Loading...

Податок на кішок і собак. Що далі?

Коли МВФ відмовляється давати кредити Україні, виникає план Б

Податок на кішечок і собачок? Ну, що ж, вихід простий. У законі слід прописати, що якщо хтось не може утримувати тварин або заплатити цей податок, то нехай приносить вихованців до будівлі мерії, кабміну або парламенту, і нехай вже вони тоді піклуються про тварин.

Першого ж дня, коли на сходах мерій міст збереться кілька тисяч кішечок, собачок, хом’яків і рибок, закон скасують. А може, навіть ще доплатять господарям, щоб тварин забрали назад і дбали про них самі.

До речі, а ось як збирати такий податок?

Наприклад, співробітникам фінансового управління Стокгольма доводиться гавкати біля дверей будинків несвідомих громадян. А все для того, щоб викликати у відповідь гавкіт песика, якого ховає господар, щоб не платити податок.

Податок на собак існує в багатьох європейських країнах. У Швеції, наприклад, його розмір залежить від зросту пса, а в Норвегії – від довжини. Тому шведи зазвичай заводять приземкуватих такс, а норвежці – собачок довголапих «компактних» порід.

Господарів австрійських Шариків рік тому зобов’язали оформляти для своїх вихованців страхові поліси. Тепер кожне народжене щеня обходиться своїм господарям у 725 євро. Собаківник, який ухиляюється від оплати страхування, ризикує бути оштрафований на 3,5 тисячі євро.

Хоча, є ще резерви. У деяких країнах навіть крутіше.

В Єгипті кожна офіційно зареєстрована танцюристка платить податок на танець живота. Щорічні надходження від танцю живота оцінюються в 264 мільйони доларів.

У китайському містечку Тяньцзінь за співжиття без шлюбного свідоцтва закохані повинні платити 120 доларів на рік.

«Податок на мир» існує в Гвінейській республіці. За кожен рік без війни тамтешні жителі виплачують уряду по 700 франків з людини. Інакше ті починають війни.

В Австрії гірськолижники зобов’язані за кожний спускк з гори платити спеціальний «гіпсовий» податок, кошти від якого передаються австрійським клінікам. За найскромнішими підрахунками, в Австрійських Альпах щорічно близько 150 тисяч лижників отримують травми, на лікування яких витрачається 1 млрд. шилінгів.

Тому, коли МВФ відмовляється давати нам свої кредити, а економіці країни заробляти нема на чому, ось тоді і виникає «план Б».

Володимир Співаковський, письменник, бізнесмен, президент корпорації Гранд

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *