“Субсидії – це заспокійлива пігулка для народу, що відкриває можливості для тіньових схем в газопостачанні”

Загальна кількість домогосподарств, які звернулися за субсидіями для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, сьогодні становить близько 6,4 млн. Сума, необхідна для підтримки державою такої кількості нужденних – 108 млрд гривень. У бюджеті на ці цілі закладено тільки 52 млрд, майже стільки, скільки і на військові цілі. Тим часом, в Мінсоцполітики очікують, що кількість субсидованих до кінця наступного року зросте до 9 мільйонів. Про те, чому цей шлях – тупиковий, і хто реально отримує вигоду від субсидій в інтерв’ю KV розповів лідер Об’єднання “Сила Громад” Андрій Карпенко.

KV: Уряд запевняє, що грошей вистачить на всіх. Яка на вашу реальна ситуація з субсидіями?

Андрій Карпенко: Громадян заспокоюють, що все буде добре, мовляв, з бюджету на субсидії в цьому році виділять рекордну суму – 52 мільярди гривень. Але якщо взяти прогнозований чиновниками розмір субсидій – 2 тис. Гривень, помножити на 9 млн домогосподарств і помножити на 6 місяців опалювального сезону, то отримаємо 108 млрд гривень. Це означає, що 52 млрд гривень (до речі, стільки ж країна витрачає на армію під час війни) – не вистачає, необхідно вдвічі більше, як мінімум!

KV: Що будуть робити в разі нестачі коштів?

Андрій Карпенко: Будуть або зменшувати кількість субсидованих, припиняти видачу субсидій, або ж будуть накопичувати борги. І в першому випадку, люди залишаться, як ви розумієте, один на один з непомірними тарифами.

Своєрідним предметом гордості для уряду є те, що з кожним днем звернення до органів соціальної політики за допомогою частішають. Профільний міністр Андрій Рева навіть зазначив, що найближчим часом кількість тих, хто отримує субсидії, досягне позначки в 9 млн сімей.

Але якщо зараз в Україні 15 млн домогосподарств, то уряд, схоже, цілком серйозно заявляє: дуже скоро в нашій державі 60% населення офіційно визнають бідним!

KV: Однак, у нас паралельно працювала програма підвищення енергоефективності, не могла вона знизити споживання?

Андрій Карпенко: Широко розрекламований Фонд енергоефективності, запуск якого Кабмін обіцяв на початку 2017 роки (а переніс на квітень), передбачав трансформацію державних субсидій в інвестиції на енергоефективність житлового фонду України для скорочення обсягів споживання тепла і газу.

Однак, подивимося на цифри. У бюджеті на 2017 рік заплановано 800 млн гривень. Нагадаю, на субсидії закладено 52 млрд. Як то кажуть, відчуйте різницю. Очевидно, енергоефективність – не пріоритет для цього уряду. Є також побоювання, що терміни реалізації задуму відсунутий на роки.

KV: А якщо не відсунуть?

Андрій Карпенко: Навіть це не гарантує вам того, що в цій сфері в короткі терміни відбудуться позитивні зрушення. Я вважаю, буде навпаки. Причина в тому, що жоден новий фонд не допоможе, якщо влада не забезпечить відповідні умови для бізнесу. Упевнений і завжди повторюю: головна роль держави в цьому процесі – не створити фонд, а змінити середовище. Сергій Масличенко, асоційований директор департаменту енергоефективності Європейського банку реконструкції та розвитку, одного разу висловився в тому ключі, що головне – базові зміни на рівні взаємодії громадян з постачальниками комунальних послуг. І поки не прийнятий закон про житлово-комунальні послуги, які не реформована процедура надання субсидій, ніхто не буде займатися цим системно.

KV: Щодо системи субсидій висловлювалися думки, що вигідна вона в першу чергу постачальникам послуг.

Андрій Карпенко: Справді, система субсидій в Україні далека від досконалості. Нещодавно Генрик Крістенсен, заступник голови Департаменту Європейської соціальної хартії, який курирує виконання країнами Кодексу соцзабезпечення, в одному з інтерв’ю зазначив: “Зізнаюся, я не пригадаю жодної країни, в якій субсидія на оплату ЖКП здавалася б не безпосередньо людям, а йшла в енергетичні компанії. Адже ця субсидія призначена безпосередньо людині. Вона дійсно допомагає створювати стимули до енергозбереження і, звичайно ж, підтримує бідних “.

Іншими словами, у виграші залишаються тільки підприємства олігархів, які були скуплені у держави, як “збиткові”. Мільярди, які нібито компенсують споживачам комунальних послуг, насправді відразу потрапляють на рахунки газо-, тепло- і водопостачальних монополій, колосальні суми з держбюджету просто вимиваються … І крім того, створюється враження, що уряд навмисно відтягує запуск і Фонду енергоефективності, і повну монетизацію субсидій. Програма “теплих кредитів” з червня взагалі зупинена, хоча попит на позики зростає.

У свою чергу, самі розрекламовані субсидії – це така заспокійлива пігулка для народу, що відкриває безліч можливостей для тіньових схем у сфері газопостачання. Ось і виходить, що обіцяна допомога громадянам – своєрідна компенсація “товстосумам” за бідність людей, нездатних платити надвисокі тарифи за комунальні послуги.

Чи прийде час, коли олігархи перестануть втихомирювати свої “апетити” за рахунок державних грошей? З цією владою вже не віриться.