Loading...

Портников: Пора подумати про країну. Як Порошенко створив гіперболоїд Саакашвілі

Історія з проривом кордону прихильниками колишнього грузинського президента Михайла Саакашвілі – лише чергова глава в романі про українського президента, – пише Віталій Портников у своїй колонці для Ліга.net
Чергова глава в романі про політику, який був так незадоволений обсягом своїх повноважень на момент обрання главою держави, що вирішив запросити в країну гіперболоїд, ефективний пристрій, здатний усунути зі сцени його прихильників, попутників і соратників.

Петро Порошенко був обраний главою держави у вкрай несприятливих для країни, але у вкрай сприятливих для себе умовах. Він став президентом у першому турі – успіх, якого до нього домагався лише Леонід Кравчук за 23 роки до цього. Його – політика без партії і очевидної політичної платформи – підтримали не тільки власні нечисленні друзі зі світу бізнесу, але і недавні соратники Юлії Тимошенко, які намагалися навіть умовити свого честолюбного лідера не балотуватися на пост глави держави. На стороні Порошенка був і несподівано сформований олігархічний консенсус – від Ахметова до Фірташа і Коломойського. У нього була безпрецедентна міжнародна підтримка – просто тому, що Заходу був терміново необхідний новий легітимний глава української держави, разом з яким можна було б спробувати урезонити  Путіна, який розбушувався. Але всього цього Порошенку здалося мало (…

І новий президент винайшов гіперболоїд. Пристрій сам явився йому у вигляді колишнього товариша по навчанню по престижному радянському вузу і колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі. На момент запрошення в Україну Саакашвілі був уже не політичною, а історичною постаттю. Його плани по перетворенню Грузії з президентської на парламентську республіку завершилися відносним успіхом – парламентська республіка з’явилася, але сам Саакашвілі не тільки не зміг грати ніякої ролі в цій новій моделі, але змушений був тікати з власної країни, залишивши соратників в судах і тюрмах (…) .

І Саакашвілі був готовий попрацювати гіперболоїдом. Ми точно не знаємо, що саме обіцяв йому за це Порошенко – апетит, як відомо, приходить під час їжі. Перша послуга, яку колишній президент зробив своєму сокашніку, був підрив впливу олігарха Ігоря Коломойського, який організував захист сходу країни і придбав в результаті вагу князя. Одеська область була для Коломойського почесним призом – і саме за допомогою навіть не самого Саакашвілі, а міфу про реформатора Саакашвілі, Порошенко у нього цей приз відібрав (…).

Наступна мета Порошенка була цілком класичною метою будь-якого українського президента – контроль над урядом. Главу держави не влаштовувала необхідність постійно знаходити компроміс з прем’єром Арсенієм Яценюком і його партією. Але підірвати репутацію Яценюка було куди складніше, ніж репутацію Коломойського. І тут знову знадобився гіперболоїд. У компанії привезених з Грузії і придбаних в Україні обдарованих пропагандистів Саакашвілі роз’їжджає по країні, проводить антикорупційні форуми, викриває Яценюка, рве і метає, старанно обходячи самого президента і найближче оточення Порошенка. І домагається результату.

Тут ми підходимо до найцікавішого – про те, на що розраховував Саакашвілі в якості сатисфакції за свою роботу. На момент початку боротьби з Яценюком вже не тільки Саакашвілі втратив будь-який зв’язок з реальністю, але і Порошенко почав її втрачати. Цілком можливо, що коли Саакашвілі замислювався про те, що зможе стати новим “прем’єром-реформатором”, він приміряв на Україну грузинську (або, якщо вже бути чесним до кінця, російську путінську) модель – після “революції троянд” його маленька популістська партія поглинула респектабельну опозицію влади Шеварднадзе, а нове об’єднання слухняно виконувало президентські розпорядження аж до появи на політичній сцені Іванішвілі (…).

Як би там не було, а відставка Яценюка завела Порошенка в коло куди більш складних і суперечливих домовленостей і спроб побудувати баланс. Замість одного прем’єра, здатного контролювати хоча б власну фракцію, йому довелося маневрувати між все більш переконаним у власній самодостатності Гройсманом, глузливим Аваковим, обережним Турчиновим, Луценком, який набирав силу  – і ображений Яценюк теж нікуди не подівся. Додамо до цього ерозію олігархічного балансу – коли Коломойський або Ахметов вирішили вибудовувати власні контакти з різними гравцями – і зрозуміємо, що Порошенку в цій новій ситуації було вже точно не до красивої машинки з винищуваним променем. Він не врахував, що гіперболоіди бувають живими і здатними затаїти образу.

Саакашвілі дійсно не міг зрозуміти, що ж сталося, чому його обдурили (…).

І гіперболоїд розвернувся. Все те, що ми спостерігали після цього розвороту – лише боротьба жорстокого самолюбства. У поданні Порошенка Саакашвілі – не хоче пам’ятати добро авантюрист. Він, Порошенко, надав йому новий шанс, обтрусив з нього пил, змусив власних громадян повірити в його неіснуючі здатності. І що робить цей пройдисвіт замість того, щоб працювати в президентській команді? Підриває президентську владу (….).

В уяві  Саакашвілі Порошенко – авантюрист, який не хоче пам’ятати добро. Він, Саакашвілі, надав йому шанс стати справжнім президентом, таким, яким був він сам, незаперечний, який не звертає ні на кого уваги, Міша (….).

Але я все ж хочу звернутися до Петра Порошенка – не тому, що його честолюбство менше, а тому, що він президент моєї країни і тому що він все ж доросла людина. Вся ця ганьба, яку ми зараз бачимо, Петро Олексійович – результат насамперед вашої діяльності, вашої неготовності враховувати свої і чужі помилки, вашого сприйняття влади як системи особистого контролю за всім. В українських умовах таке сприйняття може призвести тільки до чергового краху – і до вашого особистого краху, і до краху держави. Досить зв’язуватися з пройдисвітами, пане президенте. Досить думати, як в ще більшій мірі посилити свій контроль.

Час подумати про країну.

 

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *