РОЗДУМИ ПРО ТЕЦ: ДІЯННЯ ІНВЕСТОРА

Усі ми є свідками та учасниками становлення громадянського суспільства в Україні. Як каже Вікіпедія, громадянське суспільство – це сукупність недержавних організацій, які представляють волю та інтереси громадян. Воно включає в себе сім’ю і приватну сферу, тобто «третій сектор» суспільства паралельно з державою та бізнесом. Іншими словами, громадянське суспільство передбачає активність громадян у суспільному житті країни та її населених пунктів. Найактивніші члени переяславської громади вже довели свою здатність захищати суспільні інтереси і на Майдані, і на Східному фронті, і під Точмашем, і під недобудованою тепловою електростанцією. Проте активність повинна складатися з двох компонентів: зовнішнього і внутрішнього. Із зовнішнім усе більш-менш: люди приходять на сесії міськради, вимагають від влади прийняття необхідних рішень, виступають із акціями протесту. Внутрішній компонент передбачає зростання духовного та інтелектуального рівня кожного пасіонарія. Для цього потрібно думати. Задавати собі та іншим правильні запитання, знаходити на них відповіді, позбавлятися від солодких ілюзій. А що заважає процесу мислення? Надмірні емоції. У цьому циклі публікацій ми спробуємо розсудливо поміркувати над ситуацією, яка склалася навколо будівництва горезвісної ТЕЦ. Отож, у цьому номері пропонуємо першу частину роздумів –

ДІЯННЯ ІНВЕСТОРА

Розпочати, певно, слід з інтернет-публікації «Первая ласточка «зелёной энергетики на Украине», розміщеній на порталі «Лісове господарство України» від 19 березня 2014 року (коли чобіт московського окупанта вже топтав українську землю). Це був передрук із російського інтернет-журналу «ЛесПромИнформ», №1 за 2014 рік. У цій статті засновник ТОВ «Смілаенергопромтранс» Володимир Куковальський розповідає про реконструкцію Смілянської ТЕЦ, про співробітництво з зарубіжними партнерами, зокрема, спеціалістами з Ярославля, Бійська, Новосибірська, про купівлю турбіни Калузького турбінного заводу. Тобто, співпраця з російськими партнерами в Куковальського була налагоджена вже давно. Цікаво, чому переяславське підприємство називається «Югенергопромтранс», а не «Південь…»? І чи має нині його генеральний директор технічні та (чи) фінансові зв’язки з країною-агресором? Якщо забити в пошуковику «Югенерго» чи «Юг-Энерго», то Гугл «викидає» підприємства з такими назвами в Єкатеринбурзі, Ростові, Краснодарі. А ще – статтю «Фиктивная фирма «Юг-энерго» отмывала деньги Одесского «Теплоснабжения». Цікава інформація, чи не так?

Проте повернемося до публікації «Первая ласточка «зелёной энергетики на Украине». У згаданій статті Володимир Олександрович ділиться планами: збудувати в Переяславі теплову електростанцію потужністю 5,5 МВт з можливістю збільшення потужності ще на 6 МВт. При цьому на першому етапі створення та експлуатації електростанції продаж теплової енергії не планується. Це інформація для тих, хто ще має надію на дешеву гарячу воду.

Далі перейдемо до першої заяви ТОВ «Енергопромислова група «Югенергопромтранс» до міської ради від 15 жовтня 2015 року, в якій це ТОВ просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею приблизно 1,1 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об’єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій за адресою: м. Переяслав-Хм., вул. Героїв Дніпра, 38А/1. Така ж заява надійшла й на сусідню ділянку по вул. Героїв Дніпра, 38/1. Енергогенеруючі підприємства – це підприємства, які генерують, тобто, утворюють, виробляють енергію – теплову, електричну. Іншими словами – теплоелектростанції. Тобто, «Югенергопромтранс» із самого початку просив дозвіл на ділянку для розміщення там електростанції. Поки що інвестор діє послідовно. Проте далі починається щось незрозуміле. Уже через п’ять днів, без попереднього розгляду на земельній комісії це рішення було винесене на позачергову 79-ту сесію міської ради VI скликання і з кількома порушеннями проголосоване. До цих порушень ми ще повернемося в подальших публікаціях.

На черговій третій сесії міської ради нового, VII скликання, були прийняті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення двох земельних ділянок по вул. Героїв Дніпра, 38А та 38А/1. На останній, нагадаю читачам, саме й зводиться ТЕЦ. Тодішній виконувач обов’язків виконавчого директора О.І.Котляр запевнив, що «Югенергопромтранс» будуватиме не електростанцію, а митний склад і деревообробний цех. Тобто, вже тоді депутати міської ради та громада міста були введені інвестором в оману. Після того на ділянці, де не зводиться ТЕЦ (без А), на прохання інвестора 1 березня 2016 року сесією міськради було змінене цільове призначення землі з енергогенеруючих підприємств на підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Це щоб менше платити за оренду.

Коли на 10 сесії 31 березня виявилося, що на ділянці по вул. Героїв Дніпра, 38А/1 будується таки ТЕЦ, депутати почали приймати різні рішення, щоб це будівництво зупинити. І на 16 сесії 30 червня 2016 року міський голова Тарас Костін продемонстрував факс від гендиректора ТОВ «Югенергопромтранс» Володимира Куковальського, який просив змінити цільове призначення з енергогенеруючих підприємств на підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості – і тієї ділянки, де зводиться ТЕЦ, тобто, Героїв Дніпра, 38А/1. Таким чином, він давав зрозуміти, що електростанцію вже не будуватиме. У серпні з’явився його аналогічний  лист із «мокрою» печаткою і на 20 сесії 25 серпня 2016 року цільове призначення ділянки було змінене.

На позачерговій 37 сесії 2 червня 2017 року перед депутатами та представниками громади виступив генеральний директор «Югенергопромтранс» Володимир Куковальський. Він запевнив присутніх, що ТЕЦ на ділянці по вул. Героїв Дніпра, 38А/1 будуватися вже не буде. Проте, як виявилося, ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» увесь цей час будувало саме ТЕЦ! Всупереч рішенням депутатів, усупереч волі жителів міста, які на громадських слуханнях 24 травня 2016 року висловили своє рішуче «Ні!» будівництву теплоелектростанції. І як після цього всього можна вірити інвестору, йти з ним на якісь домовленості, укладати угоди?

Слід зауважити, що депутатська комісія, яка розглядала цю ситуацію, виявила низку цікавих фактів у діях саме інвестора (про дії міської влади поговоримо в наступних статтях). Зокрема, «Югенергопромтранс» не опублікував у місцевій пресі заяву про наміри будівництва, хоча в «Експертному звіті щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво електростанції на біомасі встановленою потужністю 5000 кВт у м. Переяславі-Хмельницькому» вказаний номер газети «Вісник Переяславщини», де ця заява буцімто є. Зайве говорити, що її там немає. Та й сам експертний звіт виконаний не державною організацією, як того вимагає законодавство, а приватною. Далі. Керівництво підприємства не захотіло організовувати громадські слухання з приводу будівництва. Адже вже згадані слухання 24 травня 2016 року відбулися з ініціативи громади, а не інвестора. І взагалі, якщо цільове використання земельної ділянки – розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної, та іншої промисловості, то чому там, всупереч обіцянкам, будується енергогенеруюче підприємство, тобто, електростанція?

Насамкінець зауважу, що представники інвестора увесь час намагаються нав’язати громаді якісь дискусії, мета яких, як на мене, відволікти та заплутати активістів. То розповідають про якісне обладнання, встановлене на ТЕЦ, про регенерацію фільтрів, то знайомлять із якимось Павлом Цирулем, мовляв, це він, а не Володимир Куковальський, представляє тепер інвестора. А на запитання, хто ж такий той інвестор? – Павло Іванович відповідає, що це комерційна таємниця. А яка посада в Куковальського, чи він залишається генеральним директором? – на це Павло Цируль теж не може відповісти. То з ким мати справу, кому вірити? І чи є Павло Іванович офіційною особою? Якщо так, то чим він це доведе? Згодом на телебаченні, на центральних каналах, знову з’являється Куковальський, який повідомляє, що з самого початку мер і депутати знали, що будується саме ТЕЦ. Нібито й не було його листів про зміну цільового призначення земельної ділянки, ніби й не він виступав 2 червня ц.р. на сесії міськради й не повідомляв, що електростанції в місті вже не буде.

Люди, зневірившись у спромозі влади зупинити будівництво ТЕЦ, із 18 серпня почали блокаду будівельного майданчика по вул. Героїв Дніпра. А 20 вересня молодики у військовій формі без розпізнавальних знаків (як зелені чоловічки в Криму), несподівано під’їхавши до активістів, розблокували вхід на територію «Югенергопромтрансу», забравши всередину шини та дерев’яні щити, які позносили люди. Вони назвалися охоронцями, яких найняло підприємство. Їхній ватажок заявив про прагнення діяти в правовому полі (?!) й не заважати законній (?!) діяльності підприємства. Мовляв, нехай усе вирішує суд. А тим часом ТЕЦ добудовуватиметься. До слова, ватажок «охоронців» звинувачував у порушенні законодавства саме блокувальників. У зв’язку з цим хочеться зауважити, що Євромайдан, за великим рахунком, теж порушував закони держави. Проте він був визнаний у всьому цивілізованому світі, адже демократичні держави, в яких поважають закон, розуміють, що люди виходили на Революцію гідності, бо іншої можливості добитися справедливості в них просто не було. Аналогічна ситуація в Переяславі. Молодики в камуфляжі вважають протест громади незаконним, а щодо законності будівництва нехай вирішує суд. А поки йтимуть справедливі українські суди, інвестор добудує електростанцію і мер Переяслава під урочистий марш переріже стрічку.

Про діяння міської влади читайте в наступних публікаціях.

Олександр МАТВІЄНКО