Сьогодні – День Матері: вітаємо найрідніших у світі!

Найрідніша, найдобріша, найдорожча, найніжніша, найкраща, найлагідніша, найсправедливіша, найщиріша, найвідвертіша, найчуйніша, наймиліша, найласкавіша… можна довго-довго продовжувати цей ряд означень, які у своїй меншій кількості не передадуть усіх тих почуттів, що ми відчуваємо до МАТЕРІ.

Вона для будь-якої дитини – це Всесвіт. Вона вкладає у неї усю себе, не шкодуючи нічого. Вона творить людину, закладаючи основоположні істини, які проносиш крізь все життя. Материнська любов справді унікальна, всеохоплююча, цілюща.

Тож у цей день – День Матері — нехай усі матусі світу отримують найщиріші слова вдячності, любові, підтримки, поваги та пошани! Бо вони того варті!!! 

Про матір і материнську любов складено безліч пісень, віршів та інших творів. Усі вони відрізняються своєю проникливістю та вдячністю. І сьогодні хочеться згадати деякі з них.

«Мати… Найдорожча для кожного з нас людина на землі. Любов до неї святинею входить в серце. Мати не тільки дає життя, ночей недосипає, щоб росло дитя здоровим, життєрадісним і щасливим. Вона — той найживучіший корінь, що передає людині мудрість, духовне багатство народу, його самосвідомість… Кращі ідеали і традиції передає дитині мати. Світла любов до неї — той чистий струмочок, що живить вічну ріку життя… Повага, любов і глибока шана до матері — без цієї святині в серці не можна уявити собі морально чистої, духовно багатої людини… Умій відчувати серце матері, умій бачити в її очах мир і спокій, тривогу і неспокій, збентеження і смуток. Якщо ти в дитинстві не навчився бачити в материних очах її душу, ти на все життя залишишся моральним невігласом» (Василь Сухомлинський)

«Лиш мати – вміє жити, аби світитися , немов зоря» (Василь Стус).

«Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста» (Василь Симоненко).

Луків Микола :: МАТЕРІ

За  все,  що  маю,  дякую  тобі,
За  все,  що  маю  і  що  буду  мати…
Ночами  сняться  зорі  голубі
І  вишні  білі  на  причілку  хати.

Немов  пилину,  світ  мене  крутив,
Ловив  я  мрію  і  мету  високу.
Пробач  мені,  що  тяжко  завинив,  –
Лишив  тебе  на  старість  одиноку.

Та  й  що  я  знав,  коли  із  дому  йшов,
Хіба  я  міг  в  ту  пору  зрозуміти,
Яка  святиня  –  мамина  любов,
Яка  то  мука  –  як  лишають  діти.

Аж  отепер,  як  став  я  батьком  сам
І  час  прийшов  стрічать  і  проводжати,
Я  знаю  ціну  тим  святим  сльозам,
Які  тобі  судилося  спізнати.

Тому  і  сняться  зорі  голубі
І  вишні  білі  на  причілку  хати.
Тому  спішу  подякувать  тобі
За  все,  що  маю  і  що  буду  мати.

Сом Микола :: МАТИ

Породила  синів,  своїх  буйних  синів,
Спорядила  нас,  юних,  в  дорогу.
Посадила  тоді  ж  трьох  малих  ясенів,
Як  надію  свою  і  тривогу.
І  боялась  вона,  як  зростуть  ясени,
Як  піднімуться  високо  вгору,
Полетять  і  вони  із  якоїсь  весни
У  широкі  й  далекі  простори.
Ой,  сини-ясени…

Від  полководця  до  солдата,
Від  сіяча  до  космонавта  —
Усі  ми  діти…  Друже  й  брате,
Щоб  ти  ніде  не  забував  те.
Нехай  живе,  іде  між  люди
Лиш  культ  святого  материнства,
Тоді  і  в  світі  менше  буде
Біди,  наруги  і  злочинства.
Тоді  нам  легше  буде  жити,
Здіймать  під  сонцем  дужі  крила.
Усі  ми  діти,  всі  ми  діти,
Усіх  нас  мати  породила.

Мати  у  радості  плаче,
В  полі  стихає  гроза,
Чиста,  як  слово  дитяче,
Падає  в  землю  сльоза.
Мати  у  гореньку  плаче,
В  полі  надходить  гроза.
Громом,  важким  і  гарячим,
Б’є  в  моє  серце  сльоза.

Симоненко Василь :: Вклонися їй

Коли малим ти вперше став
на ноги —
Яка ж то радість матері
була!
Від тихої колиски до порога
Вона тебе за руку провела.
Вона прибігла стомлена
з роботи,
І, може, сон їй очі замикав,
А дома — новий клопіт і турботи,
І довга низка непочатих справ.
І ти не знав, що терпли в неї руки,
Коли вона сідала до стола
І, затаївши біль в душі і муку,
Із батьком річ проникливу вела.
Вона писала: «Добре нам живеться,
Ти ж про одне, про перемогу дбай.
Уже синок наш бігає й сміється…
Скоріше окупантів добивай».
Вона усе тоді робити вміла,
Вона усе тоді робить могла,
Вона усім нам щедро уділила
І ласки, і сердечного тепла,
Їй не шкодуй синівської любові,
Її мозолі й зморшки —
все шануй,
Вклонися їй, скажи привітне слово
І руки працьовиті поцілуй.
Навчись її всім серцем поважати
І берегти від злоби і наруг:
Радянська жінка — трудівниця, мати, —
Вона твій перший і надійний друг.
Їй по плечу, здається, світ підняти,
Їй справи по плечу — великі і малі,
Бо це ж вона, вона народу мати,
А значить —
Мати правди на землі.