область. Насамперед завдяки своїй голові облради Ганні Стариковій. Варто зазначити, що вона не лише є колегою по партії, але тривалий час була помічницею Бондарєва за часів його роботи у Верховній Раді. Також вона є співвласницею банку «Велес».

Також пов’язують Бондарєва і з головним «опоблоківцем» облради Олександром Качним: вони разом починали свою політичну кар’єру в Соціалістичній партії. Ще один екс-нардеп від «Батьківщини», якого пов’язують з лідером «Опоблоку» Юрієм Бойком,  Володимир Полочанінов – так само був соратником Бондарєва по СПУ. Такі союзники дають змогу Бондарєву конкурувати з владою за управління Київщиною.

12. РУСЛАН СОЛЬВАР

 

Народний депутат України від «БПП «Солідарність»

Руслан Сольвар є одним з найбільш впливових нардепів-мажоритарників на Київщині. Він давно «застовпив» за собою округ №91 (до якого входять Фастівський, Макарівський, частково Сквирський та Києво-Святошинський райони), де вперше переміг у 2012 році. Тоді він отримав найвищий відсоток серед депутатів-мажоритарників у Київській області – за нього віддали свої голоси 51,6% виборців.

Вдруге він зайняв крісло народного депутата у 2014 році, під час дострокових виборів до Верховної Ради – і знову набрав 51%. Показово, що за нього проголосувало майже у 4 рази більше виборців, ніж за найближчого конкурента. Наразі конкурентів у Руслана Сольвара на цьому окрузі немає.

Варто зазначити, що він активно лобіює виділення фінансових ресурсів з державного бюджету на свій округ. У 2017 році Русланом Сольваром було залучено із державного бюджету майже 30 млн грн, а це – другий показник серед усіх депутатів-мажоритарників в Україні. Окрім того, за його сприяння із обласного бюджету Київщини на його округ було виділено ще 15 млн грн, а 152 млн грн спрямовано на ремонт доріг Київщини за рахунок митних повернень.

Також Сольвар ініціював на своєму окрузі вельми оригінальний проект – «Безкоштовний автобус». Так, 6 автобусів для перевезення пільговиків курсують в Макарівському, Фастівському, Сквирському та Києво-Святошинському районах. Загалом маршрутами охоплено 111 населених пунктів, що додає нардепу електоральної ваги на своєму окрузі.

В політику Руслан Сольвар прийшов із бізнесу, а, ставши нардепом, обрав членство у Комітеті Верховної Ради України з питань транспорту.

13. ГАННА СТАРИКОВА  

 

Голова Київської обласної ради

Політичний шлях Ганни Старикової розпочався у 22 роки, коли відразу після отримання вищої освіті вона стала помічником-консультантом нардепа Костянтина Бондарєва від ВО «Батьківщина» у VI та VIІ скликаннях. Під його началом вона працювала протягом семи років, після чого залишилася в його команді.

У 2014 році вона безуспішно балотувалася у Верховну Раду від «Батьківщини», а також двічі боролася за посаду мера Обухова – у 2012 та 2015 роках, але програвала чинному градоначальнику Олександру Левченку. У 2014 році з подачі Костянтина Бондарєва отримала посаду першого заступника голови Київської обласної державної адміністрації за часів губернаторства Володимира Шандри. У Київській ОДА Старикова попрацювала лише шість місяців, але, подейкують, що навіть за такий короткий термін вона встигла перерозподілити ринок транспортних перевезень на Київщині під свого патрона.

Уже в 2015 році Ганна Старикова була обрана депутатом Київоблради від «Батьківщини», а згодом отримала посаду голови Київської обласної ради. Від тоді Старикова потрапляла у низку політичних і кримінальних скандалів. Зокрема, у березні 2017 року в її кабінет навідалися співробітники СБУ, які підозрювали керівництво облради у виведенні бюджетних коштів через ряд комунальних підприємств області, які потім нібито йшли на фінансування проплачених мітингів.

Після результативного голосування депутатами Київоблради за звернення до Верховної Ради України щодо деяких питань правового урегулювання процедури імпічменту президента, відносини між Київською ОДА та облрадою стали дуже напруженими. Про конфлікт між губернатором Олександром Горганом та Стариковою у ЗМІ писалося неодноразово. Саме це протистояння стало причиною зриву фінансування програм соціально-економічного розвитку Київщини у 2017 році. Водночас в облраді зазначають, що за останні роки  Ганна Старикова набула досить серйозного управлінського досвіду та вважають її представником нового покоління керівництва Київщини.

Варто зазначити, що з приходом у владу фінансовий стан Старикової значно покращився. Не зважаючи на те, що Ганна Віталіївна ніколи не займалася бізнесом, це не завадило їй задекларувати 2,6 млн грн готівкою, коштовності та акції банку «Велес», який належав Костянтину Бондарєву.

Крім того, у 2015 році вона придбала три квартири – дві з яких розташовані в Києві, площею 60 та 73 квадратні метри й позначені в декларації, як об’єкти незавершеного будівництва. Одна з квартир Старикової, що розташована в Ірпені, була придбана у вересні 2015 року за… 103 тисячі гривень, що викликало хвилю критики з боку громадськості.

Також у власності Старикової є чотири авто, серед них три вантажівки та елітний Jaguar F-PACE, який вона придбала у грудні 2016 року за 1,66 млн грн.

14. ОЛЕКСАНДР ГОРГАН

 

Голова Київської обласної державної адміністрації

Ставленик екс-«регіонала» Ярослава Москаленка Олександр Горган попри статусність своєї посади не є самостійною фігурою, а його одіозність буквально з самого початку після його призначення серйозно вдарила по авторитету президентської вертикалі на Київщини.

Займатися політикою Лялька (це – справжнє прізвище Олександра Любомировича) почав рано. Під час навчання в Київському національному університеті ім. Шевченка, де він вивчав правознавство він у 1994 році очолив Всеукраїнську громадську організацію «Союз українського студентства». А вже наступного року його обрали заступником голови Українського Національного Комітету Молодіжних Організацій (УНКМО), який об’єднував переважну більшість молодіжних та дитячих організації в Україні. Утім, до його діяльності в даній організації виникло чимало запитань. Так, Рахункова палата Верховної Ради повідомляла про порушення УНКМО чинного законодавства щодо розподілу коштів між організаціями, які входили до складу Нацкомітету.

У 1999 році Горган увійшов до складу Національної ради з питань молодіжної політики при президенті Кучмі, яку очолював Віктор Медведчук. На виборах до Верховної Ради України у 2002 році балотувався від партії СДПУ(о), проте – безуспішно. Але вже у 2005 році стає депутатом Вишгородської міськради IV скликання від партії «Пора». З невідомих причин у 2008 році Олександр Лялька змінює прізвище і стає Горганом.

З 2011 по 2015 рік Олександр Горган працював директором «Київського водного стадіону», а у березні 2015 року Указом Президента Порошенка був призначений головою Вишгородської РДА, а вже восени того ж року на місцевих виборах стає депутатом Київської обласної ради VII скликання від фракції «Солідарність», перемігши по округу №23 у Вишгороді. Горган був претендентом на пост спікера облради, але поступився Ганні Стариковій.

Після скандального звільнення з посади голови Київської ОДА Максима Мельничука після конкурсу у жовтні 2016 року Олександр Горган був призначений на вакантну посаду. Дане призначення супроводжувалося скандалами: один з претендентів на пост губернатора, екс-нардеп від «Батьківщини» Костянтин Бондарєв заявив про фальсифікацію конкурсу. Варто зазначити, що про майбутню перемогу Горгана у ЗМІ повідомляли ще за кілька тижнів до завершення конкурсу, що викликає серйозні запитання відносно чесності та прозорості його проведення. Подейкують, що за перемогою Горгана стоїть Ярослав Москаленко, який зараз є його радником у Київській ОДА.

Одна з головних політичних задач Горгана на займаній посаді полягала у приборканні Київської облради, більшість в якій згуртувалася навколо опозиційно налаштованої «Батьківщини». Утім, попри систематичний тиск з боку адміністрації посунути голову облради Ганну Старикову з її посади не вдалося. В результаті конфлікту між гілками влади було зірвано низку обласних програм. Що призвело до додаткової критики на адресу голови ОДА.

Невдачею для Горгана завершилися вибори до об’єднаних громад на Київщині. Президентська партія БПП-«Солідарність» продемонструвала тут вкрай низькі результати, не зумівши провести своїх людей до низки рад ОТГ. Враховуючи той факт, що неофіційно за питання відповідав саме губернатор, закономірно, що це викликало невдоволення на Банковій.

15. ВОЛОДИМИР МАЙБОЖЕНКО

 

Депутат Київської обласної ради, перший заступник голови облради

Досвідчений політик Володимир Майбоженко зараз є депутатом Київської обласної ради від партії «УКРОП» і входить до президії партії, займаючи посаду першого заступника голови облради. Раніше він встиг побувати членом НДП та БЮТ. Від цих політичних партій двічі балотувався до Верховної Ради, але перемогти не зміг.

Натомість, в Київській обласній раді він вже не вперше. Під час п’ятого скликання (2006-2010 рр.) Володимир Майбоженко був головою облради, представляючи БЮТ. З цією партією у Майбоженка виник серйозний конфлікт. Так, за часів Януковича йому приписують «клонування» обласного осередку «Батьківщини». Оскільки у Майбоженка залишилася партійна печатка, йому вдалося сформувати партійні списки з лояльних до «Партії регіонів» людей і подати їх до ЦВК. І хоча справжня «Батьківщина» подала свої списки, в реєстрації їй відмовили. В результаті, Майбоженку вдалося зірвати вибори до облради політсилі Юлії Тимошенко, яка тоді мала всі шанси отримати одноосібну більшість в представницькому органі Київської області.

Зараз Майбоженко позиціонує себе як відданого солдата партії «УКРОП». Будучи першим заступником голови Київської облради, у випадку відсутності Старикової саме він є головним. Цікаво, що саме його називають одним із потенційних кандидатів на посаду голови замість Ганни Старикової. Окрім того, попри те, що обласний осередок партії «УКРОП» очолює інша особа, реальний вплив на політичну силу залишається у Майбоженка.

Входить у вузьке коло осіб (разом з Качним, Бондарєвим та Москаленком), які протягом останніх років ухвалюють та втілюють у життя стратегічні рішення на Київщині.

16. МИКОЛА СТАРИЧЕНКО

Заступник голови Київської облради

«Радикал» Микола Стариченко вперше став депутатом облради ще у 2012 році від «Партії регіонів», вигравши вибори по округу в Таращанському районі. У нинішнє скликання Стариченко пройшов як перший кандидат від партії Олега Ляшка – себто без округу.

На Київщині Стариченко протягом тривалого часу працював у виконавчій владі. З 2004 по 2008 рік він був заступником голови Таращанської РДА. Після цього з 2008 по 2014 рік очолював Департамент капітального будівництва КОДА, де відзначився у кількох скандалах. Зокрема, під час будівництва школи у Микуличах спливло, що тендер віддали компанії ТОВ «-Українська енергетична компанія-», пов’язаній з родиною Стариченка. Цікаво, що угода з даною компанією було ухвалено ще у 2013 році, але школа досі недобудована, хоча згідно з договором, її мали побудувати до кінця 2015 р. Тепер це довгобуд, який обіцяють закінчити до 2019 року.

Стариченко також є помічником нардепа від РПЛ Сергія Скуратовського, який також засвітився у різних корупційних схемах. Має бізнес-інтереси у Білій Церкві.

17. СЕРГІЙ МІЩЕНКО

 

Народний депутат України

Один з найбільш впливових нардепів Київщини Сергій Міщенко став відомим у 2010 році, коли під час призначення на голову Генпрокуратури Віктора Пшонки публічно назвав того «батьком», ставши чи не єдиним представником БЮТ, який віддав голос за цього представника клану Януковича. Пізніше нардеп від «біло-сердечних» 5 і 6 скликань навідріз відмовився голосувати за відставку одіозного генпрокурора. В результаті, у 2012 році він пішов з партії Тимошенко, і успішно балотувався у Верховну Раду самовисуванцем по округу №98. Вдалося це зробити за сприяння Партії регіонів, яка чомусь не виставила на цьому окрузі жодного кандидата. Наприкінці 2013 року, коли вже кипів Майдан, у ЗМІ з’явилася інформація про те, що син генерального прокурора, нардеп від Партії регіонів Артем Пшонка, став хрещеним батьком сина Сергія Міщенка.

Міщенко – представник прокурорської «еліти» області. Починав свою кар’єру у Бориспільській прокуратурі і швидко дослужився до посади прокурора Київської області і заступника прокурора міста Києва. З чим пов’язаний такий стрімкий кар’єрний злет (Міщенко був наймолодшим в Україні генералом юстиції)? Вочевидь, тим, що Міщенко – колишній зять екс-генпрокурора Україні Михайла Потебенька.

Варто зазначити, що Міщенко до останнього часу зберігав дуже серйозні позиції на своєму окрузі. Бориспіль – вотчина народного обранця, який, схоже, за роки перебування у ВР вже не мислить своє життя без мандату та імунітету. З ним пов’язують колишнього Бориспільського міжрайонного прокурора Миколу Ульмера, який зараз обіймає пост заступника прокурора, але зберіг серйозний вплив на район. Також компаньйоном сім’ї Міщенка називають голову Бориспільської райради Владислава Байчаса.

А от в двох інших районах округу – Яготинському і Переяслав-Хмельницькому – нардеп поступово втрачає позиції. Так, голову Яготинської РДА Олександра Дерунця, який був помічником-консультантом Міщенка, восени 2017 року було звільнено. Перед цим у відставку з посади першого заступника голови Переяслав-Хмельницької РДА відправили ще одного помічника нардепа – Юрія Бобровніка.

18. ДМИТРО ЦЕНОВ

 

Начальник головного управління Національної поліції в Київській області

За своєю посадою очільник поліції Київщини Дмитро Ценов впливає не лише на всю правоохоронну систему області. У його опосередкованому підпорядкуванні знаходяться обласна служба з надзвичайних ситуацій та прикордонна служба.

Ценов є потомственим правоохоронцем у другому поколінні, і все своє життя присвятив службі в органах МВС. Протягом своєї кар’єри він встиг попрацювати в Київській, Чернігівській та Житомирській областях.

Починав він свою трудову діяльність у Залізничному районному управлінні Києва, служив у лінійному управлінні міліції Південно-Західної залізниці. Там він за 8 років пройшов шлях від оперуповноваженого до начальника кримінальної міліції лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський.

У грудні 2005 року Ценова призначають начальником 4-го територіального відділу міліції Солом’янського району в Києві, а менше ніж за півроку – начальником кримінальної міліції Солом’янського районного управління. Але пізніше, після нетривалої роботи у Житомирській області на посаді начальника відділу по боротьбі з організованими злочинними угрупованнями, знову повертається на залізницю, отримавши посаду начальника лінійного управління Південно-Західної залізниці на станцію Київ-Пасажирський.

Пізніше, з 2008 по 2010 рік він був начальником Ірпінського міського відділу ГУ МВС в Київській області, а з травня 2010 року зайняв вакансію заступника начальника управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС в Чернігівській області.

У квітні 2014 року Ценова призначили начальником Києво-Святошинського районного відділу міліції, а вже за шість місяців перевели до Головного управління Нацполіції у Київській області. Там він спочатку був заступником начальника поліції, а у 2016 році очолив поліцію Київщини.

Володіючи величезним масивом інформації (зокрема, про «еліти» загальноукраїнського значення, які здебільшого живуть на території Київської області) Ценов працює своєрідним стабілізуючим фактором та контролером правопорядку в пристоличному регіоні.

19. ДМИТРО ЧІБІСОВ

 

Прокурор Київської області

На посаді прокурора Київської області Дмитро Чібісов перебуває з червня 2016 року. До цього він очолював прокуратуру Чернігівщини, а ще раніше працював на Київщині в заступником обласного прокурора. На цьому посту Чібісов змінив Євгена Бондаренка, якого перевели у Донецьку обласну прокуратуру.

На посту прокурора Київщини Дмитро Чібісов поки себе не проявив. Не дивлячись на проголошений ним курс боротьби з піщаною мафією та публічне залучення до цього громадських активістів, реальних результатів це наразі не дало. Також разом з губернатором Олександром Горганом здійснив кілька показових поїздок на об’єкти проблемного будівництва, де нібито розкрадалися бюджетні кошти. Але на цьому усі розслідування і завершилися. Щоправда, варто відзначити досить активну боротьбу прокуратури Київської області з мером Ірпеня Володимиром Карплюком, але цей процес більше нагадує політичну виставу, аніж реальну роботу прокуратури.

Власне, подібна інертність з боку Чібісова призвела до того, що протягом останнього часу областю почали ширитися чутки про нібито швидке звільнення Чібісова із займаної посади. Утім, враховуючи наявність серйозних гравців, які стоять за чинним головою прокуратури Київщини, ці розмови можуть так і залишитися розмовами…

20. ПАВЛО РІЗАНЕНКО

 

Народний депутат України

Народний депутат України 7-го та 8-го скликань від округу №97 з центром у Броварах Павло Різаненко вважається одним з найбільш рейтингових політиків на Лівобережній частині Київської області. Протягом тривалого часу проживав у Росії, де працював у Москві в інвестиційних компаніях «Тройка Диалог», «Ренессанс Капитал», а також був членом ради директорів компанії ОАО «Корпорация «ВСМПО-АВИСМА», яка входить в російську державну корпорацію «Ростех», що в деяких експертів викликає певні питання відносно зв’язків нардепа з російською «оборонкою». До того ж у ЗМІ писали про наявність нерухомості у Різаненка в окупованому Криму.

У  Верховній Раді Різаненко протягом багатьох років працює в комісії з питань приватизації. Його активність по цьому напрямку іноді нагадує роботу на замовлення з метою переділу бізнес-інтересів.

На своєму мажоритарному окрузі Різаненко працює давно. До обрання народним депутатом він був депутатом Броварської міської ради. Є активним прибічником медичної реформи. Протягом тривалого часу перебував у серйозному конфлікті з мером Броварів Ігорем Сапожком.

Серед не надто приємних подій варто відзначити історію з керуванням автомобіля у стані алкогольного сп’яніння. В результаті, згідно з рішенням суду, Різаненка було позбавлено водійського посвідчення строком на рік та оштрафовано на 10200 грн.

Загалом, наразі у себе на окрузі Різаненко фактично немає конкурентів, і якщо нічого кардинально не зміниться, то в 2019 році він цілком може розраховувати на те, щоб втретє отримати депутатський мандат ВР за округом №97.

21. ЛЕВ ПАРЦХАЛАДЗЕ

 

Заступник міністра регіонального розвитку, депутат облради, забудовник

Колишній перший заступник голови Київської ОДА (2015-2016 рр) Лев Парцхаладзе попри перехід на роботу в Кабмін зберігає серйозний вплив на політичні та економічні процеси в області. Так, він, працюючи в уряді, продовжує бути депутатом Київської облради від Блоку Петра Порошенка. Щоправда, при цьому він неодноразово фігурував в рейтингах найбільших прогульників серед депутатів облради.

Парцхаладзе очолював обласний осередок президентської БПП-«Солідарність», відповідаючи за не надто вдалі результати виборів на Київщині в облраду у 2015 році, в результаті чого Блок Петра Порошенко опинився в меншості. Наприкінці квітня цього року він передав обласний осередок президентської політсили Ігорю Кононенку.

Після звільнення в листопаді 2016 році він намагався зберегти контроль над будівельними проектами області через своїх людей. Зокрема, при Горгані Парцхаладзе здійснював вплив на КОДА через заступника губернатора Олега Міщенка, який відповідав за питання капітального будівництва і архітектури. Через свою «кишенькову» Конфедерацію будівельників України, яка є лобістом будівельної галузі на рівні всієї України, Парцхаладзе має чималий вплив на багатьох забудовників області Утім, наприкінці липня Міщенка було звільнено нібито за певні «брудні» схеми під час реалізації тендерів на капітальному будівництві та ремонтах.

Не все добре йде і з піар-проектом Лева Парцхаладзе КП «Готово», який було запущено у 2016 році. Виявилося, що комунальне підприємство, яке мало приносити в обласну казну мільйони гривень прибутку за надані послуги, само опинилося у багатомільйонних боргах.

Окрім будівельної галузі інтереси Парцхаладзе розповсюджуються на інші сфери. З його ім’ям пов’язують появу на Київщині низки автозаправних станцій, законне будівництво яких викликає у експертів серйозні зауваження, а також з намивом піску.

22. ЛЕОНІД ГЛИНЯНИЙ

 

Бізнесмен, депутат Київської обласної ради, заступник директора Білоцерківської ТЕЦ

Прізвище Леоніда Глиняного широко відоме на Білоцерківщині та Сквирщині. У 2014 році він намагався потрапити до Верховної Ради, але вибори програв. Натомість на виборах до обласної ради здобув впевнену перемогу. Згідно з офіційної декларації, він вважається одним з найбагатших депутатів облради: в 2016 році отримав найбільше доходів серед своїх колег. Його чистий прибуток склав понад 8 млн. грн.

У Білій Церкві його знають як крупного бізнесмена та одного з найвпливовіших людей міста. Глиняний входить то так званої «групи ТЕЦ» та оточення відомого олігарха Костянтина Жеваго, а також підтримує близькі стосунки з головою Нацполіції. Сам Глиняний розповідав про дружні стосунки з Ігорем Кононенком.

Вплив Глиняного на Білоцерківщині важко переоцінити. Крім керівної посади в ТЕЦ, Леонід Глиняний займає крісло заступника директора заводу «Росава», який цілком залежить від теплоелектроцентралі.

Окрім енергетичної сфери Глиняний активно займається аграрним бізнесом, активно скуповуючи землю. Так, він є головою спостережної ради і фактичним власником ТОВ «Сквирський комбінат хлібопродуктів». Має частку прав власності на ТОВ «Шамраївський цукровий завод», який знаходиться у Сквирському районі. До слова, голова села Шамраївка вважається людиною Леоніда Глиняного. Протягом останніх років на Сквирщині суттєво потіснив місцевих магнатів Суслових. Cквирський комбінат хлібопродуктів, співвласником якого є Глиняний, поставляє на закордон 25% всього об’єму подібної продукції серед усіх підприємств України.

Леонід Глиняний має благодійний фонд імені самого себе, і за словами місцевих, його робота останнім часом значно активізувалася. Дехто пов’язує це з майбутніми виборами до ОТГ на Сквирщині, інші – з тим, що Глиняний планує взяти участь у парламентських перегонах у 2019 році, і вже зараз активно працює над цією амбітною задачею.

23. ЄВГЕН СІГАЛ

Бізнесмен, екс-народний депутат України III, IV, V, VI, VII скликань

Один з найвпливовіших бізнесменів-аграріїв України Євген Сигал вважається однією з найвпливовіших людей Київської області. У 1998 році Сігал заснував комплекс «Агромарс» – холдингову компанію із замкнутим циклом виробництва, який наразі на ринку України представлений торговою маркою «Гаврилівські курчата».

Окрім того, його пов’язували низкою агропромислових підприємств країни: ЗАТ Концерн «Комплекс», офшорна компанія АП «Агропауер Лтд», зареєстрована на Кіпрі, ЗАТ «Тернопільський аграрний комплекс», ДП «Західно-український газопромислових комплекс».

У Верховній Раді Сігал неодноразово змінював партійні кольори. Так, він став депутатом ІІІ скликання від Народного Руху України, але в наступне скликання вже зайшов під егідою СДПУ(о). У період з 2004 по 2006 рік встиг побувати в Народній партії, Єдиній Україні та БЮТі. У Верховній Раді V та VI скликань був у складі команди Тимошенко, проте у 2010 році був виключений з партії через голосування за зміни до Податкового кодексу, запропоновані президентом Януковичем. З того часу був членом «Партії регіонів».

Цікаво, що депутатом Київської облради у 2010 році стала донька олігарха – Юлія Сігал. Обралася вона за списком Партії регіонів, хоча на той момент батько ще не був виключений з БЮТ. В облраді Сігал-молодша очолила комісію з питань агропромислового розвитку.

В Раді VIІ скликання був у складі біло-синіх. 16 січня 2014 року голосував за «диктаторські закони» – пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова,  Лише 20 лютого 2014 року після кривавих подій на Майдані Сігал вийшов з фракції Партії регіонів.

Зараз попри відходу Сігала від активної політики, він, подейкують, неформально підтримує кілька загальноукраїнських політпроектів – Аграрну партію України, Блок Петра Порошенка та інші.

ТОВ «Комплекс Агромарс» — холдингова компанія, заснована 1998 року. Базується у в селі Гаврилівка Вишгородського району, також потужності знаходяться на території Бориспільського, Броварського, Кагарлицького районах Київської області. Наразі ця компанія, власником якої є Євген Сігал, є одним з найбільших виробників курячого м’яса не лише в Україні, а в Європі. Продукція компанії відома під торговою маркою «Гаврилівські курчата». Комплекс Агромарс є вертикально інтегрованою компанією, що охоплює всі етапи виробництва курятини, від вирощування зернових культур, зберігання комбікормів, виробництва племінної і бройлерної продукції до переробки м’яса і реалізації через власну франчайзингову мережу.

Кормова база комплексу забезпечує вирощування зернових: пшениці, кукурудзи та сої на більш ніж 35 тис. га землі у Київській, Харківській, Житомирській областях.

24. ОЛЬГА БАБІЙ

 

Голова бюджетної комісії Київської облради

Депутат облради від «Самопомочі» Ольга Бабій є однією з найвпливовіших політичних фігур не лише в Білій Церкві, але й в області. Колишній політтехнолог мера Білої Церкви Геннадія Дикого, Бабій має надзвичайно серйозний вплив на оперативне управління найбільшим містом Київщини. Також вона протягом кількох років була директором концесіонера місцевого водоканалу ТОВ «Білоцерківвода». З грудня 2017 років вона почала виконувати обов’язки голови наглядової ради Закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду «Титан», який є власником компанії «Белоцерковвода».

У пресі Ольгу Бабій пов’язують з екс-нардепом Володимиром Полочаніновим, якого разом з головою фракції «Опоблоку» у Верховній Раді Юрієм Бойком називають реальним власником концесійного водоканалу.

Останнім часом це «Білоцерківвода» регулярно потрапляє у скандали через проблеми з екологією. В результаті, у Білоцерківській міській раді підіймалося питання про необхідність повернути водоканал на баланс міста, але голосів для ухвалення відповідного рішення поки що немає.

На місцевих виборах-2015 Бабій балотувалася до Київської облради, де отримала посаду голови бюджетної комісії. Цікаво, що свого часу Полочанінов очолював бюджетну комісію облради і, схоже, допоміг своїй протеже зайняти це крісло.

Компанії «Білоцерківвода» було передано міський водоканал у концесію в грудні 2012 році. Підприємство забезпечує питною водою не лише Білу Церкву, а й Умань. Джерелом водопостачання є Рось – а саме Білоцерківське верхнє водосховище в районі села Глибічка. Це – перший водоканал в Україні, який переданий в концесію.

Рішення про передачу водоканалу у приватні руки викликало чимало запитань у місцевих політиків і активістів, які звернули увагу на непрозорість складу власників ВАТ «Білоцерківвода». Офіційним господарем підприємства є закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Титан». Протягом тривалого часу його очолював Олег Нікітін, який водночас входив до правління фонду «Рух молоді», заснованого Володимиром Полочаніновим. Нинішню голову фонду Бабій також пов’язують з цим екс-нардепом.

25. ОЛЕКСАНДР ТУРЕНКО

 

Бізнесмен, голова Бориспільської районної державної адміністрації

Бориспільську РДА Олександр Туренко очолив відносно недавно. До цього він обіймав аналогічну посаду в Обухівському районі. Туренко є одним із найбагатших чиновників Київської області. У нього є дев’ять мільйонів гривень, також він володіє яхтою і будинком на 500 квадратних метрів. У своїй декларації він показав 34 земельні ділянки. Варто зазначити, що за професією, Олександр Туренко електрозварювальник. І офіційна біографія чиновника приховує 14 років його діяльності. Натомість, у 2006 році він вже значиться директором ТОВ «Азбор», що займається ресторанною діяльністю.

Потрапити в політику Туренко намагався давно. Так, в 2002 році він балотувався на посаду мера Українки, але програв Павлу Козирєву. Стосовно статків Туренка виникає багато запитань. Одні місцеві розповідають, що свій капітал він сколотив на махінаціях із землею. Інші – що не обійшлося без незаконного видобування піску. Якби не було, але пояснити свої статки сам Туренко не може.

За чутками, на Туренка було відкрито кримінальне провадження, від якого він нібито втік в зону проведення АТО. За словами самого Туренка, він навіть перебував у полоні бойовиків. Проте, окрім посвідчення  учасника бойових дій, ніхто підтвердити факт перебування Туренка у зоні АТО не може.

У квітні 2016 року його призначили головою Обухівської райдержадміністрації. Перебування на посаді голови району супроводжувалося кількома скандалами. Зокрема, громадськість висловлювала обурення через намагання виселити творчі колективи з приміщення Обухівського районного будинку культури. Крім цього, Туренко явно не знаходив порозуміння з міською владою.

На посаді голови Бориспільської РДА Туренко ледь не одразу пішов на конфронтацію з міською владою Борисполя. Причому, завдав дуже серйозного удару: Туренко домігся перереєстрації аеропорту «Бориспіль» у село Гора, таким чином, податки (а це – близько 100 мільйонів гривень на рік) тепер надходитимуть до районного бюджету.

Попри свою скандальність Туренко розглядається одним з головних претендентів на посаду голови Київської ОДА у разі відставки Горгана, яка назріває вже досить давно.

26. Анатолій та Олександр ПРИСЯЖНЮКИ

Екс-голова Київської ОДА і народний депутат

За часів Януковича губернатор Київської облдержадміністрації Анатолій Присяжнюк був, мабуть, найвпливовішою фігурою області. Проте Революція Гідності призвела до його падіння, але хоча його позиції значно ослабли, на даний час, вплив родини Присяжнюків в регіоні всеодно залишається досить вагомими.

За свою багаторічну кар’єру Анатолій Присяжнюк встиг вислужитися до «подвійного» генерала – СБУ і МВС. Протягом тривалого часу він працював в Криму. Присяжнюк двічі був депутатом Верховної Ради АР, де представляв Компартію. За часів президентства Кучми він встиг стати заступником Міністра внутрішніх справ, проте покинув правоохоронні органи в травні 2005 року. Після цього він  був заступником Голови Ради міністрів АР Крим, головою Правління ДАК «Чорноморнафтогаз», а також заступником голови Служби безпеки України.

У ЗМІ писали, що Юрій Бойко, який керував Київським обласним осередком «Партії регіонів» у 2010 році, мав неофіційну квоту на призначення губернатора, і його вибір впав на Анатолія Присяжнюка. За часи роботи Присяжнюка в КОДА, генералу повністю вдалося зачистити Київську область під «регіоналів», витіснившии з області будь-яку опозицію.

Цікаво, що син екс-губернатора Олександр Присяжнюк опинився в іншому політичному таборі, у 2014 році ставши нардепом від «Народного Фронту». Присяжнюк-молодший має дружні відносини з головою Васильківської РДА Владиславом Одинцем, мером Василькова Володимиром Сабадашем, та має зв’язки з мало не всіма основними політичними гравцями у Києво-Святошинському районі.

Також, за інформацією ЗМІ, за допомогою Присяжнюків до парламенту потрапив нардеп Михайло Гаврилюк. До речі, одним з головних партнерів благодійного фонду Гаврилюка є Владислав Одинець.

27. АНАТОЛІЙ ФЕДОРУК

 

Міський голова Бучі

З 1998 року, коли Анатолій Федорук вперше став мером Бучі, встигло змінитися три президенти та десяток прем’єр-міністрів. Виходець з Хмельниччини Федорук опинився в Бучі у 1997 році, коли став працювати там вихователем дитячої школи-інтернату для дітей-сиріт. На цій посаді надовго він не затримався, і вже в 1998 році став головою, тоді ще селища, Буча. З того часу Федорук залишається беззмінним мером міста і перебуває на посаді вже п’яту каденцію.

Щодо політичних поглядів Федорука, то особливою принциповістю вони не відзначалися. Він двічі був у лавах «Партії регіонів» з перервою на каденцію президента Віктора Ющенка. Але потім Федорук став членом «Нашої України», але у 2010 році знову повернувся під «біло-сині» прапори. Вже після Революції Гідності Федорук опинився у «Блоці Петра Порошенка» від якого балотувався до Верховної Ради, але програв «козаку» Михайлу Гаврилюку. У 2015 році він йшов на вибори міського голови Бучі від партії «Нові обличчя», яку пізніше в нього «віджав» мер Ірпеня Карплюк.

Після повалення режиму Януковича щодо Федорука почали відкривати кримінальні провадження стосовно забудови Бучанського лісу та незаконної передачі земельних ділянок. Коли над Федоруком реально зависла загроза відставки, він пішов на цікавий крок – оголосив переатестацію мера: серед жителів Бучі провели опитування, чи довіряють вони міському голові. Більшість мешканців відповіла ствердно. Але закрити кримінальні справи це не допомогло, і він досі ходить по судах.

Окрім мерства у Бучі Федорук також очолює Київське регіональне відділення Асоціації міст України, до якого входять усі мери Київщини.

28. ОЛЕГ ВЕЛІКІН

 

Народний депутат України

Один з найближчих соратників Артура Палатного Олег Велікін до Верховної Ради потрапив у 2016 році за рахунок того, що частина депутатів від БПП перейшли на роботу в уряд, і він автоматично підтягнувся по спискам.

Політична кар’єра нардепа почалася у партії «ПОРА», до якої він увійшов у 2004 році. У 2006 році Велікін балотувався до Верховної Ради, але безуспішно. Натомість, у тому ж році Велікін став депутатом Обухівської районної ради. У 2010 році вже у якості члена «УДАР» пройшов до Київської обласної ради, де очолив фракцію партії Віталія Кличка, а в 2012 році став помічником-консультантом Віталія Кличка.

З 2014 по 2015 рік Олег Велікін координував роботу штабів допомоги військовослужбовцям та їхнім родинам при Київській міській державній адміністрації і Київської обласної державної адміністрації.

Олег Велікін є віце-президентом «Федерації змішаних єдиноборств ММА України». Цікаво, що у 2013 році Велікіна не пустили до Росії на чемпіонат зі змішаних єдиноборств, так як він потрапив до списку небажаних осіб.

В політичному плані Велікін наближений до команди Віталія Кличка і особисто Артура Палатного. По суті, Велікін є зв’язуючою ланкою між Палатним та головою Києво-Святошинської РДА Мирославою Смірновою, а також іншими політиками з Обухівщини, Згурівщини та інших районів області.

29. РУСЛАН ГОЛУБ

 

Бізнесмен, аграрій, власник групи компаній «ТАК-агро»

Найвпливовіший латифундист у Тетіївському районі Руслан Голуб також володіє великими земельними наділами в Одеській та Вінницькій областях. Група компаній «ТАК-агро» займається вирощуванням різноманітних культур та тваринництвом і фактично є монополістом у районі. Вплив місцевих фермерів не йде у будь-яке порівняння з Голубом.

У минулому він очолював Тетіївську районну державну адміністрацію. Робив невдалу спробу потрапити до Верховної Ради, проте вибори у 2014 році програв. Натомість, з 2010 по 2015 рік він був депутатом Київської облради, зберігаючи величезний політичний вплив на Тетіївський район. Так, нинішнього мера Тетієва Руслана Майструка називають несамостійною фігурую, а ставлеником Голуба, у якого він працював виконавчим директором в «ТАК-агро». Діюча голова РДА Наталія Троянська, за чутками, також наближена до бізнесмена Голуба. Окрім Руслана Майструка та Наталії Троянської у Голуба є власні «кишенькові» депутати районної та міської ради, які так чи інакше пов’язані з одіозним латифундистом. Одні з них працюють, або працювали у «ТАК-АГРО», інші є членами Аграрної партії, районний осередок якої  контролює Руслан Голуб.

Зараз Голуб активно просуває «Аграрну партію» та є одним із її основних спонсорів. Враховуючи той факт, що «аграрії» взяли чимало мандатів до ОТГ Київської області, то і ареал впливу Голуба поступово розширюється.

Голуб не приховує свого статусу магната, й любить виставляти на загал свої багатства. За чутками, Руслан Голуб має нерухомість в Іспанії, де він постійно проживає, захоплюється дайвінгом, з’являючись в Тетієві наїздами. При цьому він полюбляє публічність, і навіть організував в селі Степовому Тетіївського району фестиваль під назвою «Битва Титанів», на якому відбувається виставка-демонстрація сільськогосподарської техніки в польових умовах. Під час проведення фестивалю Голуб активно позує перед телекамерами та журналістами, не пропускаючи жодної нагоди зайвий раз попіаритися. Утім, на запитання журналістів, як він заробив свій перший мільйон, пан бізнесмен-політик ухиляється від відповіді.

Також тетіївський аграрій перебуває у дуже теплих стосунках з колишнім губернатором Київської області Максимом Мельничуком, якого звільнили після корупційного скандалу восени 2016 року. Окрім того Голуб є фанатом аграрної науки, яку активно та успішно впроваджує на своїх землях.

30. ХВИЧА МЕПАРІШВІЛІ

 

Народний депутат України

Колишній депутат Київської облради, а нині народний депутат від «Народного фронту» Хвича Мепарішвілі останнім часом активно займається піаром у Білій Церкві. У минулому скликанні Київської облради він очолював фракцію «Народного фронту» в Київській облраді. На місцевих виборах-2015 політсила Яценюка участі не брала через обвал рейтингу. В результаті, Мепарішвілі балотувався до облради від Блоку Петра Порошенка в Білій Церкві, але на нього спіткала невдача. Утім, у квітні 2016 року після того, як кілька нардепів-«фронтовиків» склали депутатські мандати, список «підтягнувся» і Мепарішвілі несподівано став народним депутатом,

Варто зазначити, що у 7 скликанні ВР Мепарішвілі був помічником народного депутата Арсенія Яценюка. З 2010 до 2015 року він працював першим заступником генерального директора столичного КП по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду Києва «Плесо». Мепарішівілі неодноразово звинувачували у «кришуванні» несанкціонованої торгівлі на Оболонській набережній, Трухановому острові, в Гідропарку, на інших пляжах Києва, які знаходяться у підпорядкуванні КП «Плесо». Окрім, того його звинувачували в здачі в оренду комунального майна фірмам, які мають відношення до нього. Окрім того, з 2015 по 2016 рік Мепарішвілі був радником патронатної служби голови КМДА Віталія Кличка.

Вплив на Київщину Мепарішвілі має, оскільки лобіює інтереси області в бюджетному комітеті ВР, членом якого він є. Зокрема, за його сприйння з державного бюджету На реконструкцію магістральної тепломережі в Білій Церкві планують виділити 338 млн. грн. Нардеп не приховує того, що розглядає Білу Церкву як плацдарм для майбутніх парламентських виборів (чого лише варта регулярна поява білбордів з його обличчям у місті), чим викликає іронічно-скептичні емоції у місцевих «еліт».

31. ОЛЕКСАНДР ТИГОВ

 

Депутат Києво-Святошинської районної ради

Екс-голова Києво-Святошинської райради Олександр Тигов протягом останніх п’яти років є однією з ключових фігур у пристоличному регіоні. На парламентських виборах 2012 і 2014 років він робив спроби пройти до Верховної Ради за мажоритарним округом №95 з центром у Ірпені. Причому востаннє мав серйозні шанси, але поступився Михайлу Гаврилюку, посівши друге місце з відставанням у 1,5% голосів. У 2014 році під час президентської кампанії Тигов очолив виборчий штаб Петра Порошенка у Києво-Святошинського районі і Приірпінні. Також він став головою районної організації партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

На місцевих виборах-2015 Тигов був обраний депутатом Києво-Святошинської райради, яку очолив у березні 2016 року. Але через півроку райрада незаконно звільнила його з посади голови, призначивши на це місце Вадима Гедульянова – лояльну фігуру до голови Києво-Святошинської РДА Мирослави Смірнової. 26 травня 2017 року Святошинський районний суд міста Києва визнав недійсним дане рішення, але вже наступного дня райрада зібрала позачергове засідання, під час якого зі скандалом повторно переобрала Гедульянова.

У вересні в селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району на Тигова було здійснено напад: троє невідомих атакували його на вулиці та жорстко побили. Сам депутат не виключає, що наліт міг бути організований на замовлення його політичних опонентів.

Після звільнення з посади голови райради Тигов зосередився на громадській діяльності, очоливши громадський рух «Рух територіальних громад». Так, він надає допомогу сім’ям переселенців, встановив два меморіальні комплекси в пам’ять загиблим воїнам АТО. Окрім того, депутат райради регулярно організовує проведення святкових заходів для дітей-сиріт та дітей з особливими потребами. На його рахунку – розважальні івенти для дітей за участю зірок української естради.

Також Тигова у ЗМІ давно пов’язують з будівельною компанією «Петровський квартал», яка зводить багатоквартирні житлові будинки з селі Святопетровске. Цією фірмою також будуються об’єкти у Вишневому, Крюковщині, Новосілках та інших селах та селищах Києво-Святошинського району.

32. КОСТЯНТИН ЄФИМЕНКО

 

Бізнесмен, власник заводу «Біофарма»

Незважаючи на регулярні політичні невдачі екс-міністр транспорту в уряді Азарова Костянтин Єфименко є досить впливовою людиною у найбільшому місті Київщини – Білій Церкві. Політичну кар’єру він починав у лавах «Батьківщини», але за зручної нагоди переметнувся до «Партії регіонів». Його називали одним із улюбленців президента-утікача Віктора Януковича. За час його роботи в уряді, Контрольно-ревізійне управління повідомляло про численні порушення в роботі державних підприємств, особливо морських портів, а також про недопускання перевірок на підприємства для здійснення перевірок.

Своєю політичною кар’єру Єфименко має бути вдячним олігарху, екс-нардепу від ПР Василю Хмельницькому, який має велику кількість активів у Білій Церкві. Отримання контролю над цим містом є пріоритетом для Єфименка, який у 2015 році балотувався на останніх місцевих виборах на посаду міського голови Білої Церкви, але програв представнику «Самопомочі» Геннадію Дикому. Після програшу колишній міністр сконцентрувався на бізнесі (який, подейкують, насправді належить Хмельницькому, а Єфименко є топ-менеджером), але не полишає політичних амбіцій.

Окрім серйозного впливу на Білоцерківську міськраду Єфименко має контроль над головою Білоцерківської РДА Геннадієм Джегуром, який вважається людиною Єфименка. Також багаторічного мера Білої Церкви Василя Савчука називають людиною Єфименка – зокрема, син колишнього міського голови працює в його команді.

До цього всього він має серйозний вплив на деякі населені пункти навколо Білої Церкви. Так, Єфименко разом із Джегуром є головними ідеологами створення Шкарівської об’єднаної територіальної громади, на території якої знаходяться потужні підприємства в контролі яких зацікавлений особисто Василь Хмельницький. Зокрема, там його бізнес-структурами будується технопарк. Подейкують, що сам Єфименко, розуміючи важливість контролю над цими територіями, планує очолити новостворену громаду.

У Білій Церкві Єфименка та його патрона Василя Хмельницького пов’язують з двома потужними підприємствами: фармацевтичним заводом «Біофарма» та заводом з виробництва гальмівних колодок «Трібо». Також подейкують про бізнес-інтереси Єфименка в окупованому Криму та Росії.

Водночас Єфименко мав стосунок до кількох інфраструктурних проектів у Білій Церкві. Зокрема, йдеться про будівництво льодового стадіону та церкви на Замковій горі, яка сьогодні вважається прикрасою міста.

33. ІГОР ГРАБЕЦЬ

 

Перший заступник прокурора Київської області

Полковник прокуратури Київської області Ігор Грабець розпочинав свою роботу у Бориспільській міжрайонній прокуратурі і дослужився до посади першого заступника прокурора області. Зараз Ігор Грабець найбагатший працівник прокуратури Київської області. Грабець володіє квартирою у Києві площею 116 кв м і гаражем площею 18 кв м. У його дружини є дві квартири площею 76 кв м і 119 кв м відповідно, а також трьома гаражами. Що ж до автомобільного парку, то прокурор володіє Toyota Camry 2012 року випуску, а його дружина – Lexus RX 2013 року. До того ж в другої половинки Грабця є активи на суму більше двох мільйонів гривень у ТОВ «А.В.С.», яке займається будівництвом елітної нерухомості.

Вплив Грабця на життя області не обмежується його високою посадою. Скоріше, його посада – це наслідок авторитету його родини. Дружина нинішнього першого заступника прокурора Київської області Світлана Грабець зараз є суддею Господарського суду Київської області. Теща пана прокурора – Ольга Дьоміна – суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Тестем Грабця є колишній заступник Генпрокурора України часів Януковича, колишній ректор, а нині – старший викладач Національної Академії прокуратури України Юрій Дьомін. Згідно з інформацією, опублікованою ЗМІ, Дьомін є сином Михайла Потебенька, колишнього генпрокурора України, який досі зберігає серйозний вплив на правоохоронні органи, не дивлячись на те, що давно перебуває на пенсії. Таким чином, через свої родинні зв’язки, Грабець є одним з найбільш серйозних фігур в правоохоронній системі Київської області. І не виключено, що маючи такі сімейні зв’язки, скоро він цілком може піти на підвищення у Генпрокуратуру.

34. МИРОСЛАВА СМІРНОВА 

 

Голова Києво-Святошинської РДА

Мирослава Смірнова є очільницею найзаможнішого району Київської області – Києво-Святошинського. Старт політичної кар’єри Мирослави Смірнової припадає на період навчання в Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова, де вона вчилася за спеціальністю «вчитель математики». Саме тоді Мирослава Смірнова стала активісткою  ГО «Молодий Рух» Київської області, була головою Ставищенської районної організації, а згодом очолила усю організацію. Також вона встигла побувати у молодіжному крилі партії УРП «Собор» Анатолія Матвієнка, де познайомилася з чинним секретарем Київради Володимиром Прокопівим.

Уже в 2003 році Смірнова стала координатором молоді «Наша Україна» на Київщині, але за рік вже опинилася в політичній партії «Пора». У 2006 році Смірнова стає депутатом Шевченківської районної ради у місті Києві від блоку Віталія Кличка «Пора-ПРП», після розвалу якого опинилася в «УДАРі». У 2010 році вона стала депутатом Київської обласної ради від цієї політсили.

Своєму стрімкому злету Мирослава Смірнова має бути вдячна народному депутату Артуру Палатному, в якого вона була помічницею у 7 скликанні ВР. У 2014 році Смірнова стала заступницею Сергія Возного, тодішнього голови Києво-Святошинської РДА. Проте, вже за три місяці вона почала виконувати обов’язки голови РДА, а з квітня 2015 року – повноцінно займає посаду голови.

За час свого перебування на посту голови Києво-Святошинської РДА Мирославі Смірновій у жовтні 2016 року вдалося зняти з посади голову райради Олександра Тигова й призначити свою людину – Вадима Гедульянова, який є її фаворитом. Святошинський суд визнав недійсним рішення про звільнення Тигова в травні цього року, проте повернутися до роботи йому так і не вдалося.

В червні цього року суд зобов’язав Національне антикорупційне бюро України відкрити кримінальне провадження щодо діяльності голови Києво-Святошинської РДА Мирослави Смірнової. Справу порушили за отримання хабара в особливо великому розмірі та зловживання владою, або службовим становищем. Зокрема йшлося про незаконне виділення земельних ділянок в селі Петропавлівська Борщагівка, де будуються житлові комплекси «Ехо парк» та «Празький квартал-2» компанії Building Development Holding.

Загалом, Смірнову у Києво-Святошинському районі називають авторитарним керівником зі значним управлінським досвідом попри відносно молодий вік. Подейкують про її амбіції очолити Київську ОДА.

35. ПАВЛО РЯБІКІН

 

Генеральний директор Міжнародного аеропорту «Бориспіль»

Колишній народний депутат і багаторічний соратник мера Києва Віталія Кличка Павло Рябікін є очільником державного підприємства, яке є одним з найбільших платників податків в Україні – Міжнародного аеропорту «Бориспіль». Нардеп 3,4 і 7 скликань ВР з кінця 90-х мав надзвичайно серйозні зв’язки на всіх щаблях владної вертикалі в Україні.  Під час президентства Віктора Ющенка він протягом 2005-2006 років був заступником міністра транспорту та зв’язку України.

За мерства Віталія Кличка, з яким у Рябікіна склалися давні дружні стосунки, він з липня 2014 по вересень 2015 року був заступником голови Київської міської державної адміністрації. Подейкують, що в київській команді на виборах відповідав за тіньовий розподіл мажоритарних округів. На парламентських виборах-2014 був головним переговірником від Кличка щодо забезпечення квоти у виборчому списку Блоку Петра Порошенка.

У березні 2017 року він був призначений генеральним директором державного підприємства «Міжнародний аеропорт Бориспіль».

Протягом 2017 року Бориспільський аеропорт фігурував у кількох скандалах. Один з них був пов’язаний з невдалими переговорами з лоукостом Ryanair, які відмовилися працювати з аеропортом. Щоправда, дехто з експертів назвали дані дії іноземної компанії спробою шантажу: бажаючи отримати надзвичайно вигідний для себе контракт вони навмисно розкрутили з цієї історії серйозний медійний скандал.

Також підприємство, яке очолює Рябікін, опинилося в епіцентрі скандалу через суперечку між Бориспільською районною держадміністрацією на чолі з Олександром Туренком та міською владою Борисполя. Новий голова Бориспільської РДА Олександр Туренко розгорнув кампанію по перереєстрації аеропорту в селі Гора Бориспільського району. В результаті, аеропорт було перереєстровано (без рішення Рябікіна це зробити навряд чи було можливо) і тепер близько ста мільйонів гривень податків будуть йти не в Бориспіль, а в районну казну.

Павло Рябікін давно займається бізнесом. Зокрема, він володіє мережею ресторанів у Києві та власним яхт-клубом закритого типу «Маячок», а також є одним зі знаних юристів-міжнародників.

Міжнародний аеропорт «Бориспіль» — найбільший пасажирський аеропорт України, який забезпечує понад 57 % авіаційних пасажирських перевезень України і щороку обслуговує понад 8 млн пасажирів. Наразі має дві злітно-посадкові смуги довжиною 4.000 м і 3.500 м та чотири пасажирських термінали (один експлуатується, а інші три законсервовані). Аеропорт перебуває серед лідерів рейтингу європейських аеропортів за класифікацією ACI Europe за темпами зростання пасажиропотоку серед аеропортів.

36. Анатолій, Тетяна та Андрій ЗАСУХИ

 

Політики, бізнесмени

Родина Засух вважається однією з найвпливовіших у Київській області як за політичною так і бізнес-вагою. Анатолій Засуха є рекордсменом серед губернаторів Київщини по тривалості перебування на посаді. Так, з 1996 по 2005 рік Засуха був головою Київської облдержадміністрації, і вважався надзвичайно близьким до екс-президента Леоніда Кучми. З приходом до влади Віктора Ющенка Засуху звинуватили у перевищенні службових повноважень, які призвели до тяжких наслідків. В результаті, екс-губернатора оголосили у міжнародний розшук, і той протягом тривалого часу переховувався закордоном. У 2006 році він працював заступником губернатора Московської області. Через деякий час він повернувся до України, а провадження проти нього прокуратура закрила за відсутністю складу злочину.

Загалом, у політиці Засуха був з самого початку становлення України. Так, з 1993 по 1995 рік він займав посаду заступника міністра сільського господарства України, а з 1994 року по 1997 рік був народним депутатом.

Його дружина, Герой України Тетяна Засуха була народним депутатом тричі, причому два рази балотувалася від «Партії регіонів». На парламентських виборах 2012 року вона балотувалася до ВР по 94-у виборчому округу. Згідно з протоколом окружної виборчої комісії, її було визнано переможцем. Але об’єднана опозиція оскаржила результати. Як наслідок, округ був визнаний проблемним, і на ньому були оголошені перевибори. Після цього Тетяна Засуха не балотувалася.

Засуха очолює агрофірму «Світанок», яка є одним із найбільших сільськогосподарських підприємств Київщини, і має у своєму розпорядженні понад 61 тисяч га землі. Використовуючи зв’язки родини, компанія отримувала величезні дотації з державного бюджету, що дало можливість Засухам швидко розвинути бізнес.

Зараз поступово на політичному небосхилі з’являється син Тетяни та Анатолія Засух – Андрій – який є президентом футбольного клубу «Колос» із Ковалівки. Родина Засух планує просувати Андрія у політику, про що свідчить підвищена активність останнього.

У родини Засух є своя вотчина – село Ковалівка Васильківського району, яку називають «українською Швейцарією». З обласного бюджету на розвиток села виділялися величезні кошти, але пізніше Тетяна Засуха заявляла що усі ці гроші виділяла її агрофірма «Світанок». У ЗМІ писали, що на території Ковалівки також знаходиться дача екс-президента Леоніда Кучми.

«Агрофірма «Світанок» заснована у 2000 році. На підприємстві працює близько 750 осіб. Станом на 2017 році компанія має у  своєму розпорядженні 61 тисячу га сільськогосподарських угідь. Обсяг цукру, що виробляється  на  цукрових заводах ПСП «Агрофірма» Світанок» складає приблизно 5% від усього обсягу цукру виробленого в Україні. Для зберігання зернових культур ПСП «Агрофірма «Світанок» має елеватори загальною місткістю одночасного зберігання понад 270 000 тон зернових.

37. Олександр та Галина Гереги

 

Підприємці, власники будівельних гіпермаркетів «Епіцентр», латифундисти

Попри те, що серйозний політичний та економічний вплив, який мають колишні «регіонали» та крупні бізнесмени Гереги на Хмельниччині, зараз вони активно займаються тим, що розширюють свою географію. Зокрема, вони набирають силу на Вінниччині, Черкащині, а також в Київській області. Варто зазначити, що наразі в столичному регіоні діє три фірмові гіпермаркети «Епіцентр» – у Білій Церкві, Броварах та Петропавлівській Борщагівці.

Окрім цього сімейство Герег нарощує вплив в аграрному секторі. Так, в цьому році ними була придбано компанії «Інтерагроінвест», ТОВ «Світанок» та ТОВ «Лучанське-2». Загалом земельний «портфель» Герег у Ставищенському та Таращанському районах становить щонайменше 7 тисяч гектарів.

Якщо говорити про політичну активність цієї фінансово-промислової групи на Київщині, то наразі, схоже, ніхто нікуди не поспішає. Але можна не сумніватися, що у разі ухвалення рішення про необхідність убезпечити свої активи від конкурентів, цілком може так статися, що партія «За конкретні справи», яка демонструє високі результати на Хмельниччині, відправиться покоряти Київську область.

38. АНТОН МИРОНЧУК

 

Девелопер-забудовник, власник будівельної компанії «Орлан-Інвест Групп»

Один з найбільших забудовників в Києво-Святошинському районі Антон Мирончук є головою Київського обласного відділення Національного Олімпійського комітету України.

У його сферу інтересів входить Приірпінський регіон. Так, його компанія «Орлан-Інвест Групп» активно працює в Ірпені та Вишневому. Також він має активи у Боярці та разом з партнерами реалізує проекти в Києві. У 2017 році його девелоперська компанія отримала звання «Бренд року» та визнана компанією забудовником №1 у Київській області.

Окрім будівництва Мирончук активно розвиває інші напрямки своєї бізнес-діяльності. Зокрема, він є власником одного з найбільших у Приірпінні інтернет-провайдера «Ilan» та охоронної фірми «Antiterror Security Group».

Також Мирончук обіймається питанням забезпечення житлом та роботою колишніх учасників АТО. Зокрема, у Вишневому в житлових комплексах, які зараз зводить «Орлан», для ветеранів антитерористичної операції виділили 40 квартир, в Ірпені – 50. Також охоронна компанія «Antiterror Security Group» при наборі працівників віддає перевагу саме колишнім АТОшникам та спецпризначенцям.

Через обласне відділення НОКу Мирончук має серйозний вплив на всі спортивні організації області. Зокрема, він регулярно бере участь у низці програм з питань розвитку олімпійських видів спорту разом з Київською обласною державною адміністрацією.

Хоча сам Мирончук заявляє про відсутність політичних амбіцій, його вплив на політичні процеси в Приірпінні є суттєвим. Тим паче, що він підтримує тісні ділові стосунки мерами найбільших міст Києво-Святошинського району.

«Орлан Інвест-груп» – один з лідерів будівництва нерухомості Київщини. Ними протягом останніх років було збудовано низку ЖК – «Аристократ», «Садовий», «Київський», «Пушкінський», «Пушкінський Квартал» «Єсенін» «Фаворит», «Дипломат», «New York Towers», «Сhehov Парк Квартал».

39. РУСЛАН КУЗЬМЕНКО

Бізнесмен, депутат Київської обласної ради, голова фракції БПП «Солідарність»

Руслан Кузьменко вперше потрапив до обласної ради тільки у 2015 році. До цього займався виключно бізнесом. Він є власником заводу «Радіатор», який випускає кухонні витяжки під брендом «Pyramida». Також Кузьменко має корпоративні права в ТОВ «Рюкзачок», ТОВ «Глобал проджектс Україна», ТОВ «Техносила ЛТД».

Наприкінці 2016 року, після того, як Лев Парцхаладзе пішов на роботу до Мінрегіонбуду, Кузьменко очолив фракцію БПП у обласній раді. Що ж до громадської діяльності, то Кузьменко створив благодійний фонд імені самого себе.

У Київській облраді Кузьменко представляє Ржищів, оскільки саме в ньому розташоване його підприємство. Тут Кузьменко – відома і впливова персона. Так, він був одним із головних ідеологів створення Ржищівської ОТГ, до якої примусом, без громадських обговорень заштовхують навколишні села. Подейкують, що вплив Кузьменка пов’язаний з близьким спілкуванням з губернатором області Олександром Горганом.

Завод «Радіатор» спеціалізується на високоякісної обробці листового металу. Слід зазначити, що основна частка замовлень складають кухонні витяжки для України і країн СНД. На сьогоднішній день потужність виробництва складає 30 тисяч витяжок на місяць.

За радянських часів завод «Радіатор» випускав батареї и баласт для кораблів. Закрився на початку 1990-х років.

40. ДМИТРО ДРОНОВ

 

Голова правління ПАТ «Київоблгаз»

Дмитро Дронов за п’ять років зумів зробити в ПАТ «Київоблгаз» карколомну кар’єру. Прийшовши в компанію у 2011 році, він протягом п’яти років працював на різних управлінських посадах: заступника начальника управління з реалізації скрапленого газу, начальника департаменту обліку газу, очолював Києво-Святошинську філію «Київоблгазу», був заступником голови правління з обліку газу та комерційним директором компанії.

1 серпня 2016 року рішенням Наглядової ради був призначений Головою правління ПАТ «Київоблгаз». Протягом року «Київоблгаз» відкрив 4 сучасних центри обслуговування абонентів та в перспективі планує створення аналогічних центрів в кожному районі Київщини. Під керівництвом Дмитра Дронова відбулось перезавантаження компанії – зміна підходів та ставлення до роботи кожного співробітника, зараз відбувається поступова метаморфоза пострадянської газконтори в сучасну європейську газову компанію.

Окрім того, Дронов ініціював і сприяв проведенню багатьох благодійних та громадських заходів. Нагороджений Почесними грамотами Київської обласної державної адміністрації, Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Орденом Миколи Чудотворця.

Публічне акціонерне товариство «Київоблгаз» – компанія, що здійснює розподіл природного газу 850 тисячам споживачів Київської області. Обслуговує понад 46 тисяч кілометрів газопроводів, більше 6 тисяч газорегуляторних пунктів, понад 12 тисяч комбінованих домових регуляторів тиску, більше 3 тисяч установок катодного захисту і іншу газорозподільну інфраструктуру. У ПАТ «Київоблгаз» функціонує 34 аварійно-диспетчерські служби, які в цілодобовому режимі реагують на виклики споживачів для екстреної локалізації та ліквідації аварійних ситуацій.

Підприємство входить до трійки найбільших платників податків Київської області. У ПАТ «Київоблгаз» працевлаштовано близько 4 тисяч співробітників. Річний валовий дохід компанії становить 1,02 млрд гривень.

41. ІВАН ШИЛОВ

 

Голова правління ТОВ «Білоцерківхлібопродукт», депутат Київської обласної ради

Бізнесмен Іван Шилов в Київській обласній раді перебуває вже третє скликання поспіль, цього разу представляючи президентську БПП-«Солідарність». Він тричі балотувався до Верховної Ради, але жодного разу омріяний мандат йому здобути не вдалося.

На виборах президента у 2010 році він був довіреною особою Юлії Тимошенко. Коли у 2012 році Шилов балотувався до Верховної Ради по білоцерківському округу №90, на нього почався серйозний тиск з боку Адміністрації президента (тоді у Сергія Льовочкіна активно просували Віталія Чудновського), в результаті чого, він зняв свою кандидатуру з виборчих перегонів.

Утім, у Білій Церкві позиції Шилова – надзвичайно сильні. Яскраве свідчення тому є той факт, що він протягом п’яти каденцій поспіль входив до виконкому Білоцерківської міської ради.

Про його авторитет в місті можна судити і з того, що він став директором Білоцерківського комбінату хлібопродуктів ще в далекому 1985 році. В 1994 році загальними зборами власників колективного підприємства «Білоцерківхлібопродукт» обраний головою правління.

Шилов одинадцять років очолює засновану ним Лігу підприємців Білоцерківщини. Є членом колегії Державної податкової служби Київської області. В місті активно займається благодійністю, наприклад, допомагає в реалізації соціальної програми «Турбота».

42. ВОЛОДИМИР КАРПЛЮК

 

Міський голова Ірпеня

Володимир Карплюк окрім мерської посади в Ірпені має вплив завдяки своїй «кишеньковій» політичній партії «Нові обличчя», представники якої перебувають у низці міських та районних рад Київщини. Наприклад, міським головою Боярки під Києвом є член цієї партії.

До влади Карплюк йшов не надто довго завдяки широким зв’язкам, якими він обростав на своєму шляху. Так під час навчання в Ірпінській податковій академії він завів дружні стосунки з одіозним ректором цього вишу, колишнім нардепом-«регіоналом» Петром Мельником. Тоді Карплюк активно зайнявся громадською діяльністю – був членом Молодіжної ради при Київоблдержадміністрації та Громадської ради міста Ірпеня, головою ради молодіжних громадських організацій в Бучі.

У 2007 році почав займатися будівельним бізнесом в Ірпені, відкривши компанію «Будрегіонінвест». У 2010 році Карплюк вперше балотувався на посаду мера Ірпеня. Нібито за протекції Петра Мельника, але той в останній момент зробив ставку на іншого кандидата – Володимира Скаржинського. На той час він вже опинився в близькому оточенні мера Бучі Анатолія Федорука, і став його заступником. Далі його кар’єра стрімко пішла вгору. У 2012 році він очолив політичну партію «Нові обличчя». А ще за два роки після відставки тодішнього мера Ірпеня Володимира Скаржинського він переміг на позачергових виборах, вперше зайнявши крісло Ірпінського міського голови. Вже тоді він відзначився тим, що офіційно задекларував 67 квартир. Щоправда, у наступній декларації ця нерухомість таємничим чином зникла. На виборах 2015 року його обрали повторно, а політична партія «Нові обличчя» зайшла в низку місцевих рад Київської області.

Але у 2016 році в тандемі Карплюк-Федорук відбувся розкол. Подейкують, що Карплюк здав свого кума, в результаті чого проти того було відкрито низку проваджень у зв’язку з підозрою Федорука в незаконному виділенні землі в Бучі. Тоді ж Володимир Карплюк на деякий час утік з країни, проте відхрестившись від бучанського мера, Карплюк почав вести власну гру.

Утім, дуже скоро у самого Карплюка почалися проблеми. Стосовно Карплюка та його оточення було відкрито понад 30 кримінальних проваджень. Зокрема, йому інкримінували земельний «дерибан»1450 галісового фонду навколо Ірпеня. Також він фігурує в інших справах, пов’язаних з земельними та фінансовими махінаціями.

Діяльність Карплюка не залишилася поза увагою Генпрокуратури. Так, голова ГПУ Юрій Луценко назвав Ірпінь «гангстерським Чикаго». Також Карплюк має серйозне протистояння з прокурором області Дмитром Чібісовим, який у грудні 2017 намагався вручити меру Ірпеня підозру по одній з цих справ. І хоча Карплюк почав тікати, не взявши повістку з рук Чібісова, тим самим він загнав себе у глухий кут, оскільки його дії було зафіксовано на відео.

Проблема Карплюка полягає в тому, що останнім часом він став токсичним. В результаті, його поступово покидають члени команди, які теж фігурують в кримінальних провадженнях по «дерибану» землі. Подейкують, що зараз єдине бажання Карплюка – отримати мандат народного депутата, ставши недоторканним. Утім, до чергових парламентських виборів – ще чимало часу, а коло проблем стискається навколо мера Ірпеня все сильніше…

43. ОЛЕГ БАСАЙ

 

Голова Київського окружного адміністративного суду

Кар’єра судді Олега Басая, який розпочинав свою роботу в суддівській системі в рідному для себе Івано-Франківську, стрімко почала рости вгору у 2010 році, після приходу до влади Віктора Януковича. Тоді ж Басай був переведений до Київського окружного адміністративного суду, який згодом він очолив.

В результаті, у 2012 році суддя Басай вже розглядав справу проти ТОВ «Купол», яка займалася будівництвом скандально відомої резиденції «Межигір’я» для екс-президента Януковича. Тоді броварські податківці провели перевірку діяльності компанії та запідозрили її в ухилянні від сплати податків за допомогою укладення фіктивних договорів. Саме суддя Басай скасував результати податкової перевірки фірми «Купол» та низки інших компаній, які будували «Межигір’я».

Рідного брата судді Олександра Басая пов’язували з корумпованим керівництвом «Укрпошти», які спільно займалися банкрутством та приватизацією національного оператора. У 2013 році він також очолив Київську обласну молодіжну громадську організацію «Молоді регіони».

У свою чергу, батько голови Київського окружного суду – Віктор Давидович, директор Прикарпатського юридичного інституту національного університету «Одеська юридична академія». У грудні 2015 року він погорів на хабарі у 7500 грн та 300 доларів, за які мав закрити зимню сесію одного зі студентів. Проте, справу замість кримінальної статті «хабарництво» перекваліфікували на шахрайство, за яку передбачено штраф.

Сам Олег Басай є одним із найзаможніших суддів України: його родина декларує 12 млн грн готівки, та 17 млн грн на банківських рахунках. Лише у 2015 році дружина, яка працює приватним нотаріусом, заробила 28 млн грн.

Паралельно з роботою судді Олег Басай займається викладацькою діяльність в Академії Внутрішніх Справ України, де є професором кафедри цивільного права і процесу.

44. ВІКТОР СВІТОВЕНКО

 

Депутат Київської облради

Один з найбільш впливових представників «Батьківщини» уродженець Ставища Віктор Світовенко з’явився на політичному небосхилі понад 10 років тому, коли у 2006 році був обраний депутатом Тетіївської районної ради від «Блоку Юлії Тимошенко», у складі якої був головою комісії з питань законності та правопорядку. Протягом трьох останніх скликань парламенту Світовенко є помічником правої руки Олександра Турчинова Руслана Лук’янчука – спочатку у складі БЮТ, а потім – у «Народному Фронті».

Кілька разів балотувався до Верховної Ради, але його спіткала невдача. У 2012 році Світовенко висував свою кандидатуру від БЮТ по округу №92, але програв екс-заступнику голови «Нафтогазу України» «регіоналу» Сергію Кацубі. У ЗМІ зазначали, що після негаласливої поразки на Світовенко отримав від тодішньої влади можливість придбати земельну ділянку під своїм рестораном «Beef» на вул. Шота Руставелі у самому центрі Києва. Тоді ж його звинувачували у різноманітних схемах з нерухомістю у центрі Києва. Окрім того, серйозні питання викликали у зв’язку з отриманням структур, близьких до нього, землі у Зазим’ї, що на Броварщині. В результаті судових рішень Світовенко був позбавлений земельної ділянки.

У 2014 році Світовенко знову балотувався до ВР, але зайняв друге місце, поступившись представнику БПП Віталію Гудзенку. Зараз, подейкують, депутат облради від «Батьківщини» сподівається підготуватися до реваншу, і все ж таки отримати мандат у ВР.

Окрім нерухомості Світовенко володіє кількома аграрними компаніями на Тетіївщині – ТОВ «Вектор», «Горошків-Агро» та ТОВ «Тайниця-Агро».

45. ВАСИЛЬ СЛОБОДЯНИК

 

Начальник Головного управління ДСНС України у Київській області

Генерал-майор міліції Василь Слободяник очолює Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Київські області з червня 2016 року. Кардовий силовик починав свою роботу у 1988 році. Спочатку він проходив службу в Управлінні державної охорони України на посадах помічника чергового коменданта, співробітника охорони, старшого офіцера безпеки, заступника начальника відділення комендатури охорони, начальника відділення комендатури охорони.

У 2007 році Слободяник став першим заступником начальника ГУБОЗ України. Пізніше очолив Службу внутрішньої безпеки МВС України та був радником міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

Після того, як ДСНС перейшла у відомство Міністерства внутрішніх справ, Василь Слободяник очолив Головне управління Київської області, і на цій посаді перебуває й досі, маючи під своєю орудою 27 районних секторів та відділів, а також Ірпінський міський відділ.

46. НАТАЛІЯ БІГАРІ

 

Депутат Київської обласної ради

У політиці Наталія Бігарі – не так давно, але має досить серйозне зростання впливу. Особливо у Білій Церкві. Варто зазначити, що за освітою вона – медик, завідує терапевтичним відділенням міської лікарні Білої Церкви №2.

У 2015 році вона вперше балотувалася від «Самопомочі» до Київської обласної та Білоцерківської міської ради. До останньої потрапити не вдалося, а от в облраді Бігарі очолила комісію з питань охорони здоров’я, материнства, дитинства, соціального захисту населення та пенсіонерів.

За час роботи в облраді відзначилася активним лобіюванням медичної реформи та створенням госпітальних округів. Наталія Бігарі разом зі своєю колегою по партії, нардепом Іриною Сисоєнко протягом 2017 року об’їздили усю область, пропагуючи мед реформу місцевим лікарям.

Окрім роботи у лікарні та депутатської діяльності Наталія Бігарі встигає займатися бізнесом, і є засновницею двох компаній: фірма «ПІК» та ТОВ «Палет Центр». Перша займається виготовленням меблів, а друга виробляє паливні палети для твердопаливних котлів. Також з Бігарі пов’язують ресторан «Фелліні» у центрі Білої Церкви.

47. ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО

 

Мер Обухова

Колишній «регіонал» Олександр Левченко, мабуть, один з найбільш впливових політиків Обухівщини. У далекому 1984 році він почав працювати на Обухівському заводі вентиляційних виробів та конструкцій на посаді інженера і за 10 років допрацювався до гендиректора ТОВ «Обухівський вентиляційний завод». Левченку належить 28,44% від загального капіталу даного підприємства. Також Левченко є кінцевим власником цього заводу.

У 2004 році він був обраний головою правління Обухівської організації роботодавців, користується повагою власників крупного місцевого бізнесу. В жовтні 2010 року обраний депутатом Київської обласної ради від «Партії регіонів». Але вже за два роки, у 2012 році, після загибелі у ДТП тодішнього міського голови Обухова Володимира Мельника, Левченко був обраний мером міста Обухів від ПР. Враховуючи близькі стосунки Мельника та Левченка, можна припустити, що якби не ця трагічна подія, Левченко навряд чи вирішив би очолити райцентр.

У 2015 році він повторно виграв вибори, але вже від партії «Наш край». Варто зазначити, що його активно підтримували місцеві бізнесмени. Зокрема, головним спонсором Левченка називали Володимира Крупчака, головного акціонера «Київського картонно-паперового комбінату».

За вагомий внесок у розвиток економіки країни та за досягнення значних успіхів у виробництві в 2003 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. В 2009 році присвоєно звання «Почесний громадянин міста Обухова».

48. ОЛЕКСАНДР МОСТІПАН

 

Бізнесмен, керівник групи компаній «Нива Переяславщини», Герой України

Аграрний холдинг Олександра Мостіпана входить до п’ятірки найбільших виробників свинини в Україні. Окрім того, «Нива Переяславщини» міцно займає перше місце за площею угідь у Переяслав-Хмельницькому районі. Так, у своєму розпорядженні компанія має 22 тис. гектарів землі і вісім потужних свинокомплексів.

Крім свинарства Мостіпан займається і вирощуванням різноманітних культур, але саме м’ясна галузь є пріоритетною. Обороти компанії складають десятки мільйонів доларів, продукція йде як на внутрішній ринок, так і на експорт. Група компаній має і власний бренд «П‘ятачок», під яким випускаються м’ясні вироби. Варто зазначити, що Олександр Мостіпан неодноразово потрапляв на сторінки «Форбсу» до рейтингів найбагатших бізнесменів України.

Робив Мостіпан спробу потрапити і у велику політику. Так, під час виборів до Верховної Ради у 2012 році, Олександр Мостіпан балотувався по 98-му виборчому округу. Тоді у ЗМІ лунала інформація, мовляв Мостіпан є тим кандидатом, на якого ставила тодішні «регіонали». Також спливла інформація про те, що у бізнесмена є потрійне громадянство: України, Канади і Росії. Вибори він тоді не виграв і пізніше заявляв, що це була остання його спроба стартувати в політиці. Хоча є підозри, що таким чином він просто приховує свої політичні амбіції.

Останнім часом ходять чутки, що Мостіпан придивляється до «Батьківщини», хоча сам справді брати безпосередню участь у виборах не планує. Водночас на Переяславщині подейкують і про те, що Мостіпан планує фінансувати парламентську виборчу кампанію Ярослава Добрянського – депутата Київської облради від «Нашого краю».

Але якщо вплив Мостіпана на політику є не таким вже й значним, то у сфері бізнесу він більш ніж очевидний. Будучи одним з найбільших виробників м’яса в Україні він цілком може диктувати свої умови ринку і керівництву області. Також варто врахувати, що у компанії працює близько тисячі осіб, які безпосередньо залежать від Мостіпана та заробітної плати.

Компанія «Нива Переяславщини» обробляє 22 тисяч га землі, має сім свинокомплексів загальною потужністю понад 200 тисяч голів на рік. Випускає готову продукцію зі свинини під торговою маркою «П’ятачок».

У грудні 2017 року компанія «Нива Переяславщини» ввела в експлуатацію новий свинокомплекс в Яготинському районі Київської області, який має виробничий цикл відгодівлі 30 тисяч голів свиней.

49. ВОЛОДИМИР ПОЛОЧАНІНОВ

 

Бізнесмен, екс-народний депутат України

Попри відсутність офіційних регалій Володимир Полочанінов протягом останніх десяти років є однією з найбільш потужних політичних гравців у Білій Церкві. Свою кар’єру він починав у Соціалістичній партії України, ставши депутатом Київської обласної ради у 2006 році. У 2010 році Полочанінов встиг побувати першим заступником одіозного екс-губернатора Київщини Анатолія Присяжнюка. Сам Полочанінов розповідає, що його нібито хотіли змусити увійти до Партії регіонів, а тому він пішов з адміністрації. Уже на місцевих виборах восени 2010 року він балотувався до Київської облради по спискам «Фронту змін». У 2012 році Полочанінов, разом з керівництвом «фронтовиків», зокрема, з лідером партії Яценюком, заради участі у парламентських виборах балотувався по спискам ВО «Батьківщина», припинивши членство в партії. Але вже за рік після обрання народним депутатом Полочанінов спробував побудувати на базі «Фронту змін» власну партію «Демократи» разом з Андрієм Павелком. Яценюк, схоже, цю зраду Полочанінову не пробачив, і той опинився поза великою політичною грою.

Варто зазначити, що у Полочанінова – давні дружні стосунки з Юрієм Бойком – екс-віце-прем’єр-міністром в уряді Азарова, а нині – головою фракції «Опозиційного блоку» у Верховній Раді, що сам екс-нардеп абсолютно не приховує.

Якщо говорити про вплив Полочанінова на політичні процеси в Білій Церкві, то варто відзначити, що саме екс-нардепа називали головним спонсором кампанії чинного мера Білої Церкви Геннадія Дикого. Також у ЗМІ його неодноразово пов’язували ТОВ «Білоцерківвода», яке було створено у 2012 році для отримання в концесію білоцерківського водоканалу. Також його протеже депутат Київської облради Ольга Бабій до недавнього часу була директором даного підприємства, а в грудні 2017 року очолила наглядову раду Закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду «Титан», який є офіційним власником «Білоцерківводи».

Зараз Полочанінов намагається повернутися у велику політику, і подався у партію «Основа». Деякі експерти зазначили, що кістяк даної політсили являють люди, пов’язані з так званою групою «газовиків» – чинними нардепами від «Опоблоку» – згаданим вище Юрієм Бойком, екс-головою Адміністрації президента часів Януковича Сергієм Львочкіним та його колишнім заступником в АП Сергієм Ларіним.

Також Полочанінов опікується організацією спортивних заходів. Разом з колишнім футболістом Анатолієм Тимощуком вони створили фонд «Рух молоді». Зараз Тимощук живе в Росії, де усіляко демонструє свої «ватні» вподобання, але турніри проводяться на Київщині регулярно. Зокрема, і за допомогою давнього товариша Полочанінова – чинного голови Федерації футболу України Андрія Павелка.

50. ОЛЕГ КОРБАН

 

Голова Київської обласної партійної організації «Аграрної партії України»

Екс-заступник голови Київської облдержадміністрації Олег Корбан вибудовує власну політичну кар’єру протягом 20 років. Утім, до недавнього часу до Київської області він не мав жодного відношення. Так, він встиг побувати депутатом районних рад в Києві. Тако Корбан був заступником та головою Голосіївської РДА в столиці. Подейкують, що у 2005 році активно допомагав Віктору Януковичу перемагати на президентських виборах у цьому районі Києва.

Також Корбан є президентом Всеукраїнської Асоціації працівників підприємств нафтопродуктового забезпечення, яку він створив у 1995 році. Тоді ж він став віце-президентом компанії «Маріам», у власності якої була мережа АЗС у Києві. Саме цю компанію пов’язували з покійним нині київським кримінальним авторитетом Володимиром Киселем.

За часів губернаторства Володимира Шандри Олег Корбан прийшов на посаду заступника, яку займав протягом майже двох років. Вважався жорстким, але досить талановитим керівником. Був звільнений з посади майже відразу після призначення головою Київської облдержадміністрації Максима Мельничука, але у 2016 році очолив обласний партійний осередок «Аграрної партії». На останніх виборах у об’єднаних громадах ця політсила продемонструвала досить непогані результати.

Також Олег Корбан є президентом Всеукраїнської Федерації гольфу та віце-президентом Федерації баскетболу України.

51. ГЕННАДІЙ ДИКИЙ

 

Міський голова Білої Церкви

Чинний мер Білої Церкви Геннадій Дикий протягом двох років керує найбільшим промисловим центром Київщини. Своїй політичній та бізнесові кар’єрі Дикий зобов’язаний своєму батьку Анатолію Дикий, який є власником компанії-монополіста у сміттєвому бізнесі міста ПАТ «КАТП-10218». Зокрема, у попередньому скликанні Білоцерківської міськради Геннадій Дикий був депутатом разом з батьком.

У 2015 році балотуючись від «Самопомочі» Геннадій Дикий здобув переконливу перемогу на виборах мера Білої Церкви. Головним конкурентом Дикого у цих перегонах був ставленик олігарха Василя Хмельницького – Костянтин Єфименко, який в день виборів офіційно визнав свою поразку. Не в останню чергу перемога Дикого відбулася завдяки підтримці з боку екс-нардепа Володимира Полочанінова, а також група крупних білоцерківських бізнесменів.

Останнім часом відбувається зближення Дикого і групи Василя Хмельницького. Зокрема, Дикий разом з Костянтином Єфименком презентували «Стратегію розвитку Білої Церкви-2025», підписавши меморандум про співпрацю. Багато хто сприйняв це як остаточно «примирення» між двома політичними опонентами.

Попри передвиборчі обіцянки провести кардинальні інфраструктурні реформи у місті уся нинішня робота Дикого зводиться до покращення благоустрою міста. Іншими словами, він займається тільки тим, що видно виборцю наочно: кладе тротуарну плитку, займається ілюмінацією центральних вулиць міста. При цьому про заміну застарілих комунікацій не йдеться.

Місцеві активісти дорікають Дикому тим, що частина робіт здійснена із залученням сімейного бізнесу мера – будівельного супермаркету «Будмаркет» (зараз офіційно записаний на дружину мера), через який здійснювалася закупка тротуарної плитки. У вересні 2017 року стосовно Дикого прокуратурою було відкрите адміністративне провадження. Дикого запідозрили у поєднанні ведення бізнесу і роботи міського голови.

52. ВОЛОДИМИР ШАНДРА

 

Депутат Київської обласної ради, екс-голова Київської ОДА

Володимир Шандра в політиці людина – відома. До «вищої ліги» він потрапив ще у 2002 році, коли став народним депутатом від партії «Наша Україна». Пізніше він входив до уряду часів Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова, займаючи посаду міністра промислової політики. У 2006 році він став радником президента Ющенка, а у 2007 очолив Міністерство надзвичайних ситуацій. Цю посаду він займав до 2010 року – до приходу до влади Януковича.

На чотири роки Шандра фактично зник з радарів, але після подій Майдану одразу був призначений спочатку в.о. голови, а потім повноцінним головою Київської ОДА. Одна з головних задач Шандри полягала у забезпеченні спокою в столичному регіоні. Зокрема, це стосувалося спокійного проведення парламентських виборів-2014 та місцевих виборів 2015 року. З чим Шандра успішно впорався. Тоді ж він став депутатом Київської обласної ради від БПП, після чого залишив посаду губернатора за власним бажанням, ставши радником президента Петра Порошенка. Хоча до Шандри немає особливих зауважень, варто враховувати, що за часів його губернаторства областю реально керували його заступники – Дмитро Христюк та Лев Парцхаладзе, а також старі кадри на усіх рівнях департаментів та управлінь.

Згідно з офіційними даними, Шандра має невеликий бізнес у Хмельницькій області: ТОВ «Промислово-інвестиційна компанія», яка займається продажем деревини і будматеріалів.

Що ж до його діяльності в обласній раді, то Шандра вважається одним з найбільших прогульників: він був відсутній на понад 70% засідань. Водночас він є одним із найбагатших депутатів облради: його статки, згідно з декларацією про доходи, складають понад вісім мільйонів гривень.

Останнім часом Шандра досить несподівано активізував свою діяльність в межах Аграрної партії, з якою він планує йти до влади в області. Хоча, за великим рахунком, він, будучи губернатором, мав величезні повноваження на Київщині, але сам від них відмовився…

53. АНАТОЛІЙ ФЕДОРЧУК

 

Міський голова Борисполя

Один з не надто численних мерів-довгожителів Київщини Анатолій Федорчук вже протягом понад десяти років керує одним з найбільших міст-супутників Києва – Борисполем. Перед тим як почати політичну кар’єру він протягом 15 років працював в СБУ, після чого з 2002 по 2006 рік був начальником відділу безпеки та заступником генерального директора з персоналу ЗАТ «ПентоПак».

У 2006 році Анатолій Федорчук, який на той час представляв ВО «Батьківщина», був обраний на посаду міського голови міста Борисполя. У 2010 році він вже опинився у Партії регіонів, очоливши міську парторганізацію. Місцеві вибори 2015 року він вже перемагав як висуванець партії «Наш Край».

У 2015 році за допомогою земельної кадастрової карти стало відомо про наявність у Федорчука квартири в Криму – в елітному житловому комплексі в Гаспрі. Нерухомість було придбано ще за часів першої каденції Федорчука у 2008 році, а в 2011 році була переписана на його дочку. Від даної нерухомості мер Борисполя відхрестився і назвав поширення цієї інформації «елементом брудної виборчої кампанії своїх опонентів».

Протягом всієї діяльності на посаді міського голови Федорчук позиціонує себе як вправний господарник. І варто відзначити, що у місті під його головуванням реалізовано низку інфраструктурних проектів. Лише за 2017 рік збудовано новий дитячий садочок «Віночок» на 115 місць, розпочато будівництво нового дитсадку на 165 місць. Також було збудовано спортивний комплекс у НВК «Ліцей «Дизайн-освіта» імені П.Чубинського. Ведеться будівництво нової школи на 825 місць. Також було виконано капітальний ремонт десяти шкіл та садочків. Окрім того, владою міста було затверджено інвестиційний договір на будівництво нового сміттєпереробного комплексу вартістю 250 млн.грн.

54. ВАДИМ ІВЧЕНКО

Народний депутат України

Уродженець російського міста Усурійськ Вадим Івченко – досить відома постать у Білій Церкві. Тут прожив більшу частину свого життя і починав свою політичну кар’єру. Політичний шлях Івченка почався з роботи з колишнім «регіоналом» Анатолієм Кінахом та його Українським союзом промисловців та підприємців, у якому Івченко очолив Київську обласну організацію.

Після цього Івченко опинився у партії ще одного одіозного персонажа, віце-прем’єра в уряді Азарова Володимира Семиноженка. На місцевих виборах 2010 року молодий політик став депутатом Білоцерківської міськради від партії «Нова політика», головою якої є Семиноженко. Щоправда, нічим особливо у депутатському кріслі він не запам’ятався. Хоча б тому, що майже не з’являвся на робочому місці, ставши одним з найбільших прогульників у Білоцерківській міськраді. Щоправда, дехто з місцевих жителів досі скаржаться на земельні схеми, до яких мав відношення тодішній депутат міськради.

З 2012 по 2014 роки Івченко був заступником голови та керівником Виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад. Утім, пішов звідти після невдалої спроби рейдерського захоплення Асоціації, але потрапив у передвиборчий список «Батьківщини» до Верховної Ради. Там молодий нардеп став заступником голови комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. До того ж він є співголовою МДО «Депутатський контроль» – досить дивної політичної структури.

Цікаво, що в Білій Церкві Івченко запам’ятався скандалами зі зведенням будинку по вул. Гончара, 3 у Білій Церкві. Побудувати його він-то побудував, але замість шести поверхів будинок виріс аж на дев’ять. Зрозуміло, що все це відбувалося з порушенням будівельних норм. Апофеозом цієї історії стало те, що каналізацію «врізали» у сусідній будинок, що стало причиною постійних підтоплень. Наразі, люди в будинку не проживають. Перші поверхи здаються під магазини та офіси, а решта – пустує.

Останнім часом Івченка пов’язують з імпортом деревини. У ЗМІ писали про те, що він сприяє двом компаніям-монополістам: ТОВ «Ворлд Оушн» і ТОВ «Фесіт Блек С», які займаються схемами з вивозом-ввозом рідкісних порід дерев.

55. ЛЮДМИЛА ДРИГАЛО

 

Бізнесвумен, власниця приватного підприємства «Дригало»

У Білій Церкві Дригало – відома особистість, перш за все, як абсолютно самостійна бізнесвумен. У підприємства «Дригало» постійно виникають суперечки із «Білоцерківводою». Представники останньої регулярно звинувачували приватне підприємство у недотриманні норм водокористування та ухилянні від сплати послуг. Щоправда, у місті вважають, що подібні нападки пов’язані з політичною боротьбою між Дригало та власниками концесійного підприємства.

Спробувала Дригала себе і у політиці. Так, Дригало була депутатом Білоцерківської міської ради та двічі балотувалася до Верховної Ради у 2012 та 2014 роках. Під час виборчих перегонів 2012 року за незрозумілих обставин згорів цех підприємства Дригало. Слідство висунуло версію, що пожежа сталася внаслідок повітряного ліхтарика, який нібито підпалив покрівлю цеху. Сама ж Дригало заявляла, що це спланований підпал з боку її опонентів. Зараз Дригало демонструє відсутність політичних амбіцій, але її вплив на політичні процеси у місті не варто недооцінювати.

Окрім бізнесу та політики Людмила Дригало активно займається благодійністю. Також вона неодноразово входила до рейтингів найвпливовіших та найбагатших жінок України.

ПП «Дригало», яке займається виробництвом заморожених напівфабрикатів, було створено у 1992 році. З того часу підприємство стало одним з найбільших в Україні, та поставляє свою продукцію до країн Європи, Канади та США. У ПП «Дригало» працює близько 200 співробітників. В асортименті – понад 150 продуктів-напівфабрикатів.

56. ОЛЕКСАНДР ОНИЩЕНКО

 

Народний депутат України

Попри тривале перебування за межами України нардеп-втікач Олександр Онищенко досі зберігає певний вплив на округ №93 з центром у Кагарлику. Тут колишній «регіонал» двічі перемагав на парламентських виборах 2012 і 2014 років. На окрузі досі пам’ятають приїзд до Кагарлику знаного голлівудського актора Жан-Клода Ван Дамма. З 2010 по 2012 рік Онищенко був депутатом Київської облради від Партії регіонів.

У Верховній Раді законотворчою роботою Онищенко майже не запам’ятався, і був більш відомий як колишній президент Федерації кінного спорту України, а також бізнесмен, який має інтереси в нафтогазовій сфері. Проблеми у нього почалися у 2016 році, коли Онищенка звинуватили у розкраданні державної власності. Так правоохоронні органи заявили підозру нардепу в завданні збитків державі у розмірі 3 мільярдів гривень при реалізації договорів про спільну діяльність з компанією «Укргазвидобування». В результаті парламент дав згоду на затримання і арешт Онищенка, але вже було пізно – нардепа в Україні вже не було.

У 2016 році сам Онищенко публічно зізнавався в у фінансуванні брудної інформаційної кампанії проти екс-прем’єр-міністра Арсенія Яценюк, на яку він нібито витратив 30 мільйонів доларів. Також спливли його дружні стосунки з лідеркою «Батьківщини» Юлією Тимошенко. Саме по квоті цієї політсили міністром екології було призначено Ігоря Шевченка. У 2015 році стало відомо про те, що міністр літав з Ніцци до України приватним літаком Онищенка, що стало підставою для його відставки.

Втеча Онищенка хоч і суттєво послабила його вплив на процеси в області, але на місцях залишилися його люди. Серед них варто виділити Віктора Гринчука – депутата Київської обласної ради від «Батьківщини» та очільника Богуславської районної парторганізації. Ще одна помічниця Онищенка Юлія Сеник є ведучою на каналі ICTV, а заразом – дружина ще одного депутата облради Віталія Карлюка, який представляє БПП. У Рокитнянському районі помічниця нардепа Людмила Соболівська, яка раніше очолювала районний відділ освіти, а зараз входить до колегії районної ради.

57. ІРИНА СИСОЄНКО

 

Народний депутат України

Представниця «Самопомочі» Ірина Сисоєнко протягом останнього часу досить активно з’являтися в інформаційному просторі Київської області. Юрист, співзасновник юркомпанії «Бабич, Сисоєнко і партнери» у 2014 році стала народним депутатом. Там вона стала заступник голови комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я. Також Сисоєнко очолила підкомітет з контролю за медичною реформою. Варто зазначити, що ще у 2013 році вона стала співзасновником та головою «Благодійного фонду захисту прав медичних працівників», і явно пішла в профільний комітет невипадково. Так, за деякими даними у ВР вона лобіює інтереси міжнародних медичних компаній.

Сисоєнко є головою Київської обласної парторганізації “Об’єднання «Самопоміч», і запам’яталася тим, що протягом всього 2017 року активно займалася лобіюванням медичної реформи по всій області.

Також за участі Ірини Сисоєнко та обласної команда «Самопомочі» домоглась прийняття  «Програми вдосконалення екстреної медичної допомоги в Київській області на ‎‎‎‎2016-2018 роки», яка має забезпечити виведення на якісно новий рівень екстреної медичної допомоги Київської області. Зокрема, вже створено єдиний диспетчерський центр екстреної медичної допомоги, який координує роботу бригад медиків  та лікарень.  Завдяки реалізації цієї програм Санітарні автомобілі “швидкої” будуть оснащені GPS-трекерами та відеореєстраторами, що дозволить оперативно координувати машину з викликом.

Що ж до майнового стану нардепа, то варто зазначити, що в неї, згідно з декларацією, є три земельні ділянки загальною площею понад 6000 квадратних метрів у селі Красилівка Броварського району.

58. ІГОР САПОЖКО

 

Броварський міський голова

Ігор Сапожко на політичному горизонті Броварів з’явився у 2006 році, коли став депутатом Броварської міськради від «Батьківщини». Це стало можливим завдяки одному з родичів Сапожка – Олегу Колєснікову, чоловіку рідної сестри Сапожка, який був на той час депутатом Київоблради від «Батьківщини» та працював у службі безпеки Юлії Тимошенко, будучи радником тодішньої «правої руки» Леді Ю – Олександра Турчинова. Самостійною фігурою у міськраді він не був, але мав впливового покровителя, забудовника і депутата Ігоря Трощенка.

Саме депутат Трощенко домігся призначення Сапожка на посаду секретаря Броварської міськради, а згодом, зняття тодішнього мера міста Віктора Антоненка. Виконувати обов’язки мера тоді став Ігор Сапожко. Через судову тяганину Сапожко перебував у статусі в.о. мера Броварів понад два роки.

У 2010 році після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича Сапожко різко змінив політичну орієнтацію, перейшовши до «Партії регіонів». Під егідою ПР він переміг на виборах мера Броварів. Тоді виборча кампанія обернулася серйозним скандалом: владою було виведено з виборчого процесу самого рейтингового кандидата на посаду міського голови Броварів Дмитра Ратнікова, якому потім, мабуть, у якості вибачення, дали посаду у Москві – у диппредставництві України в Росії.

У розпал Революції Гідності Сапожко покинув ПР, хоча сам публічно називав учасників Майдану «екстремістами». На місцевих виборах 2015 року він переміг на виборах міського голови Броварів як самовисуванець.

Починаючи з 2010 року Сапожка звинувачувати в сумнівних оборудках із землею. Так, саме з ним пов’язують грандіозну земельну аферу в місті, коли з його подачі було змінено цільове призначення території Радіопередавального центру площею 95 гектарів у Броварах, де знаходився стратегічний комплекс «Борей». Дуже скоро виявилось, що така махінація була зроблена під одіозного бізнесмена Віктора Поліщука, який був власником торгівельних мереж «Технополіс» та «Ельдорадо», торгівельно-офісного центру «Гулівер», а також збанкрутілого банку «Михайлівський». Його дружина – Лілія Рєзвая, племінниця Світлани Мєдведєвої, благовірної прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва. Сапожко, подейкують, досі зберігає контакти з цією родиною попри втечу у 2016 році Поліщука в Росію.

59. ЮРІЙ ДЕНИСЕНКО

 

Заступник голови Київської облдержадміністрації

Уродженець Бучі Юрій Денисенко, якого наприкінці грудня призначили заступником голови Київської облдержадміністрації, відомий своєю політичною та громадською діяльністю в Ірпені. Утім, варто зазначити, що він протягом тривалого часу займався адвокатською роботою. Так, з 2008 року Денисенко є членом Асоціації правників України. Був обраний головою Адвокатського об’єднання «Денисенко і партнери» та «НСM legal servicet». Згодом заснував та очолив адвокатське бюро «Денисенка Ю.О.».

У 2010 році він був обраний депутатом Ірпінської міської ради Київської області. Займав посаду секретаря комісії земельних відносин, лісових та природоохоронних питань Ірпінської міської ради Київської області. Згодом був обраний на посаду секретаря Ірпінської міської ради Київської області.

На даний момент є засновником та заступником голови Громадської організації «Адвокат» Правозахисна Група», яка обіймається реалізацією програми правового захисту жителів Київської області, у рамках якої надається безкоштовна первинна правова допомога.

На початку 2017 року Юрія Денисенка було призначено головою Бучанської міської організації партії «Нові обличчя». З 1 серпня 2017 року Юрій Денисенко працював позаштатним радником голови КОДА Олександра Горгана. У вересні стало відомо про те, що на конкурсі на заміщення посади заступника голови Київської ОДА переміг Денисенко, але призначення відбулося лише через три місяці. У КОДА він відповідатиме за один з найбільш відповідальних напрямків – капітальним будівництвом та питанням житлово-комунального господарства.

60. АЛЛА АРЕШКОВИЧ

 

Директор Департаменту охорони здоров’я Київської ОДА

Алла Арешкович – широковідома особистість у своїх колах. Вона виконувала обов’язки голови Департаменту охорони здоров’я Київської міськадміністрації за часів Януковича, коли головою столичної держадміністрації був Олександр Попов. Весь період роботи Арешкович у столиці супроводжувався скандалами, зокрема, кримінального характеру. Проте жодного разу вона так і не була притягнута до відповідальності.

Зокрема, вона входила в команду голови Департаменту Віталія Мохарєва, який готував списки постраждалих майданівців, які отримали характерні травми, для передачі інформації силовикам. Дехто пов’язує Арешкович з підготовкою наказу, який дозволяв «беркутівцям» на законних підставах затримувати постраждалих протестувальників прямо в лікарнях. Утім, наказ так і не вступив у силу, оскільки його незаконність була занадто очевидною.

Окрім того, Арешкович фігурувала в скандалі навколо закупівлі обладнання для гемодіалізу, вартість якого виявилася на 15 млн. грн. більшою, аніж сума, що була заявлена на початок проведення тендеру. Інша скандальна історія, пов’язана з Арешкович – закупки інсуліну. Сама чиновниця скаржилася на бізнесменів, які буцімто зривали їй тендерні закупівлі. Пізніше виявилося, що таким чином вона просто приховувала той факт, що переможцями в тендері постійно ставали одні й ті самі компанії. Серед них згадується компанія «Медфарком-Центр», яку за часів роботи Арешкович звинуватили у підробці тендерних документів.

Зараз Арешкович є директором Департаменту охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації. До слова, це призначення також супроводжували скандали. Так, Міністерство охорони здоров’я  не погодило її кандидатуру на цю посаду, але губернатор Горган, попри це все ж таки підписав розпорядження про її призначення.

Зараз Арешкович має надзвичайний серйозний влив на медичну сферу і всю розгалужену вертикаль охорони здоров’я в області. Володіючи значним фінансовим та кадровим ресурсом Арешкович є цілком самостійною фігурою, оскільки має дуже умовну систему підпорядкування профільному міністерству та голові Київської ОДА Олександру Горгану.

61. МИКОЛА ФУРДИЧКА

 

Депутат Київської обласної ради

Микола Фурдичка, уродженець Львівщині, ще з радянських часів живе на Таращанщині, і є однією з найбільш авторитетних фігур у цьому районі Київщини. У 1997 році був обраний головою правління КСП ім. Щорса (після реорганізації СП «Дубівське»), а в 1999 році –  головою правління КСП ім. Мічуріна. З 2000 року очолював обидва сільгосппідприємства.

До Київської обласної ради Фурдичка обирається вже чотири скликання поспіль. Щоправда, особливою частотою відвідування сесій він не відзначається: «опоблоківець» Фурдичка – один з найбільших прогульників в облраді. Він пропустив близько 30% сесій облради, та 70% засідань постійних комісій з питань ЖКГ. Так, у грудні 2016 року на бюджетній сесії замість Фурдички голосувала невідома дівчина. Журналісти запевняли, що місце нардепа зайняла Оксана Ковальчук, колишня працівниця прес-служи облради, яка у 2015 році була прес-секретарем голови «Опозиційного блоку» Київщини Олександра Качного.

Більшу частину часу Фурдичка приділяє бізнесу і власному округу. Зокрема, він керує м’ясопереробним підприємством «Агроторговий дім». Окрім аграрного бізнесу він володіє власним цегляним заводом і позиціонує себе як знаний в районі благодійник. Саме завдяки авторитету Фурдички «Опоблок», який користується не надто високою підтримкою в області, на виборах до Таращанської райради взяв 26% мандатів.

62. ВІРА РОГОВА

 

Директор Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

«Освітянка» Віра Рогова очолила профільний департамент КОДА у 2015 році. Після завершення НПУ ім. М.П. Драгоманова по спеціальності «вчитель української мови та літератури» вона з 2000 року працювала в Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів завідуючою навчально-методичним кабінетом школознавства та старшим викладачем кафедри управління освітою.

У 2011 році Рогова була призначена заступницею тодішньої очільниці директора Департаменту освіти і науки Наталії Клокар. У 2015 році, після звільнення Клокар, Рогова зайняла її місце.

Призначення Рогової на керівну посаду в КОДА педагоги сприйняли вкрай неоднозначно. Зокрема, їй згадували кумівство з одіозним екс-мером Білої Церкви Василем Савчуком. Доказом наближеності до Савчука стало те, що чоловік Рогової Анатолій керував управлінням охороною здоров’я найбільшого міста Київщини.

Навколо призначення Рогової ходили чутки, що на її користь від лобіювання «своїх» кандидатів відмовився тодішній заступник губернатора Лев Парцхаладзе. Призначення Рогової тоді підтримував тодішній голова Київської ОДА Володимир Шандра. В результаті отримання цієї високої посади Віра Рогова отримала вплив на усю освітянську галузь області.

63. ВАЛЕРІЙ КСЬОНЗЕНКО

 

Депутат Київської обласної ради, голова фракції «Опоблоку» в облраді

«Опоблоківець» Валерій Ксьонзенко, перебуваючи в Київській облраді, є одним з найбільших впливових політиків Борисполя. Піднявшись на нафтовому бізнесі та обіймаючи керівні посади в компаніях з нафтопереробки він у 2004 році відкрив власний «Банк регіонального розвитку». Паралельно займався інвестиційним бізнесом у будівельній галузі. Є президентом інвестиційно-будівельної компанії «Місто» та «Спецвисотмонтаж-БУД».

У Київську обласну раду прийшов у цьому скликанні від «Опоблоку» по Борисполю. У 1998 та 2002 роках балотувався до Верховної Ради, але невдало. У 2010 році Ксьонзенко став депутатом Бориспільскої міськради від «Партії регіонів», де обійняв посаду секретаря.

На даний момент Ксьонзенко очолює фракцію «Опоблоку» в облраді, а також нещодавно став головою новостореної комісії щодо забезпечення здійснення самоврядного контролю в облраді.

Маючи бізнесові та політичні інтереси у Борисполі, Ксьонзенко, подейкують, має серйозні амбіції, і розглядає себе потенційним кандидатом на посаду голови Бориспільської об’єднаної громади, де він побореться з нинішнім мером Борисполя Анатолієм Федорчуком.

64. ОЛЕКСАНДР РЯБОКОНЬ

 

Президент Київської обласної торгово-промислової палати

Уродженець Сквирщини Олександр Рябоконь – один з найдосвідченіших і авторитетних фігур на Київщині. Народний депутат України І скликання Верховної Ради Олександр Рябоконь з 1994 по 1996 рік був заступником голови Державного комітету земельних ресурсів України, а з 1996 по 2000 рік – директором Київського  обласного підприємства «Облпаливо».

З 2000 до 2004 року Рябоконь обіймав посаду заступника голови Київської облдержадміністрації з питань промислової політики, транспорту і зв’язку, паливно-енергетичного комплексу, будівництва, житлово-комунального господарства. Після цього він з 2004 по 2005 рік був заступником директора СП «Укрінтерм».

Саме Олександр Рябоконь був одним із ініціаторів створення на Київщині торгово-промислової палати, яка мала стати містком між владою і бізнесом. Центральний її офіс знаходиться у Білій Церкві, а сам Рябоконь з 2005 року є незмінним її президентом. Олександр Григорович Рябоконь користується авторитетом у бізнес-середовищі столичної області, адже Київська обласна ТПП об’єднує у своїх лавах близько 200 підприємств різних форм власності.

Також Рябоконь активно займається громадською роботою. Зокрема, він є головою Басейнової ради річки Рось. Також він разом з небайдужими підприємцями столичної області активно допомагає захисникам України,  особливо бійцям 72-ї Білоцерківської окремої механізованої бригади.

65. ОЛЕКСАНДР ДАЛІБА

 

Генеральний директор шинного заводу «Росава»

Гендиректор «Росави» Олексндр Даліба поєднує бізнес і громадську діяльність. На місцевих виборах-2015 Даліба став депутатом Білоцерківської міськради від партії БПП «Солідарність», увійшовши до комісії з питань підприємництва.

Що стосується його роботи на одному на «Росаві», то Даліба очолив її у 2014 році. До цієї посади він йшов майже 10 років. Прийшов працювати на «Росаву» Олександр Даліба у 2005 році, і починав з посади технічного директора.

Підприємство «РОСАВА»  спеціалізується на виробництві та реалізації шин для легкових автомобілів, комерційного транспорту, сільськогосподарської техніки. Асортимент складає понад 240 типорозмірів шин. На підприємстві працює 3700 чоловік. Реалізація продукції на експорт складає близько 50% в структурі загальних продажів підприємства. Географія експортних поставок налічує понад 60 країн світу, включно з країнами Євросоюзу та Північної Америки.

У 2016 р. продажі всіх груп шин збільшилися до країн Європи (на 48,5%), СНД (на 65%, не враховуючи поставки до РФ) та Близького Сходу (53,3%). Обсяги продажів до країн СНД зросли за рахунок збільшення поставок до Казахстану, Молдови, Азербайджану, Білорусі. 

Реалізація шин на вторинний ринок європейських країн в 2016 р. зросла на 48,5%,  а в 2017 р. на 20%, як за рахунок збільшення об’ємів  продажу на ринках присутності, так і за рахунок виходу на нові ринки (Румунія, Італія, Греція, Данія, Канада, США, Норвегія). У структурі продажів на експорт 15% складають продажі на ринки європейських країн.

66. ВЛАДИСЛАВ БАЙЧАС

 

Голова Бориспільської районної ради

Владислав Байчас є, мабуть, головним представником народного депутата Сергія Міщенка у Бориспільському районі. Починаючи з 2007 року Владислав Байчас числиться його помічником. Тоді Міщенко ще був членом фракції БЮТ. Утім, після приходу до влади Януковича оперативно перефарбувалися і Міщенко, і Байчас.

У 2010 році для Байчаса настав зоряний час: він став депутатом Бориспільської районної ради, яку і очолив. Тоді ж Байчас увійшов до лав «Партії регіонів», мотивуючи це тим, що влада має бути монолітною. У 2014 році, через події на Майдані, він подав у відставку, проте, на місцевих виборах 2015 року знову пройшов до районної ради, вже від БПП, і знову її очолив.

Окрім політики у житті Владислава Байчаса завжди вистачало часу на ведення бізнесу. З 1992 року він трудився по напрямку продажу пального. У 1995 році він очолює ТОВ «Найс», яка займається поставками бензину. Цю компанію також називали монополістом з постачання палива для потреб аеропорту. Зараз, згідно з інформацією з держреєстрів, співвласником компанії числиться батько голови райради – Михайло Байчас, дружина – Наталія Байчас, а також Ольга Сєрая (теща народного депутата Міщенка), якій належить 50% компанії.

У біографії голови Бориспільської райдради фігурувала ще одна цікава компанія – ВАТ «Євронафтопродукт», якій належить нафтова база в Борисполі. Зараз з прізвищем Байчасом пов’язують цілу мережу заправок Бориспільського району. Є й інші компанії, до яких має стосунок Байчас – ФГ «Кальне», ПП «Дніпро» тощо. У ЗМІ неодноразово писали про те, що саме з чинним нардепом Міщенком та його соратником з Бориспільської райради пов’язують парковки аеропорту. Але сам нардеп, усі звинувачення у свій бік відкидає.

Окрім паливного бізнесу родині Байчаса належить компанія, що займається нерухомістю (ТОВ «Найс-Тауер), а також величезний земельний фонд на березі Дніпра (загальна площа земель, що належить родині Байчасів становить майже 70 гектарів). До того ж, Владиславу Байчасу належать і мисливські угіддя ТОВ «Ржищівське мисливське господарство», які оформлені на батька голови райради.

67. Георгій та Галина ЄРКИ

 

Голова Бородянської райради та депутатка Київської обласної ради

Сім’ю Єрків називають повноцінними хазяями Бородянського району. В першу чергу, такий вплив забезпечено головою сімейства головою райради Георгієм Єрком, який, по суті, впродовж багатьох років контролює даний представницький орган. Без його погодження не приймається жодне важливе рішення, а депутатська більшість орієнтується на свого голову. Також Єрком-старшим контролюються місцеві лісгоспи.

Окрім політичного впливу Георгій Єрко також є колишнім власником ТОВ «Агрошляхбудсервіс», але де-факто, контроль підприємства досі зберігається за ним. Варто зазначити, що ця компанія протягом майже десяти років вигравала мільйонні тендери на ремонт доріг у Бородянському районі, а також частині Києво-Святошинського району, зокрема, у Бучі.

Свій внесок у родинний вплив внесла і донька Георгія Єрка – Галина. Після Революції гідності вона встигла побувати заступницею голови Київського обласного осередку «Партії розвитку України», створеної на уламках Партії регіонів. Її безпосереднім керівником тоді був чинний голова фракції «Опоблок» в облраді.

Зараз Єрко-молодша є депутатом Київської обласної ради від БПП, та входить до комісії з питань соціально-економічного розвитку. Також вона є помічником-консультантом нардепа, колишнього «регіонала» Ярослава Москаленка і є його представницею на Бородянщині. До слова, Бородянський район входить до мажоритарного округу цього політика. Варто зазначити, що будучи депутатом обласної ради, Галина Єрко веде активну діяльність у своїй вотчині: відвідує різні культурно-освітні заходи, усіляко демонструючи свою активність як депутата обласної ради.

68. ВЛАДИСЛАВ ОДИНЕЦЬ

 

Голова Васильківської районної державної адміністрації, депутат Київської обласної ради

Владислав Одинець двічі поспіль очолює Васильківську РДА, не зважаючи на те, що у 2014 році Петро Порошенко його вже звільняв із займаної посади.

Його вважають досить впливовою персоною у пристоличному Васильківському районі, хоча самостійною фігурою він ніколи не був. Тісні зв’язки Владислава Одинця із родинами екс-губернаторів Анатолія Присяжнюка та Анатолія Засухи дозволяють йому безперешкодно займатися політичною кар’єрою.

Одинець був помічником нардепа минулого скликання Володимира Полочанінова, який свого часу був заступником Анатолія Присяжнюка. Також Одинець є співзасновником благодійного фонду нардепа Михайла Гаврилюка, якому допомагав стати народним депутатом син екс-губернатора Олександр Присяжнюк, який є нардепом від “Народного фронту”.

У засобах масової інформації з’являлися дані про те, що голова Васильківської РДА є власником низки земельних ділянок на Київщині, де планується будівництво стратегічної лінії електропередач до південних районів Київщини від Рівненської АЕС. Окрім того, на земельних ділянках, до яких має стосунок Одинець, заплановане будівництво великої окружної дороги навколо столиці. Хоча, згідно з декларацією, його родина має доволі скромні статки. У голови РДА немає ані квартири, ані автомобіля.

Протягом своєї кар’єри він встиг змінити низку політичних сил – «Батьківщина», «Народний фронт», пропрезидентська «Солідарність». Від партії Юлії Тимошенко Одинець робив спробу балотуватися до ВР, але безуспішно.

69. ІВАН ОСАДЧИЙ

 

Ректор комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Академія безперервної освіти»

Один із найвпливовіших освітян області, доктор педагогічних наук Іван Осадчий відповідає за питання післядипломної освіти усіх педагогічних кадрів області.

Понад 13 років він працював директором Ясенівської ЗОШ І–ІІ ступенів Ставищенського району, яку зараз очолює його дружина. З 1998 до 2015 року Осадчий працював  на посаді начальника відділу освіти Ставищенської районної державної адміністрації Київської області. З 2001 року очолював наукову лабораторію сільської школи Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Осадчий – автор виховної системи структурно-рівневої соціалізації особистості, методики проектно-цільового управління навчальним закладом, концепції проектно-модульної організації освітніх систем.

У 2012 році в Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України захистив докторську дисертацію з педагогіки з теми «Теорія і практика спрямованого розвитку системи загальної середньої освіти сільської місцевості».

Іван Осадчий є учасником Всеукраїнського проекту НАПН України «Педагоги-новатори в Україні». Є автором більше 150 опублікованих одноосібних праць із педагогіки, зокрема трьох наукових монографій.

Цікаво, що попередні керівники цієї Академії – Наталія Клокар та Віра Рогова – пізніше йшли на підвищення у крісло директора профільного Департаменту Київської ОДА, а тому для Осадчого його посада може стати кар’єрним трампліном.

Протягом тривалого часу тривала боротьба за збереження даного закладу освіти. У часи Партії регіонів його хотіли ліквідувати, а землю в центрі Білої Церкви продати під торгово-розважальні комплекси. Наразі такі ідеї залишились у деяких представників чинної влади, і це цілком може призвести до серйозної боротьби.

70. ОЛЕКСАНДР МАРЧЕНКО

 

Народний депутат України

«Свободівець» Олександр Марченко займається політикою досить давно, хоча стати нардепом йому вдалося лише на позачергових парламентських виборах у 2014 році, коли він балотувався політичної партії ВО «Свобода» по округу № 90.

Перша спроба потрапити до парламенту сталася в 2012 році, але тоді Марченк програв колишньому охоронцю Юлії Тимошенко Віталію Чудновському, якого підтримував тодішній голова Адміністрації президента Януковича Сергій Льовочкін.

Цікаво, що Олександр Марченко був помічником у двох нардепів. Причому, з кардинально різних ідеологічних напрямків. На початку 2000-х – у представника Компартії Анатолія Доманського. В за 10 років – у народного депутата від ВО «Свобода» VII скликання Олега Гелевея.

Олександр Марченко має власний чималий бізнес. Зокрема, він є генеральним директором ТДВ «Білоцерківський кар’єр» та ПП «Каменяр», хоча корпоративні права на дані підприємства належать його дружині. У ЗМІ з’являлася інформація про не надто чесні схему виводу державного підприємства «Білоцерківський кар’єр» у приватну власність Марченком у 1996 році. Окрім того, підприємствам Марченка закидають порушення екологічних норм та вимог техніки безпеки. До того ж місцеві жителі нарікали на вантажівки «Білоцерківського кар’єру» та ПП «Каменяр», які, перевозячи щебінь, зруйнували регіональні дороги та стіни будинків. Потім стало відомо, що компанії Марченка забезпечували гранітом компанію «Альтком», яка належить міністру часів уряду Азарова Борису Колеснікову, для ремонту Одеської траси.

З початком АТО на сході України політик займався волонтерством. З  липня 2014 року став добровольцем у складі 72-ї ОМБР, в складі якої брав участь в боях поблизу населених пунктів Амвросіївка, Степанівка, Саур-Могила. Проте за місяць отримав осколкове поранення поблизу міста Красний Луч, після чого був відправлений на лікування.

У 2015 році, за офіційною інформацією,  Олександр Марченко взяв у парламенті відпустку за свій рахунок і відправився займатися будівництвом оборонних споруд в зону АТО. Тоді військовий журналіст Роман Бочкала, який працював на телеканалі «Інтер», натрапив на Олександра Марченка у зоні АТО. Світлину, де Марченко працював на екскаваторі, опублікували багато ЗМІ, повідомивши, що депутат за покликом душі поїхав працювати в зону АТО і забезпечив будівництво власною технікою. Однак, пізніше з’явилися чутки про те, що депутат працював все ж таки не зовсім безоплатно, а сімейна фірма нардепа – «Каменяр», – отримала субпідряд від Міноборони на забезпечення будівництва оборонних споруд технікою на суму 9 млн грн.

Білоцерківські спостерігачі повідомляють, що останнім часом Марченко потроху виходить з білоцерківського бізнесу та обростає активами на Вінниччині.

71. ОЛЕГ ІВАНЕНКО

 

Депутат Київської облради

Колишній паралімпієць Олег Іваненко – мабуть, чи не найбільш відомий спортсмен-депутат на Київщині, якщо не в Україні. Він побив дев’ять рекордів України з плавання. Також йому належить світовий рекорд з плавання на 50 метрів стилем батерфляй із затримкою повітря. А нещодавно разом зі своїми однодумцями він підкорив три найвищі вершини України: Говерлу (2061 м.), Піп Івана (2028 м.) та Брескул (1911 м.), а також встановив національний рекорд з тріатлону.

Депутат облради від БПП Олег Іваненко є організатором та меценатом великої кількості спортивних турнірів і змагань, лобіюючи розвиток спорту в Київській області. У рідних Броварах, де він був депутатом міськради, за його участі створено один з найкращих реабілітаційних центрів для дітей в Україні.

Окрім громадської діяльності він, не зважаючи на обмежені можливості, активно займається бізнесом.

72. ВОЛОДИМИР САБАДАШ

 

Мер Василькова

Скандальний очільник райцентру Володимир Сабадаш є однією з найвпливовіших фігур у Васильківському районі. Так, за часів президентства Януковича він був головою районного осередку «Партії регіонів», а з квітня 2010 по червень 2013 року очолював Васильківську районну державну адміністрацію.

Володимира Сабадаша у ЗМІ називають особистою креатурою екс-губернатора Київщини  Анатолія Присяжнюка, який доклав максимум зусиль, щоб Сабадаш став главою Васильківського району. Саме він пролобіював висунення Сабадаша кандидатом від «Партії регіонів» в мери. У зв’язку з цим Сабадаша навіть називали племінником Присяжнюка. Нібито підтримку меру надавав і тодішній віце-прем’єр-міністр в уряді Азарова Юрій Бойко.

Варто зазначити, що за останні роки Сабадаша на посаді мера Василькова спіткають неприємності. Так, у 2016 році в місті сталося дві надзвичайні події. Екологічна катастрофа сталася в річці Стугна, яка протікає через місто: вода забарвилася в червоний колір. У жовтні 2016 року в міській школі під час уроків завалилися три поверхи. Окрім того, місцеві жителі неодноразово жалілися на хаотичну забудову в місті, називаючи головним винуватцем цього свавілля саме Сабадаша.

Утім, завдяки зв’язкам Присяжнюка та його сина у Верховній Раді, а також показовій лояльності до нинішньої влади позиції мера Василькова є міцними. Щоправда, місцеві активісти подейкують про його амбіції потрапити до Верховної Ради.

73. ВАДИМ МАРШАЛОК

Бізнесмен, політик

Білоцерківський підприємець Вадим Маршалок відомий на всю Україну завдяки торговій марці «Маршалок», яка займається виробництвом м’ясних продуктів, напівфабрикатів та солодощів. Цікаво, що його компанія є постійним постачальником продукції для їдальні Кабінету міністрів України.

Не останнє місце в житті Вадима Маршалка займає політика. Так, у 2005 році він вперше став депутатом Білоцерківської міськради від «Нашої України», а вже у 2010 році обрався від «Партії регіонів». В часи Революції Гідності йому закидали постачання «тітушок» на Антимайдан, проте в розпал Майдану Маршалок покинув «біло-синіх».

На виборах президента у 2014 році працював у штабі Петра Порошенка. Саме за сприяння Маршалка відбулася зустріч чинного президента з виборцями Білої Церкви. Напевно, саме за ці заслуги Маршалок отримав крісло голови Білоцерківської РДА в лютому 2015 року. За час роботи в райдержадміністрації Маршалок активно займався темою АТО та волонтерством. Але, пропрацювавши рік, пішов з займаної посади.

ПП «Маршалок» на ринку України працює з 1996 року. Обсяг реалізації – 5.5 тонн продукції в день. Компанія Вадима Маршалка займається благодійністю дитячим садам і театрам. Окрім того, підтримка регіональних спортивних заходів. Будівництво церкви Святого Пантелеймона у Білій Церкві.

74. МИКОЛА ФУРСЕНКО

 

Голова Фурсівської громади, голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад

Голова Фурсівської сільської ради, що на Білоцерківщині, Микола Фурсенко беззмінно очолює громаду з 2000 року, куди прийшов після завершення служби в Генштабі Збройних сил, де обіймав посаду заступника начальника Головного організаційно-мобілізаційного управління.

Про його вплив варто говорити в контексті його керівництва у Всеукраїнській асоціації сільських та селищних рад. Варто зазначити, що до складу ВАССР, яка була  офіційно зареєстрована у 2009 року, входять сільські, селищні ради, об’єднанні територіальні громади, що представляють більш як 8000 територіальних громад, в яких проживає 12 мільйонів населення України. Більшість сіл та селищ Київщини також входять в дану асоціацію, що робить Фурсенка впливовою людиною в столичному регіоні.

Авторитет Фурсенка та його наполегливість дали змогу попри спробу блокування створення Фурсівської ОТГ на вищому рівні, все ж таки відстояти право на проведення перших виборів. У жовтні 2017 року він переконливо переміг на виборах голови об’єднаної громади, яка утворилася з сіл на захід від Білої Церкви.

75. ЛЕОНІД ДЖУЖИК

Депутат Київської обласної ради, бізнесмен

Підприємець Леонід Джужик очолив рейтинг найбагатших депутатів Київської обласної ради за рівнем доходів, задекларувавши в 2016 році понад 8 млн грн чистого прибутку.

Окрім того, він активно займається популяризацією спорту серед молоді. Зокрема, він займається будівництвом футбольної інфраструктури. У 2004 році він заснував футбольний клуб «Любомир» (Ставище), гравцями якого стали діти зі Ставищенського району. Доросла команда в 2008 році стала бронзовими призерами чемпіонату Київської області, а в 2010 році – срібними призерами. Дитяча команда в 2013 році були фіналістами всеукраїнського турніру «Шкіряний м’яч», а в 2016 році стали бронзовими призерами чемпіонату Київської області.

У червні 2017 року ФК «Любомир» став ініціатором проекту щодо створення студентської футбольної команди U-19 на базі Національного універститета біоресурсів і придокористування, де за рахунок клубу оплачується навчання футболістів в університеті.

Також Леонід Джужик є першим заступником голови Київської обласної федерації футболу.

Леонід Джужик є власником ТОВ «ВЕРОМЕТАЛ УКРАЇНА», яка займається металізацією поверхонь (метод холодного напилення металу) та ТОВ «СВЕТКОМПЛЕКТ УКРАЇНА», яка спеціалізується на оптовому та роздрібному продажі світлодіодних матеріалів.

76. ЯРОСЛАВ ДОБРЯНСЬКИЙ

 

Депутат Київської обласної ради

Голова фракції «Наш Край» в облраді Ярослав Добрянський, маючи відносно молодий вік, встиг побувати на великій кількості різноманітних посад. Хоча і з досить суперечливим результатом.

Розпочинав свою кар’єру Добрянський у патронатній службі Міністерства аграрної політики. Там він познайомився з  Олександром Качним – тодішнім головою Департаменту рибного господарства. Пізніше Качний, ставши очільником Київської обласної ради, призначив Добрянського своїм помічником. Добрянський потрапив до обласної ради у 2010 році, будучи головою Макарівської РДА. Тоді він вже представляв «Партію регіонів». Щоправда, до «регіоналів» він встиг побувати і у лавах «Нашої України» та мав протекцію тодішньої голови Київської ОДА Віри Ульянченко, з подачі якої очолив Згурівську РДА. За чутками, саме Качний рекомендував Добрянського Ульянченко.

Загалом, стосунки з «регіоналами» у Добрянського завжди були доволі тісними. Деякі ЗМІ, навіть стверджували, що Добрянський разом з Качним літали до Москви на святкування 20-річчя Конституції РФ в той час, коли у Революції Гідності вже були перші жертви.

Окрім Згурівщини і Макарівщини Добрянський встиг покерувати ще й Києво-Святошинським і Бориспільським районами. Щодо його керівництва на посаді голови різних РДА є багато неоднозначних відгуків. Наприклад, у Білогородці Києво-Святошинського району у 2010 році жителі села навіть перекривали трасу Київ-Чоп з єдиною вимогою – повернути їм їхню законну землю. Тоді Києво-Святошинська РДА, яку очолював Добрянський, перебрала на себе повноваження у розпорядженні цими ділянками і передала їх третім особам. Варто зазначити, що люди вклали у цю землю гроші, проводили газифікацію і електрифікацію за власні кошти. Місцеві жителі звинувачували голову РДА у цих схемах і вимагали скасування рішення про передачу цих земель тридцятьом невідомим особам. Завершилося це тим, що Добрянський, який тоді активно просував свою кандидатуру на посаду мера Вишневого, зніяковів і виборчу кампанію зупинив.

На останніх місцевих виборах 2015 року Добрянському пропонували йти до обласної ради від «Опоблоку», але той відмовився, через що колишні «регіонали» тепер нібито вважають його зрадником. Такої самої думки, але дещо з інших причин, дотримуються і на Банковій. За чутками, на Добрянського була покладена важлива місія – створити більшість разом з БПП, на чолі якого тоді стояв Лев Парцхаладзе. Добрянський окрім «Нашого Краю» мав підтягнути голоси з інших фракцій. Ціль – обрати головою облради Олександра Горгана. Взамін Добрянський нібито мав отримати крісло заступника голови облради. Але склалося не так, як гадалося. В останній момент голосів не вистачило, і головою облради стала Ганна Старикова від «Батьківщини».

Поговорюють, що Добрянський має і невеликий бізнес. Так, у Броварах він нібито має невеликий проволочний завод, а в Іванківському районі вирощує міскантус – рослину, яка використовується як біопаливо. За рахунок цього бізнесу досить тісно товаришує зі своїм однопартійцем – Олександром Леляком, який працює у компанії «Укртепло», яка фінансується з Росії.

Варто також згадати про цікаві взаємовідносини Добрянського і одіозного мера Бучі Анатолія Федорука, у якого чиновник встиг побувати заступником. Щоправда, місцеві люди кажуть, що особливо нічим він в Бучі не запам’ятався. Можливо, тому, що крісло заступника мера Бучі для Добрянського була виключно статусною річчю. Як би там не було, але після відкриття низки кримінальних справ проти Добрянського, Федорук, нібито, відвернувся від «нашекраївця».

Останній гучний скандал за участі Добрянського трапився у Кагарлицькому районі через конфлікт навколо районних котелень, які намагався модернізувати тодішній голова РДА Віктор Коляда. Колишній очільник району звинуватив Добрянського та екс-нардепа від «Батьківщини» Костянтина Бондарєва у тому, що вони нібито наймали групу чоловіків кавказької зовнішності, які перешкоджали діяльності комунального підприємства, на балансі якого знаходяться дані котельні. Варто зазначити, що подібні радикальні дії пов’язані з тим, що фірми-«прокладки», з якими пов’язують Добрянського та Бондарєва, ризикували втратити «кормову базу».

77. ОЛЕКСАНДР СІРЕНКО

 

Депутат Київської облради, голова правління ПАТ «Яготинський маслозавод»

Керівник Яготинського маслозаводу з 1994 року Олександр Сіренко в Яготині відомий як авторитетний і надійний працедавець. Усе життя він працює у рідному районі. Випускник Інституту харчової промисловості починав інженером Яготинського цукрозаводу, після чого, піднявшись по кар’єрній драбині, став місцевого маслозаводу, який за його керівництва став одним з найбільших в Україні підприємств у цій галузі.

За часів Януковича Сіренко став депутатом Київської облради від «Партії регіонів», а у 2015 році балотувався від партії «Наш Край», впевнено перемігши на окрузі №53 в Яготинському районі.

Варто зазначити, що Сіренко є найнятим директором, адже завод входить до корпорації «Молочний альянс». Основними акціонерами цього холдингу є два колишніх власника банку «Аваль» Федір Шпиг та Олександр Деркач, які неодноразово потрапляли до сотні найбагатших людей України за версією Forbes. Саме з подачі Шпига Сіренко пішов до обласної ради від «Нашого краю». Цікаво, що Шпиг перебуває у дружніх стосунках з нардепом Ярославом Москаленком, тому можна сказати, що Сіренко в якійсь мірі відстоює інтереси голови депутатської групи «Воля народу».

Утім, Сіренко користується величезним авторитетом на Яготинщині. Так, він є почесним громадянином міста Яготин, а також був членом міського виконкому.

ПАТ «Яготинський маслозавод» є одним із найбільших національних виробників молочної продукції. Кількість працівників на заводі становить більше 900 осіб. На сьогодні Яготинський маслозавод випускає 36 видів молочної продукції під ТМ «Яготинське»: масло, молоко, сметану, кефір, ряжанку, термостатну молочну продукцію, м’які і кисломолочні сири, йогурти тощо.

78. АНАТОЛІЙ ДАНИЛЕНКО

Ректор Білоцерківського НАУ, депутат Київської облради, бізнесмен

«Вічного» ректора Білоцерківського НАУ Анатолія Даниленка по праву вважають одним із найвпливовіших членів «Радикальної партії» у Київській області, не дивлячись на те, що керівником фракції в облраді є зовсім інша людина. Варто зазначити, що Даниленко в політиці вариться дуже давно, і вперше отримав депутатський мандат ще у Верховній Раді СРСР. Потім він потрапив до другого скликання ВР вже незалежної України. Був губернатором Черкащини і зараз є депутатом Київської облради. За часів президентства Леоніда Кучми та губернаторства Анатолія Засухи був багаторічним керівником Держкомзему України. Є рекордсменом за часом перебування на цій посаді – протримався там 6 років.

Даниленко як чиновник з величезним стажем звик мімікрувати під кожну владу. Тому не дивно, що після перемоги Януковича у 2010 році він одразу ж перекрасився у «біло-сині» кольори Партії регіонів. Також у ЗМІ Даниленка називали одним з організаторів підвозу «тітушок» на «Антимайдан». В результаті, він пройшов сміттєву «люстрацію», закинутий власними студентами у бачок. Але це абсолютно не завадило йому знову під лаштуватися під мінливий світ, і перейти у партію Олега Ляшка.

Окрім ректорської діяльності, Даниленко через свою дружину має відношення до крупного аграрного бізнесу. Так, він є одним із засновників підприємств Агротехспілка «Україна», керівником якого, де-юре є його дружина, а також СТОВ «Агросвіт». В обох компанія Даниленко є кінцевим бенефеціаром. Підприємства займаються сільським господарством та виготовленням м’ясної продукції під брендом «Карапишівські ковбаси». У ЗМІ неодноразово спливала інформація про те, що одіозний ректор використовує потужності університету задля ведення свого бізнесу.

Сфера впливу Даниленка не обмежується аграрним бізнесом та університетом. Політичний вплив він також має чималий. Фактично, село Карапиші Миронівського району є його вотчиною. Туди неодноразово приїжджали політики високого рангу, зокрема, теперішній патрон Даниленка – головний «радикал» країни Олег Ляшко. Частий гість там і колишній президент Віктор Ющенко. Окрім Миронівського району Даниленко контролює також керівництво Кагарлицького району.

79. ОЛЕГ БАЛАГУРА

 

Депутат Київської облради, аграрій

Багаторічного керівника держпідприємства «Дослідне господарство «Шевченківське» Олега Балагуру називають одним з найбільших латифундистів на півдні Київщини. Також він має амплуа одного з найкращих господарників в області. Понад 20 років віно очолює ДП «ДГ «Шевченківське», яке базується у рідному селі Балагурі – Денихівці.

Що ж до політичного впливу, то Балагура має серйозні амбіції. Так, у 2014 році він зайняв четверте місце на мажоритарному окрузі №92 до Верховної Ради, висунувши свою кандидатуру від партії «Заступ».

На Тетіївщині він став ініціатором формування окремої ОТГ від Тетієва на базі села Денихівка. Його син – Богдан Балагура – є депутатом міськради Тетієва, який є засновником Громадської організації «Кріпак».

ДП ДГ «Шевченківське» є державним підприємством загальною земельною площею – 3956 га в. т. ч. с/г угідь – 3638,6 га, з них ріллі – 3214,4 га. Середньооблікова кількість працівників – 230 осіб.

80. ЮРІЙ НЕСТЕРЧУК

 

Підприємець

Один з найбільших перевізників у Києві та Київщині Юрій Нестерчук працює в транспортній сфері майже 20 років. У 2000 році він заснував компанію «Союз-Авто», власником якої є донині. До складу цього підприємства входить 350 автобусів, які працюють на 21 маршруті в столиці. Колектив компанії Нестерчука складає 1200 працівників.

Одразу після обрання мером Білої Церкви Геннадій Дикий ініціював проведення транспортної реформи в місті. На оголошених ним відкритих конкурсах у 2016 році перемогла компанія Нестерчука «Транс Сіті». Зараз у Білій Церкві налічується 40 нових автобусів, які обслуговують два центральних міських маршрути.

Зараз уродженець Білоцерківського району Нестерчук активно працює над розвитком сфери перевезень у найбільшому місті області. Наразі в ТОВ «Транс Сіті» працює 120 осіб. Окрім розширення участі в білоцерківському ринку перевезень Нестерчук активно застосовує інноваційні технології, спрямовані на те, щоб громадський транспорт став більш екологічним. Спільно з японськими розробники було реалізовано проект нового типу двигуна, який працює на газу.

81. ЮРІЙ ШЕРШНЬОВ

 

Командир полку поліції особливого призначення «Миротворець»

Юрій Шершньов – професійний військовий. У 1989 році закінчив Васильківське військове авіаційно-технічне училище. З 1995 до 1998 року служив у інструкторсько-методичному підрозділі 7-го полку спеціального призначення Внутрішніх військ МВС України. Був заступником командира полку спецназу внутрішніх військ з бойової і спеціальної підготовки, проте звільнився за власним бажанням та пішов працювати у комерційні структури. Зумів зробити кар’єру в структурі банку «Діамант», звідки звільнився у статусі віце-президента з безпеки та інкасації.

Взимку 2014 року, під час Революції Гідності, Шершньов очолював загін територіальної самооборони у Василькові, а одразу після анексії Криму та разом з початком бойових дій на сході України пішов служити добровольцем.

У травні 2014 року його призначили командиром батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина». А вже у наступному році, під час реформи поліції, п’ять спеціальних батальйонів (о складу полку увійшли батальйони «Миротворець», «Київщина», «Гарпун», частина бійців «Азову» та «Торнадо») об’єднали в полк поліції особливого призначення «Миротворець», командиром якого став Юрій Шершньов. Наразі спецпризначенці несуть службу в зоні проведення АТО. На території Київської області бійці полку займаються публічною безпекою, яка включає в себе патрулювання і виїзди на затримання особливо-небезпечних злочинців. Окрім того, «Миротворець» займається проведенням профілактичних заходів по зниженню рівня вуличної злочинності, а також бере участь у спецопераціях разом з спецслужбами.

Полк «Миротворець» був створений у липні 2015 року. Особовий склад складає близько 300 службовців. З грудня 2015 року і по нинішній час співробітники полку несуть службу у зоні проведення АТО на Луганщині та Донеччині, а також на території Київської області. За період грудень 2015 – червень 2016 рік працівниками полку здійснено 15 бойових виходів щодо виявлення та локалізації учасників бандформувань в районах розмежування з лінією фронту, під час яких затримано 51 особу, що у той період проходили службу безпосередньо в лавах військових формувань ДНР-ЛНР та брали участь у знищенні військовослужбовців Збройних Сил, а також — 200 осіб причетних до незаконних військових формувань.

82. ВОЛОДИМИР КРУПЧАК

Бізнесмен, головний акціонер «Київського картонно-паперового комбінату»

Володимир Крупчак є одним з найбільш відомих промисловців на Обухівщині. Народився і тривалий час жив у Росії, де навіть став депутатом міськради Архангельську від «Єдиної Росії». Але після конфлікту з Олегом Дерипаскою переїхав до України, прийняв українське громадянство і тепер розвиває свій бізнес тут.

Крупчак неодноразово входив до рейтингу найбагатших людей України за версією «Forbes». Варто зазначити, що «Київський картонно-паперовий комбінат» контролює 50% ринку туалетного паперу та 27% ринку картонної упаковки.

Завдяки близькості до столиці підприємство Крупчака є монополістом у столичному регіоні. Пов’язано це і з тим, що заводів такого масштабу в Україні існує лише два: Рубіжанський комбінат і власне ККПК.

При цьому Крупчак активно намагається впливати на політичну обстановку в області і, особливо, в Обухівському районі. Так, його називають головним спонсором мера Обухова Олександра Левченка. Останній особливо-то й не приховує своєї підтримки з боку бізнесмена. До слова, Крупчак в Росії є персоною нон-грата і перебуває у розшуку. Нещодавно його намагалися викрасти з метою перевезення до Росії. Причетним до цього викрадення виявився начальник поліції Обухівського району Денис Ярославський. Але спроба виявилася невдалою, а горе-викрадачів затримали.

83. РОМАН БОЧКАЛА

 

Журналіст, співзасновник і координатор ГО «Стоп корупції»

Уродженець Криму Роман Бочкала, який у 2008 році переїхав до Києва, до столичного регіону протягом тривалого часу не мав жодного відношення, і працював на телеканалі «Інтер». У якості кореспондента висвітлював військові та громадянські конфлікти в гарячих точках по всьому світу, а також на Сході України. Після захоплення Слов’янська перебував на окупованій території, де був затриманий сепаратистами та побитий. У вересні 2016 року він звільнився з «Інтеру».

З червня 2016 року входить до Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України. Також є членом Київської конкурсної комісії Генеральної прокуратури України з відбору керівного складу місцевих прокурорів.

Паралельно з роботою на цьому телеканалі, у 2013 році він разом з Тарасом Лиликом та Богданом Хмельницьким заснував ТОВ «Інформаційне Агенство «СТОП КОРУПЦІЇ ТВ», яке займалося антикорупційними журналістськими розслідуваннями, створювало телевізійні програми і транслювало їх через загальнонаціональні та регіональні ЗМІ.

Згодом, у 2015 році, спільно зі своїми компаньйонами він заснував громадську організацію «Стоп корупції», яка позиціонує себе противником нелегального видобутку піску в Києві та області. Утім, в ЗМІ поступала інформація про відкриття кримінального провадження відносно ГО «Стоп корупції» за статтею 206 ч.3 ККУ, де Роман Бочкала фігурує як особа, яка нібито вимагала гроші з бізнесменів за невтручання в їхню підприємницьку діяльність.

Окрім того, журналістський проект звинувачували у політичній заангажованості та упередженості під час підготовки деяких своїх програм. Так, Бочкалу пов’язують з Львом Парцхаладзе. Зокрема, як пишуть ЗМІ, Бочкала фактично забезпечував Парцхаладзе інформаційну підтримку під час роботи останнього на посаді заступника голови Київської ОДА, а також співпрацював з ним в рамках інших проектів.

Також Роман Бочкала знайшов підхід до прокурора Київщини Дмитра Чібісова, який на спільній прес-конференції повідомив про концепцію співпраці між представниками прокуратури, громадськими організаціями та журналістами в сфері протидії та подолання корупції. І навіть зазначив, що всі звернення до ГО «Стоп корупції» отримають статус офіційних, і їх одразу вноситимуть до Єдиного реєстру досудових розслідувань із подальшою правовою реакцією.

84. ІГОР ПОДОЛЯНЕЦЬ

 

Начальник управління культури, національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації

Ігор Подолянець майже всю свою кар’єру – з 2000 року – провів у Київській ОДА. В управлінні культури Київської облдержадміністрації починав головним спеціалістом, потім керував відділом мистецтв. За десять років зумів дослужитися до посади заступника, а з вересня 2012 року займає посаду начальника управління.

Кілька разів Подолянець потрапив у скандальні історії. У вересні 2016 року у Київській ОДА відбувся конкурс на заміщення вакантної посади – директора Вишгородського історико-культурного заповідника. Саме тоді конкурсна комісія серед багатьох претендентів обрала директором заповідника екс-модель Владу Литовченко, яка працювала заступником директора Києво-Печерського історико-культурного заповідника, але була звільнена через корупційний скандал. У ЗМІ модель журналу Playboy Литовченко називають фавориткою Подолянця, а також звертають увагу на те, що Вишгородський історико-культурний заповідник має близько 40 гектарів недооформленої землі у межах Вишгорода, яка є дуже ласим шматочком для забудовників.

Окрім того, Ігоря Подолянця називали одним із претендентів на пост директора-художнього керівника Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Саксаганського, яке стало вакантним після звільнення В’ячеслава Ускова.

85. ІРИНА ФЕДОРІВ

 

Журналістка

Засновниця сайту «Громада Приірпіння», екс-депутат Коцюбинської селищної ради Ірина Федорів позиціонує себе активним борцем з забудовами та нищенням лісів у Києво-Святошинському районі. Зокрема, вона є жорстким опонентом команди одіозного мера Ірпеня Володимира Карплюка. Завдяки тісним стосункам з низкою центральних ЗМІ та кількома народними депутатами, зокрема, своєю колишньою колегою Ольгою Черваковою, їй вдається досить ефективно висвітлювати нагальні проблеми Приірпіння. Також Федорів активно підтримує діючу селищну голову Коцюбинського Ольгу Матюшину.

До того, як зосередитися на проблемах Приірпіння уродженка Чернігова протягом 10 років пропрацювала на телеканалі СТБ. Там вона окрім безпосередньо журналістської діяльності очолювала первинний осередок профспілки «Медіафронт». В результаті, стався скандал: після скандального звільнення відомого журналіста Османа Пашаєва Федорів чомусь жодного разу публічно не виступила на захист колеги. Більш того, за словами звільненого журналіста, Федорів ніяк не відреагувала на зняття кількох сюжетів з телеканалу у 2010 році. Натомість, зазначає Пашаєв, вона нібито написала кілька наклепницьких статей про свого колегу.

Якщо ж говорити про ситуацію в Приірпінні, то під час скандалу, пов’язаному зі спробою знищити Біличанский ліс (на його місці мав з’явитися технопарк «Bionic Hill»), Федорів досить активно висвітлювала даний скандал, але водночас старалася обходити головного замовника скандального проекту – олігарха Василя Хмельницького. Злі язики стверджують, що у 2010 році, коли Федорів стала депутатом Коцюбинської селищної ради, вона встановила кілька дитячих майданчиків саме за підтримки Хмельницького.

Також Федорів пригадують її дивні зв’язки з «регіоналами». Зокрема, у 2011 році Федорів була на аудієнції в тодішнього президента Віктора Януковича. І навіть отримала нагороду від тодішнього Генпрокурора Віктора Пшонки, за що наразилася на критику.

Протягом останніх двох років Федорів активно підтримує голову Коцюбинського представницю Блоку Петра Порошенка Ольгу Матюшину. Подейкують, що метою Федорів є приєднання Коцюбинського до Києва. І сам конфлікт з Карплюком базується на тому, куди має відійти це селище.

Крім того, останнім часом місцеві жителі відзначають потепління у стосунках між журналісткою та скандальною будівельною компанією «Атлант», яка належить родині колишнього нардепа від Партії регіонів, «горілчаного короля», власника ТМ «Хортиця» Павла Климця.

86. ДЕНИС БОРИСЕНКО

Депутат Київської обласної ради, голова секретаріату політичної партії «УКРОП»

Денис Борисенко – уродженець Дніпропетровщини, активно займається громадсько-політичною діяльністю з 2010 року. У липні 2015 року Борисенко став членом політради, керівником секретаріату в «УКРОПі» – фактично першою людиною в партії.

У 2015 році Борисенко став депутатом Київської обласної ради. Секретар комісії з питань сім’ї, молодіжної політики, фізичної культури, спорту та туризму. Він має вирішальний вплив на фракцію «УКРОП» в облраді. Окрім того, веде активну депутатську діяльність та опікується проблемами виборців свого округу на Бородянщині.

Денис Борисенко опікується місцевими навчальними закладами, зокрема Немішаївським агротехнічним коледжем, сприяє поліпшенню матеріально-технічного забезпечення шкіл і дитячих садків.

Депутат фінансово підтримує спортсменів, у тому числі школу східних бойових мистецтв «У-вей». За сприяння Борисенка відома спортсменка з Немішаєвого Ілона Ольховик бере участь у міжнародних змаганнях. Влітку 2017 року Ілона стала бронзовою призеркою з ушу-саньда на Всесвітній літній Універсіаді в Тайбеї (Тайвань), а в жовтні – взяла участь у чемпіонаті світу з ушу, де також здобула бронзову медаль. Депутат також допомагає малозабезпеченим жителям Бородянщини, виділяючи кошти з обласного бюджету на лікування та поліпшення матеріально-побутових умов.

Варто нагадати, що на місцевих виборах на Київщині «УКРОП» подолав п’ятивідсотковий бар’єр та здобув підтримку 8,09 % виборців. У міських і районних радах регіону 120 укропвців стали депутатами, а в обласній раді семеро представників політсили сформували фракцію.

87. ЛЕОНІД ЦЕНТИЛО

 

Біснесмен, директор ТОВ «Агрофірма «Колос»

Леонід Центило є одним з найбільших землевласників Сквирського району та південної Київщини загалом. Його агрофірма «Колос» базується у селі Пустоварівка.  Основними напрямками ТОВ «Агрофірма «Колос» є рослинництво, тваринництво та переробка продукції власного виробництва.

Ще на початку 2000-х Леонід Центило спробував себе в політиці. Зокрема, він був заступником голови Сквирської РДА та очолював управління з питань сільського господарства, але пізніше повністю пішов у бізнес.

Вплив Центила на життя Сквирського району є надзвичайно серйозним. Враховуючи його статки, масштаби бізнесу та зв’язки з Інститутом сільського господарства НАН України, він вважається одним із монополістів агарної сфери цього регіону. Проте за його власними словами, конкурувати з великими агрохолдингами він поки не в змозі.

У розпорядженні ТОВ «Агрофірма «Колос» перебуває понад 3600 га. У цій компанії працює понад 250 робітників. Окрім вирощування зернових культур компанія займається розведенням ВРХ, овець та перепелів. Робота підприємства являє собою замкнений цикл, тобто весь процес відбувається на місці і не потребує втручання зовнішніх чинників. «Агрофірма «Колос» за час своєї роботи вивела кілька нових сортів зернових. Зокрема, зареєстровано сорт пшениці «Центилівка» на честь власника підприємства. Також компанія виготовляє різні види круп, олію, хліб та хлібо-булочні вироби і реалізовує свою продукцію у межах Сквирського району.

88. ВОЛОДИМИР УДОВИЧЕНКО

Депутат Київської обласної ради, керівник Офісу реформ Київської ОДА, голова «Клубу мерів» 

Протягом більше 25 років Володимир Удовиченко очолював місто Славутич, знаходячи спільну мову з будь-якою владою. У свою останню каденцію міського голови Удовиченко перебував у складі «Партії регіонів», проте, під час Майдану демонстративно покинув її лави та пішов з посту мера міста. Потім була спроба реалізувати власний політичний проект «Рідне місто», але пізніше він вирішив примкнути до «Нашого Краю». Від цієї політичної сили Удовиченкр був обраний депутатом Київської обласної ради.

Паралельно він очолює Офіс реформ при КОДА та «Клуб мерів», до якого входять практично усі міські голови України. Проблема Удовиченка полягає в тому, що усі авторитетні мери великих міст в Україні скептично ставляться до його активності та спроб монополізувати тему децентралізації. Мовляв, Удовиченко – теоретик, який працював лише у невеличкому провінційному місті, використовуючи модернізовані під капіталістичний устрій соціалістично-комуністично-планові методи господарювання.

Загалом, вплив Удовиченка на політичні процеси можна назвати досить опосередкованим. Так, враховуючи досвід та авторитет він є вхожим до багатьох високих кабінетів не тільки області, а й України. Але не варто відкидати й те, що фактичним реалізатором «Нашого краю» є саме Удовиченко. До того ж його вплив у Славутичі беззаперечний. Нинішній мер міста Юрій Фомічев в усьому дослухається свого попередника та, фактично, є його протеже. Удовиченко створив і очолив у Славутичі Громадську раду, яка впливає на рішення міської влади.

89. ДМИТРО ХРИСТЮК

 

Перший заступник міського голови Ірпеня

Дмитро Христюк є одним із найбільш неординарних політиків на теренах столичного регіону, який встиг попрацювати мало не на всіх владних щаблях. Щоправда, зараз через свою роботу в Ірпені в команді мера міста Володимира Карплюка він серйозно підмочив собі репутацію.

Починав Христюк свою кар’єру зі спорту. Йому вдалося стати дворазовим чемпіоном світу з бойового самбо серед професіоналів. Майстер спорту міжнародного класу з бойового самбо, Заслужений тренер України.

Також Христюк встиг відслужити у СБУ в спецпідрозділі «Альфа», яка займається боротьбою з тероризмом та захистом учасників кримінального судочинства.

Після цього він опинився у Міністерстві промислової політики України, де працював головним спеціалістом Департаменту фінансово-економічного забезпечення промисловості. З приходом нового міністра Володимира Шандри, у лютому 2005 року, Христюк стає його помічником. Вони разом покинули міністерство в серпні 2006 року. Далі Христюк стає головою правління ЗАТ «Виробничо-комерційна фірма «Шар», яку створив Шандра у 1992 році. А вже у 2009 році Христюк знову стає радником Шандри, який тоді займав посаду Міністра з питань надзвичайних ситуацій.

Після приходу до влади Януковича у 2010 році Христюк опиняється в Баришівському районі, де отримує посаду заступника голови РДА, а вже за кілька місяців займає посаду голови Баришівської райради, куди потрапив як перший номер у списку «Партії регіонів». Тоді говорили про те, що Христюк замішений в історіях з продажем посад головлікарів у районі та сприянню рейдерському захоплення близько 3 тис га землі в селі Поділля Баришівського району.

Пізніше Христюк починає працювати помічником нардепа від партії «УДАР» Артура Палатного. Також колишній самбіст був його радником в комітеті Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, який очолював Палатний.

За квотою «УДАРу» після Революції Гідності в березні 2014 року Христюк став заступником голови – керівником апарату Київської ОДА, керувати якою призначили його старого товариша Шандру. Утім, вже тоді Христюк зацікавився Ірпенем. І наприкінці серпня 2015 року очолив Київський обласний осередок партії «Нові обличчя», лідером якої є Володимир Карплюк. У грудні Христюк покидає Київську ОДА і стає першим заступником мера Ірпеня.

Утім, його діяльність в Ірпені супроводжувалися низкою скандалів. В результаті, у 2017 році прокуратурою стосовно Христюка було відкрито кримінальне провадження. Його звинуватили у фінансових махінаціях: у 2016 році за підписами членів виконкому Ірпеня Дмитра Христюка та Лідії Михальченко з бюджету міста виділили мільйони гривень ТОВ «Буденергосоюз», яке зареєстроване на Віталія Дасюка, який помер ще у 2012 році.

Якщо ж говорити про громадську діяльність Христюка, то і тут виникають певні питання. Так, він очолює Федерацію змішаних єдиноборств (ММА) України, яка є членом Всесвітньої Асоціації змішаних єдиноборств (WMMAA), чия штаб-квартира знаходиться в Санкт-Петербурзі. Не для кого не є секретом, що справами Асоціації вельми активно опікуються російські спецслужби. Однак Христюк як і раніше займає посаду першого віце-президента WMMAA.

90. ОЛЕКСАНДР ЛЄМЄНОВ

 

Юрист, менеджер антикорупційної групи «Реанімаційний пакет реформ»

Громадський діяч з Білої Церкви досить давно співпрацює з низкою відомих вітчизняних ЗМІ. Народився в 1989 році в Білій Церкві. Закінчив юридичний факультет КНУ ім.Т.Шевченка. Працював молодшим юристом у кількох великих агропромислових компаніях, центральним аналітиком громадського проекту «ЧЕСНО» та Центру політичних студій та аналітики.

Наразі він модерує роботу антикорупційної групи Реанімаційного пакету реформ. Спеціалізується на висвітленні проблем корупції та правових аспектах взаємодії держави з бізнесом. Активно здійснює діяльність по Білій Церкві та іншим містам Київщини. Зокрема, він розслідує факти порушень в діяльності Білоцерківської ТЕЦ та ВАТ «Білоцерківвода».

Один із засновників ГО «Центр локального самоврядування», яка зареєстрована у Білій Церкві. Ще одним із засновників цієї ГО є політичний експерт Гліб Каневський. Ця громадська організація виграла декілька грантів від фонду «Відродження».

91. СВІТЛАНА ШЕПОВАЛОВА

 

Волонтер, керівник БО «Чисте небо», керівник ЦДУАТО

Відома активістка Світлана Шеповалова зайнялася громадською діяльністю під час Революції Гідності. Зокрема, перебуваючи в русі «Автодозор», вона на особистому автомобілі перевозила поранених з Майдану до лікарні. Також займалася перевезеням необхідних речей (продукти, медикаменти, засоби захисту тощо). Коли міліціонери забарикадувались у відділках, разом з іншими активістами патрулювала місто з метою запобігання хаосу та правопорушень.

З перших днів війни на Сході Шеповалова почала збирати допомогу українській армії і відправляла її в зону АТО, за що отримала подяки; допомагала переселенцям з Криму та Сходу. У жовтні 2015 року Світлана організувала в Київській обласній державній адміністрації роботу Центру допомоги учасникам АТО, їх сім’ям та сім’ям загиблих, керівником якого є по сьогоднішній день. У жовтні 2015 року за сприяння Благодійного фонду «Чисте небо» та самої Шеповалової було організовано Волонтерський пункт відпочинку бійців АТО на Київському залізничному вокзалі. З листопада 2015 року по листопад 2016 року була позаштатним радником голови Київської обласної державної адміністрації. У 2017 році була нагороджена міністерством оборони України нагрудним знаком «Знак пошани» .

Світлана активно відстоює права ветеранів україно-російської війни на Київщині, працює над соціально-економічною адаптацією ветеранів та за допомогою навчальних заходів намагається залучити якомога більше ветеранів до відкриття власного бізнесу.

92. ОЛЕКСАНДР ТЕРТИЧНИЙ

 

Голова Ставищенської РДА

Уродженець Черкаської області Олександр Тертичний дуже давно працює на Київщині – і особливо у Ставищенському районі. Так, з 1985 до 2006 року він працював у Ставищенському районному шляховому ремонтно-будівельному управлінні. У 2006 році Тертичний вперше спробував свої сили в політиці, коли балотувався на виборах селищного голови Ставище – і переміг. З того часу він протягом 9 років керував селищем, був депутатом Ставищенської селищної ради V та VI скликання. Проте, на місцевих виборах у 2015 році вибори на селищного голову програв.

Але з політичного процесу Тертичний не випав, і вже у квітні 2016 року очолив Ставищенську райдержадміністрацію. Досвідчений апаратчик Олександр Тертичний – один з небагатьох чинних голів районних адміністрацій Київщини, який досі перебуває у владній обоймі. Наразі він має серйозний вплив на політичну ситуацію в Ставищенському районі і є одним із претендентів на голову майбутньої об’єднаної громади.

93. Іван та Євген СУСЛОВИ

 

Політики та бізнесмени

Іван Суслов – відомий на Київщині аграрій, є директором ТОВ «Агропромислова корпорація «Сквира» – однієї з найбільших аграрних компаній столичного регіону. Його сім’я володіє великою кількістю аграрних підприємств. Саме за сприяння бізнесмена Суслова у рідному селі Буки Сквирського району було збудовано унікальний ландшафтний парк. До фінансування даного проекту долучався екс-президент України Леонід Кучма, який є давнім другом Суслова-старшого.

У 2000 році Іван Суслов поставив свого сина Євгена директором Шамраївського цукрового заводу, яким він керував, будучи студентом Київського національного економічного університету. У 2002 році за сприяння батька 21-річний Євген Суслов став наймолодшим мером України, очоливши місто Сквира. На парламентських виборах 2006 і 2007 роках Суслов-молодший двічі ставав нардепом від «Блоку Юлії Тимошенко». У березні 2012 року він вийшов з «Батьківщини» через те, що з фракції було виключено Наталію Королевську. Згодом Євген Суслов стає заступником голови партії «Україна – Вперед!», яку очолила скандально відома політик, яка після провалу цього проекту пішла працювати в уряд Азарова міністром соціальної політики.

Після приходу до влади «регіоналів» у сім’ї Суслових почалися складнощі. Зокрема, після того як голову «Батьківщини» Юлію Тимошенко посадили в СІЗО, вже на наступний день до будинку Суслових у Буки приїхали працівники УБОЗу.

Зараз бізнесовий та політичний вплив сім’ї Суслових на теренах столичного регіону значно ослаб, проте вони залишаються сильними фігурами. Хоча зараз «першу скрипку» на Сквирщині грає Леонід Глиняний, який поступово витискає Суслових з району.

Навесні 2017 року одна з компаній сім’ї Суслових ТОВ «МВ» фігурувала в корупційному скандалі. Тоді голова екологічної комісії Київської облради Максим Запаскін був затриманий під час отримання хабара у розмірі 6 тис доларів. За інформацією прокуратури, дані кошти депутат взяв «за узгодження проекту рішення про надання дозволу на користування надрами, а також за просування цього рішення на сесії обласної ради».

Восени 2017 року Іван Суслов несподівано вніс заставу в розмірі 7,5 млн грн за товариша свого сина – скандально відомого Владислава Каськіва, якого підозрюють у тому, що той, будучи головою Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, наніс мільйонні збитки державі.

94. ВІТАЛІЙ ГРИНЧУК

 

Голова Узинської об’єднаної територіальної громади

Багаторічний керівник Білоцерківського району Віталій Гринчук 24 грудня 2017 року виграв вибори на посаду голови Узинської громади – наразі найбільшої ОТГ Київської області. Гринчук відомий на Білоцерківщині тим, що протягом останнього десятка років обіймав посаду заступника, першого заступника голови Білоцерківської РДА. У 2015 році він очолив Білоцерківську районну раду.

Варто зазначити, що новоспечений голова Узинської ОТГ – абсолютно неперебірливий у своїх політичних смаках. Він із захватом працював за часів президентства Віктора Ющенка, а потім з не меншим запалом – за часів Віктора Януковича, очолюючи Білоцерківський районний осередок «Партії регіонів». Також Гринчука називають ідейним наставником «тітушок»: усі ці процеси не могли пройти повз нього. Сам Гринчук ці зв’язки відкидає: мовляв, працював керівником райорганізації партії «усього 11 місяців». Також його називають кумом нардепа від БПП Віталія Гудзенка, з яким вони активно співпрацювали на Білоцерківщині.

У 2015 році Гринчук опинився в «Радикальній партії», куди його привів нинішній голова фракції «Радикальної партії» в Київській облраді, екс-регіонал Микола Стариченко.  На голову Узинської ОТГ Гринчук теж пішов від «Радикальної партії». З фінансуванням йому, подейкують, допомагав саме Стариченко, який має власні бізнес-інтереси на Білоцерківщині та нібито підшукує собі округ на майбутні вибори до Верховної Ради. Окрім того, Гринчука пов’язують із керівництвом скандального Узинського цукрового заводу, яке теж не залишилося осторонь виборчої кампанії: автомобіль новоспеченого голови ОТГ часто помічали місцеві попід стінами підприємства.

95. ІВАН ГРИШИН

 

Власник телеканалу «Правда ТУТ»

Колишній титулований легкоатлет Іван Гришин кілька років тому вирішив кардинально змінити сферу діяльності. У січні 2014 році ним було запущено інтернет-сайт «Правда ТУТ», одночасно було запущено YouTube-канал, який висвітлював події у Вишневому та Києво-Святошинському районі. У вересні того ж року телеканал «Правда ТУТ» почав тестове мовлення на кількох кабельних мережах. 26 грудня 2014 року канал, яким володіє Гришин, отримав десятирічну ліцензію мовлення у кабельних мережах Вишневого, Боярки та Софіївській Борщагівці. Окрім того, «Правда ТУТ» здійснює телемовлення у Києві, Львові та на Донбасі.

Сам Гришин позиціонує свою агенцію як незалежну та заангажовану. Водночас одразу після створення «Правда ТУТ», її пов’язували з тодішнім депутатом міськрадою Вишневого «регіоналом» Сергієм Кафтьою і колишнім очільником Києво-Святошинської РДА Сергієм Возним, який зараз є головою фракції «Нові обличчя» у Києво-Святошинській райраді. Сам Гришин протягом деякого часу був очільником Києво-Святошинської районної організації партії «Нові обличчя». На останніх місцевих виборах Гришин балотувався до Києвської обласної ради, але туди так і потрапив.

Зараз він відкрив офіс телеканалу та телестудію у центрі української столиці, що є недешевим задоволенням, і свідчить про наявність серйозних спонсорів, які готові вкладатися в цей медіа-проект.

ПравдаТУТ — приватний український інформаційний телеканал із Вишневого Київської області. Створений Іваном Гришиним. З липня 2017 року на телеканалі ПравдаТУТ почали транслюватися програми виробництва Skrypin.ua.

96. ВІКТОР КОЦУР

 

Ректор Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди

Зважаючи на невелику кількість авторитетних вищих навчальних закладів у Київській області, значну роль відіграє ректор Переяслав-Хмельницького університету Віктор Коцур. В цьому закладі він розпочав роботу ще 1987 році у якості рядового викладача. Через два роки став деканом факультету фізичного виховання, а у 1994 році – деканом історичного факультету. У 1998 році він зайняв крісло ректора і обіймає його дотепер.

Віктор Коцур — автор понад 300 наукових та науково-публіцистичних праць. Він є одним із перших науковців, який розробив і запровадив методику контент-аналізу та кореляційного аналізу газетної публіцистики 1921-1925 рр. Під його керівництвом підготовлено 6 кандидатів історичних наук.

Коцур — член редколегії ряду наукових фахових видань Інституту історії НАН України, Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, управління освіти Київської обласної державної адміністрації; головний редактор фахових наукових видань «Наукові записки з української історії», «Школа першого ступеня: теорія і практика» «Гуманітарний вісник».

Також він є головою Ради ректоріввищих навчальних закладів Київської області, член колегії управління освіти Київської обласної державної адміністрації. Був депутатом Переяслав-Хмельницької міської ради декількох скликань. Коцур удостоєний звання почесного громадянина Переяслава.

97. ВІКТОР ПОСТОЛ

 

Боксер, депутат Великодимерської ОТГ

Віктор Постол є одним із найвідоміших боксерів України. Виходець із Великої Димерки Броварського району прийшов у професійний бокс у 2007 році. За вісім років спортивної кар’єри він зумів завоювати титул чемпіона світу за версією WBC.

У 2016 році Постол, пробувши чемпіоном світу близько року, програв пояс американцю Теренсу Кроуфорду, що стало першою,і наразі єдиною поразкою українця в професійній кар’єрі. Після цього, Постол взяв річну перерву, і повернувся на ринг 16 вересня 2017 року з перемогою над узбеком Джамшідбеком Наджміддіновим.  У своїй ваговій категорії (до63,5 кг), згідно з рейтингом IBF, Постол займає четверте місце серед кращих боксерів світу.

Що ж до політичної кар’єри, то Віктор Постол зробив перший крок у цьому напрямку. 29 жовтня 2017 він переміг на перших виборах до Великодимерської ОТГ, ставши депутатом селищної ради від «Радикальної партії».

98. ЮРІЙ ЗАБЕЛА

 

Бізнесмен, радник голови правління ПАТ «Миронівський хлібопродукт»

Юрій Забела, який розпочинав свій шлях звичайним єгерем у Дубраво-Ленінському мисливському господарстві, зараз є одним з найвпливовіших персонажів у Макарівському та Бородянському районах та, загалом, у Київській області.

В 90-х роках минулого століття Забела активно зайнявся бізнесом та політикою. В 1995 році він очолив сільгосппідприємство «Київське», яке пізніше отримало назву ТОВ «Агрофірма Київська». Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах-2004 Забела опинився на коні: у 2007 році він був призначений головою Макарівську РДА, але в цьому році був переведений на підвищення, очоливши Житомирську облдержадміністрації. Цю посаду він обіймав до 2010 року. Після перемоги Януковича Забела швидко «перефарбуватися», і після звільнення з посади губернатора Житомирщини став депутатом Київської обласної ради від «Партії регіонів».

Юрія Забелу пов’язують зі скандальною передачею 30 тисяч гектарів угідь мисливському клубу «Ярик», співзасновником якого є Забела. Цей клуб зареєстрований в Макарівському районі, в селі Наливайківка, по вул. Жовтнева, 1б. Тут же юридично приписано ПП «Макаров-Агробуд» – фірма, в якій Володимир Забела, син нинішнього в.о. голови Макарівщини є засновником, а Юрій Забела раніше був директором.

Вплив Забели на Макарівський район зберігається і досі. Одразу після Революції Гідності його призначили в.о. Макарівської РДА і тільки в 2015 році Порошенко звільнив Забелу з цієї посади. Проте він впливає на діяльність району як сам, так і через свою дружину, яка є керівником апарату Макарівської райради.

99. ПАВЛО КОЗИРЄВ

 

Екс-мер Українки

2017 рік видався для Павла Козирєва вкрай непростим. Беззмінний мер Українки, який керував містом з 2002 року, після обшуків СБУ, проведених в мерії, добровільно подав у відставку.

З 2010 по 2014 рік Павло Козирєв очолював місцевий осередок «Партії регіонів». Проте, на виборах 2015 року Павло Козирєв знову переміг на виборах міського голови. І хоча він балотувався як самовисуванець, але його активно підтримувала президентська партія «Солідарність». Попри це Козирєв має давні і дуже тісні відносини з Юлією Тимошенко та її партією. Зокрема, у нинішньому скликанні Верховної Ради екс-мер Українки став помічником народного депутата від «Батьківщини» Вадима Івченка з Білої Церкви. Козирєв вважається одним з найбагатших людей Київщини.

Цікаво, що багаторічна соратниця Козирєва Валентина Полтавець свого часу приїхала працювати до Українки з Горішніх Плавнів (колишній Комсомольск), де вона була в команді тодішнього мера Олександра Попова, який пізніше, за часів президентства Януковича, очолював Київську міську державну адміністрацію.

Після звільнення Козирєва сватали на посаду заступника мера Білої Церкви Геннадія Дикого. Але замість цього наприкінці жовтня він був призначений керівником Білоцерківського відділення ГУ ДФС Київщини.

Попри це екс-мер Українки попри звільнення зберігає серйозний вплив на своє рідне місто, оскільки люди з його команди досі зберігають позиції. Окрім того, Козирєв з 2006 року є головою Всеукраїнського громадського об’єднання Асоціації малих міст України.

100. МИХАЙЛО ГАВРИЛЮК

 

Народний депутат України

Ставши депутатом на хвилі подій Євромайдану, Михайло Гаврилюк під час виборів до Верховної ради опинився у команді «Народного фронту» та переміг на мажоритарному окрузі №95 з центром в Ірпені. Практично одразу після обрання козака Гаврилюка почали пов’язувати з сином скандального екс-губернатора Київської області Анатолія Присяжнюка – Олександром, який також є нардепом від НФ. Пов’язують його і з іншим родичем Присяжнюка, мером Василькова Володимиром Сабадашем. Окрім того, Гаврилюка часто помічають біля бізнес-центру «Карнегі-хол», де мають свої офіси колишні регіонали. Поговорюють, що там він відвідує свого патрона, одіозного екс-«регіонала» Ярослава Москаленка.

З самого початку Гаврилюк усіляко намагався продемонструвати свою близькість до народу: жив на одну зарплату, знімав квартиру в Боярці, їздив на метро тощо. Утім, поступово Гаврилюк почав обростати різноманітними структурами, які були йому явно «не по кишені». Чого лише вартує «Благодійний фонд Михайла Гаврилюка». Варто зазначити, що один з тих, хто робить внески у цей благфонд є голова Васильківської РДА Владислав Одинець. У 2016 році ЗМІ дізналися про те, що нардеп орендує приміщення під власний благодійний фонд в особняку на Липках.

Гаврилюк дуже швидко обжився власною прес-службою, поступово відмовився від спілкування зі ЗМІ. Також він потрапив до скандалу із побиттям журналіста Василя Крутчака.

Вплив Гаврилюка на Київщину є відверто мізерним, і, за великим рахунком, обмежується його походами у народ – зокрема, в громадську баню в Боярці.

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *