Робота або навчання: студентів поставлять перед вибором

Питання науки і освіти завжди стояло для України ребром. Дискусії навколо системи вищої освіти часто переростають в повноцінні суперечки. Хтось вважає, що не варто далеко йти від радянської системи ВНЗ, хтось виступає за повну їх приватизацію. А самі прозорливі дивляться в Європу і намагаються враховувати світовий досвід, пише Знай.

 У влади ж зазвичай на цей рахунок буває власна думка. Новий законопроект № 5130 грянув як грім серед ясного неба і потряс всіх студентів країни. Згідно з цим законом з 1 січня 2017 року змінюється система стипендій.

Тепер всі стипендії будуть розділені на два види – соціальні та академічні. Соціальні стипендії, покладені окремим категоріям населення, таким як сироти або люди з інвалідністю, просто підвищать. А ось з академічними все набагато складніше. Вони теж виростуть, та ось тільки отримувати їх тепер будуть не всі студенти ВНЗ, крім трієчників, а тільки кращі з кращих. Хто саме? А це вже буде визначати сам ВНЗ, подаючи списки щасливчиків до Міністерства освіти.

Само собою, багато студентів сильно занепокоїлися. Адже для багатьох з них навіть ця невелика стипендія дуже важлива. Наприклад, гроші на гуртожиток дають батьки, а ось харчуватися вже доводиться саме на кровну, вистраждану на сесії стипендію. Студентські активісти висловили побоювання, що відсутність грошей змусить багатьох піти на низькооплачувані роботи, які будуть заважати навчанню. І це цілком можливо, адже близько 80% студентів, які отримують стипендії зараз, залишаться без них.

В результаті  законопроект вилився в акцію протесту, в ході якої в замміністра фінансів Сергія Марченка кинули тортом прямо на прес-конференції. Активісти тоді скандували цікаве гасло: “Міністрів їж, якщо немає стипендії”.

Тепер, коли до 1 січня залишилося зовсім мало часу, активісти вирішили провести ще одну акцію протесту прямо біля стін Верховної Ради. На цей раз без тортів, зате з театралізованим перформансом. Зібравшись біля парламенту, студенти розгорнули плакати, закликаючи до скасування законопроекту №5130. Одна з активісток сіла за стіл, на якому лежали підручники і стала зображати студентку в процесі навчання. Незабаром інший активіст в масці з обличчям все того ж Сергія Марченка підійшов до неї, забрав у неї всі підручники, а на голову активістки надягнув кепку працівника Макдональдса. Натякаючи на те, що без стипендії і з постійною роботою, часу на, власне навчання, у студентів зовсім не залишається.

“Ми прийшли сюди для того, щоб висловити своє невдоволення новим законопроектом, так як він урізає кількість стипендіатів. Ми вважаємо, що освіта повинна бути доступна для всіх. У сучасному світі освіта – це одна з базових потреб будь-якого громадянина і людства як такого. Проблема в тому, що зараз в нашій країні відбуваються “дива”, пов’язані з наукою і освітою. Ми можемо подивитися на те, як урізаються кошти на фінансування Національної академії наук, на те, як звільняються звідти фахівці. Проблема в тому, що будь-який навчальний заклад має бути ще й кузнею кадрів для наукових установ, для всієї української науки. Судячи з того, що вони намагаються урізати місця, як для студентів, так і для вчених, складається враження, що українській владі, як би парадоксально це не звучало, не потрібна українська наука. Нам здається, що це неприпустимо. Я не можу уявити, що так плювали на науку в будь-якій європейській країні. Так навіть у багатьох азіатських країнах так не роблять. А тепер подивіться, що твориться у нас”, – розповів нашому кореспонденту студент Дмитро.

Дійсно, складається враження, що владу мало хвилює доля українського студентства. Звичайно, далеко не кожен студент стане талановитим вченим і великим фахівцем у своїй галузі. Але немає гарантій, що через відсутність стипендій, ми не втратимо багато тямущих молодих людей, які могли б рухати українську науку вперед. А навіть якщо своїх Ломоносових і Ньютоном у нас і немає, то, в будь-якому випадку, студенти – це живі люди, а не товар, який можна оцінювати по рентабельності.

В умовах сучасної України, яка намагається розвиватися і рухатися вперед, наздоганяючи найпрогресивніші країни світу, гасло активістів “Освіта всім і кожному” стає актуальним як ніколи. Головне, щоб і самі студенти усвідомлювали, що роки навчання в університеті дано не для гульби та вечірок, а для того, щоб стати справжнім фахівцем у своїй галузі, розвиватися самому і розвивати світ навколо себе. Та й практика отриманих знань теж має велике значення. Хоча, звичайно, ці знання спочатку треба мати можливість отримати.