ГУ ДФС у Київській області
Якими документами можна підтвердити понесені витрати по оплаті товарів, робіт чи послуг ФОП, який перебуває на загальній системі оподаткування
Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу об’єктом оподаткування у ФОП, який перебуває на загальній системі оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Згідно з п.44.1 ст.44 та п.177.4 ст.177 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (п. 177.10 ст. 177 ПКУ), форму Книги та порядок її ведення затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481.
Підпункт 5 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат встановлює, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов’язані з отриманим доходом, можуть бути платіжні доручення, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Поняття «первинний документ» наведено в Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до яких – це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.
Нормами п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV ПКУ.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Отже фізична особа – підприємець як податковий агент при оплаті товарів, робіт, послуг (оренди та інш.) у готівковій формі чи в іншій фізичній особі – продавцю (виконавцю робіт, послуг), що не зареєстрована як самозайнята особа, може підтвердити понесені витрати договорами та актами закупки (виконаних робіт, наданих послуг) складеними на його ім’я та фізичної особи – продавця (виконавця робіт, послуг); платіжними документами, що підтверджують факт утримання ПДФО (військового збору) та перерахування його до бюджету; відомостями з податкового розрахунку.
Набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законів України щодо запровадження механізму «єдиного вікна» та оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України»
Головне управління ДФС у Київській області інформує, що 04.10.2018 набрав чинності Закон України від 06 вересня 2018року №2530-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законів України щодо запровадження механізму «єдиного вікна» та оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України».
Законом №2530, зокрема, внесено зміни до Митного кодексу Українивід13.03.2012№4495-VI чим створено законодавчу основу для механізму «Єдиного вікна» та функціонування єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі», що оптимізує здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України, а саме:скасовується необхідність подання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або митним брокером паперового документа, виданого одним державним органом – іншому.
Відтепер дані надаватимуться одноразово в електронному вигляді із застосуванням засобів електронного цифрового підпису та не потребуватимуть дублювання у паперовій формі. Діятиме тільки електронний документообіг, що мінімізуватиме корупційні ризики при взаємодії між посадовими особами держорганів та бізнесом; скорочується кількість контролюючих органів на кордоні. Скасовується санітарно-епідеміологічний та екологічний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон, митники перевірятимуть дозвільні документи, які на сьогодні контролювались екологами.Таким чином, санітарно-епідеміологічний нагляд буде здійснюватися всередині країни після митного оформлення товарів. В пунктах пропуску через державний кордон України функції санітарно-епідеміологічної служби обмежуються проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів через медичний огляд пасажирів, екіпажів тощо; передбачається застосування органами доходів і зборів під час здійснення митних процедур інформації з державних реєстрів про товари, які контролюються.
Крім того, до обов’язків ДФС також віднесено визначення кодів згідно з УКТЗЕД товарів, щодо переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони або обмеження.
За даними відповідного контролюючого органу буде надаватися інформація щодо товарів, які підпадають під контроль (флора,фауна, культурні цінності, пестициди), і на цій основі ДФС формуватиме реєстр кодів.
У разі неподання або несвоєчасного подання звіту про суми податкових пільг, фіскальний орган може провести камеральну перевірку з питання своєчасності подання податкових декларацій (розрахунків) або документальну позапланову перевірку
Відповідно до п.п. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 ПКУ, платник податків зобов’язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг – пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).
Пунктом 30.6 ст. 30 ПКУ встановлено, що суми податку та збору, не сплачені суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб’єктом – платником податків. Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12. 2010 №1233.
Пунктом 3 Порядку № 1233 визначено, що звіт про суми податкових подається суб’єктом господарювання за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб’єкт господарювання пільгами не користується, Звіт не подається.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПКУ податкова декларація – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком – це встановлює абз.2 п. 76.1 ст. 76 ПКУ.
Камеральна перевірка податкової декларації чи уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи надані пізніше, – за днем їх фактичного подання – абз.1 п. 76.3 ст. 76 ПКУ.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Така перевірка відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПКУ може бути проведена з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення-абз.1 п. 76.1 ст.76 ПКУ, при цьому згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова – абз.3 п. 76.1 ст. 76 ПКУ.
Таким чином, у разі несвоєчасного подання суб’єктом господарювання Звіту контролюючим органом проводиться камеральна перевірка протягом 30 календарних днів, що настають за днем фактичного подання Звіту.
Крім того, неподання або несвоєчасне подання суб’єктом господарювання звіту про суми податкових пільг може бути предметом камеральної перевірки з питання своєчасності подання податкових декларацій (розрахунків). Така перевірка може бути проведена з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.
Разом з цим, у разі неподання платником податків в установлений законом строк Звіту, контролюючим органом може бути також проведена документальна позапланова перевірка.
При цьому тривалість документальної позапланової перевірки не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва – 5 робочих днів, для фізичних осіб – підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому – восьмому п. 82.2 ст. 82 ПКУ, – 3 робочі дні, інших платників податків – 10 робочих днів (абзац перший п. 82.2 ст. 82 ПКУ).
ГУ ДФС у Київській області