Loading...

Помста оскаженілого пораненого щура: навіщо Путіну новий український заручник

Після звільнення Надії Савченко антиукраїнська істерія в Росії на побутовому рівні пішла на спад. А тримати градус напруженості Путіну життєво необхідно, чим і пояснюється затримання в Москві кореспондента «Укрінформу» Романа Сущенка, пише у своїй колонці для «Апострофу» російський журналіст Олександр Сотник. Усіх українських журналістів він застерігає: їздити до Росії сьогодні — небезпечний задум, можна стати заручником Кремля. Вас можуть викрасти, щоб потім виставити «терористами, шпигунами, провокаторами», аж до «людожерів, які харчуються вранці російськими немовлятами».

Затримання в Москві журналіста «Укрінформу» Романа Сущенка – ще одна провокація російських спецслужб, розроблена в цілях нагнітання в Росії антиукраїнської істерії. Наскільки відомо, Сущенко прилетів до столиці Росії у власних справах, чим скористалася ФСБ, яка рясно практикує захоплення заручників. Справи путінських пропагандистів на «українському фронті» йдуть дуже погано, і подібні провокації їм просто необхідні, щоб зайвий раз потрясти з телеекрану кулаками і розповісти про «підступність Києва, СБУ, ЦРУ» та інших «ворогів, що оточили Росію-матінку».

Як уже не раз зазначалося, сьогодні приїжджати до Росії українським журналістам, та й взагалі громадянам України – небезпечна затія. Вас можуть викрасти, а потім виставити «терористами, шпигунами, провокаторами» — та ким завгодно, аж до «людожерів, які харчуються вранці російськими немовлятами».

У цьому сенсі дуже показовою є моя історія. Будучи незалежним журналістом і громадянином Росії, я спокійнісінько знімаю сюжети в Тбілісі, мене ніхто не зупиняє, не перевіряє документів, не затримує і тим більше не пред’являє звинувачень у «роботі на російські спецслужби і шпигунстві». Напевно, тому що в грузинських спецслужб (нагадаю: Росія воювала з Грузією в 2008 році, і дипломатичні відносини між нашими країнами розірвані) абсолютно інші завдання, і лежать вони зовсім не у сфері політичних і пропагандистських провокацій. Та й параноїдальні настрої тут аж ніяк не вітаються. Тільки професіоналізм.

Отже, Кремлю знову потрібна гучна історія з участю громадянина України. Питання – навіщо? Швидше за все, Луб’янці або знадобилося «покращити звітність», або це було «замовлення зверху». Після звільнення Савченко істерія щодо України на побутовому рівні пішла на спад, а підтримувати градус напруженості Москві необхідно. Їй постійно потрібні нові предмети торгу, і краще, якщо це будуть все нові і нові заручники. Чим голосніше і скандальніше – тим краще.

При цьому на території України (як анексований Крим, так і палаючий Донбас) буквально завалені співробітниками кремлівської «спецухи». Жоден пропагандист з Останкіно, що іменує себе «журналістом», не просив офіційної акредитації в Києва, щоб працювати на цих територіях. Так хто вони: журналісти з мікрофоном і блокнотом або кримінальні злочинці? Швидше за все – друге. Нагадаю, що пропагандист завжди виконує завдання свого начальства, яким би нечистоплотним воно не було, і відрізняється від журналіста тим, що останній обмежений лише правдою та об’єктивністю.

Відомо: на війні як на війні. І якщо раптом який-небудь кремлівський пропагандист отримає кулю в лоб в Донецьку чи попадеться до рук СБУ на вулиці Києва – нехай звинувачує самого себе або тих, хто послав його на це «спецзавдання».

Звільнення Сущенка (як, втім, і Сенцова або інших заручників) буде справою непростою. Кремль стане висувати завідомо неприйнятні умови, граючи на почуттях родичів, чинячи психологічний і – не виключаю – фізичний тиск на своїх жертв. У справі їхнього звільнення необхідна рішуча підтримка світової спільноти (в цьому випадку – журналістської). Не можна обмежуватися лише артикуляцією «глибокої стурбованості тим, що відбувається». На Кремль необхідно тиснути з усіх боків. Потрібно розуміти, що Україна, та й весь світ, включаючи і самих громадян Росії, зіткнулися в особі Кремля і особисто Путіна з кричущим державним тероризмом. І доти, доки світове співтовариство не дасть чіткої юридичної оцінки путінському режиму, він так і буде відчувати власну безкарність.

А українським журналістам я б порадив не їздити до Росії: ні до родичів, якщо такі є, ні у відрядження, навіть якщо це гостро необхідно для редакції. Пам’ятайте: кожен з вас може стати ласим шматком для Кремля, якому вкрай необхідний список заручників, що постійно розширюється. Путін зазнає в Україні одну поразку за іншою, становище всередині країни катастрофічно погіршується, і «скажений поранений щур» буде мстити як українцям, так і росіянам. Він би помстився і всьому світу, якщо б зміг. Але хочеться сподіватися, що до цього не дійде, і його пристукнуть раніше того моменту, коли він ризикне потоптатися на «ядерній кнопці».

Александр Сотник, джерело: Апостроф

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *