Loading...

Півмільярда, і ви – сусід Президента

У напівзакритому селищі під Києвом українські можновладці влаштували собі життя преміум-класу Спа-салони, гольф-клуби, центри відпочинку, ідеальні дороги — так виглядає селище Козин, що за 30 кілометрів від столиці. Дороги тут ремонтують частіше, ніж будь-де в Україні. “Для себе стараються!”, — кажуть люди про своїх сусідів, якими є Петро Порошенко, Дмитро Табачник, Нестор Шуфрич, Юлія Тимошенко, пише газета “Експрес”.

Що там, за високими парканами?

…Козин розташований за 30 кілометрів від Києва. Депутатське село впізнати досить легко: вже з дороги крізь дерева видно високі паркани та модерні склобетонні будівлі, декілька ресторанів, оздоровчих та розважальних центрів. Звичайні сільські хати ховаються у лісах вздовж головної траси.

Розкинувся Козин на берегах Дніпра та річки Козинки. Попри населення в три тисячі осіб, на території селища звели аж цілих три котеджних містечка, де живуть самі багатії — “Золоті Ворота”, “Сосновий бір” та “Романово”.

До Козина переселяються ледь не всі топ-можновладці та депутати. То тут, то там — палац чи цілий замок. У селі є і своє агентство нерухомості. Уже в приймальні дізнаюся, що ціни на деякі котеджі тут вимірюються сотнями мільйонів гривень! Найдорожчий вільний будинок, наприклад, коштує 348 400 000 гривень.

Та найкраще роздивитися хороми багатіїв можна з боку берега річки. Підходжу до дамби. По той бік водойми бачу величезний білий будинок із довгим парканом. Схоже, туди ні підійти — ні під’їхати. Усюди охорона. “То будинок Нестора Шуфрича, — каже Наталія, що працює в магазині біля набережної. — Він тут уже давно оселився. Проте заїжджає з боку елітного кварталу, що по той бік річки, тому ми його кортежів ніколи не бачимо”.

Зовсім поруч — задекларований на Дмитра Табачника котедж. Екс-міністр освіти заховав свій будинок подалі від чужих очей. Він ледь проглядається з-за зелених насаджень.

Йдучи вздовж берега, можна побачити декілька десятків подібних будівель: розлогі котеджі з альтанками та літніми будиночками. Господарі більшості з них невідомі селянам. Уздовж проток Іржавець та Піддворець стоять ще декілька будівель. Огорожі біля них удвічі вищі, тому роздивитися можна тільки верхівки будов. Там, за парканами, і розташований будинок, що орендує Юлія Тимошенко. Місцеві стверджують, що іноді бачать екс-прем’єрку.

Залізні паркани по сусідству з Юлією Тимошенко закривають від цікавого ока абсолютно все. Тільки й видно, що верхівки дерев. “Ми не знаємо, кому належать інші будинки уздовж проток, — каже пані Наталя. — Проте багато з тих, хто підробляє прибиральниками в чиновників, стверджують, що поруч з Тимошенко дім має Володимир Литвин”.

Риболовля тут не для бідних

На огорожах деяких “палаццо” біля води подекуди можна побачити камери, що виходять на загальний пляж. То тут, то там видно робітників, які возять пісок у тачках, кладуть цеглу, цементують доріжки біля будинків.

Проте навіть недобудовані об’єкти — під пильним наглядом охорони. “З цими людьми краще не зв’язуватися, — каже Олександр, мешканець села, якого зустріла неподалік. — Біля кожної такої будівлі є свої вартові, а біля хат дуже заможних людей навіть водна поліція. Я якось відправився на риболовлю річкою та почав вудити за 100 метрів від одного з котеджів. До мене на човні відразу ж підпливли два охоронці в уніформі та повідомили, що риболовля в цій місцевості заборонена”.

Пан Олександр розповідає, що відразу ж почав сперечатися із охоронцями, адже річка не в їхній приватній власності, а тому обмежити його перебування на ній не може ніхто. Та чоловіки після кількох хвилин суперечок дістали кийки та побили чоловіка. “Я не звертався до поліції, — каже він. — Мене попередили, що правоохоронці стануть не на мій бік та, навпаки, змусять заплатити штраф. Багатії всюди мають зв’язки. Хто ми такі проти них?”

“Декілька років тому біля мене оселився якийсь бізнесмен, — розповідає Віктор, місцевий мешканець. — Коли почав будувати свій двометровий паркан, то заліз на мою територію. Я відразу ж звернувся до селищної ради, проте влада стала не на мій бік. Звернувся до суду — але там справа й досі розглядається…”

Схоже, подібні проблеми в селян — не рідкість. Пан Віктор стверджує, що його знайомі теж втратили декілька соток землі завдяки “елітним” сусідам.

По сусідству — Порошенко

Прямую далі. Приблизно 300 метрів від центру Козина прокладають нову дорогу. Декілька ескалаторів, бурових машин, бульдозерів, тракторів та асфальтоукладальників працюють на невеличкому клаптику землі. Попри те, що в селі навіть не знайдеш поганого асфальту, тут навіть увечері кипить робота.

“Ця дорога веде прямісінько до будинку Порошенка, — каже літня жінка, що проходить повз. — Три роки тому тут поклали нову дорогу. Проте Президент, очевидно, захотів кращої. От до чого тут такий поспіх? Працюють і вдень, і вночі…”

Президент щодня виїжджає цим шляхом на роботу. Але ледь не щоразу в різний час. “Це може бути і восьма ранку, і дев’ята, — каже пані Надія, місцева жителька. — Якось я бачила його кортеж навіть о десятій, коли сама спізнювалася на роботу”. Місцеві жителі стверджують, що глава держави їде переважно в супроводі 6 чорних автівок. Та попри таку довгу “процесію”, заторів на дорогах це не викликає. Пані Надія додає, що кортеж їде зазвичай навіть по селу на великій швидкості, а тому роздивитися президента в авто не має змоги.

Дім Петра Порошенка розкинувся на березі Дніпра. Його будинок видно здалеку: довгий білий паркан простягнувся на 400 метрів, а верхівки колон височіють за ним. Усі володіння Порошенка займають три гектари дорогої землі. По периметру огорожі вілли — дві будки з охороною. Біля них вказівник: “Прохід заборонено. Межа поста. Територія охороняється Управлінням державної охорони України”.

Невеличкий клаптик головних воріт до вілли Президента неакуратно розмальований синьо-жовтними фарбами. “Схоже, тут попрацювали хулігани, проте президентові це сподобалося, якщо й досі не стер”, — усміхається жінка, що проходить повз будівлю. По той бік паркану височіють скляні та мармурові будівлі, споруди, що нагадують палаци.

Ось до подвір’я обійстя Президента відкриваються ворота — звідти виїжджає трактор із купою листя. На мить я побачила величезний будинок Порошенка з колонами та баштами, а також церкву поряд. Трактор заїжджає до невеличкої огородженої території навпроти та вивантажує там сміття. Там припарковано з десяток стареньких автомобілів. “У цій місцевості такі машини належать виключно прибиральникам чи садівникам, — каже Наталія. — Бо вже в цьому районі знаходяться будинки мегазаможних людей”. Я озираюся довкола: мене й справді оточують палаци та модерні споруди на сотні мільйонів гривень.

Зарплата прибиральниці — 10 тисяч

Жити поруч із багатіями, кажуть у селі, непросто. Найбільше люди скаржаться на ціни в супермаркетах. Тут вартість продуктів розрахована на клієнтів, які за один раз можуть викласти декілька тисяч. Звичайні селяни великих магазинів намагаються уникати. “Усе: від засобів гігієни до води коштує удвічі дорожче, ніж у звичайних супермаркетах у Києві, — каже пан Віктор, якого зустріла неподалік магазину. — Самі бачите, які автівки припарковані біля магазину: самі іномарки”.

На місцевому базарі продукти теж недешеві, адже орієнтуються продавці на заможних покупців. Кисломолочний сир, до прикладу, коштує 55 гривень за кілограм. Так само вартує й літрова банка сметани. Свинину можна придбати за 80 гривень за кілограм. Сало коштує трішки дешевше — 70 гривень. “Базар дорогий, — скаржиться пані Надія, яку зустріла в центрі села. — На київських ринках продукти можна придбати значно дешевше. Там я купую сир за 40 гривень за кілограм, а м’ясо обходиться мені 50. Це я ще можу зібратися та поїхати до міста, тут недалеко. А що робити старшим людям, яким проблематично навіть до магазину дійти?”

Утім, селяни не приховують, що багатії дають їм можливість непогано підзаробити. На кожен такий будинок-палац потрібно до 20 людей для обслуговування. “Вони дають нам роботу, — каже пані Олександра. — Ледь не в кожному будинку є люди, що працюють в одному з котеджів — охоронцем, прибиральницею, нянькою, садівником чи кухарем”.

Сама ж Олександра вже декілька років підробляє прибиральницею в одному з таких будинків. У якому саме — зізнаватись не хоче. Каже, це професійна таємниця. Жінка розповідає, що бригада прибиральників на двоповерховий котедж та сад складається з п’яти осіб. Отримує вона в середньому десять тисяч гривень на місяць, а працює по 6 годин щодня, окрім вихідних.

“Утім, навести лад у таких хоромах все одно дуже важко, — зізнається вона. — Я вже пенсіонерка, тому швидко втомлююся. Та й загалом молодих серед обслуги мало. Усім нам років 50 — 60”.

Земля в Козині вартує дуже дорого — орієнтовно по 80 тисяч гривень за сотку. Ціни в оголошеннях про продаж тут земельних ділянок сягають кількох мільйонів гривень. І що ближче територія до котеджних масивів, то вона дорожча.

“Ми отримали тут землю ще за радянських часів, — розповідає пані Надія, пенсіонерка. — І продати її тоді можна було дуже дешево. Тепер у нас — золоті сотки, що з кожним роком дорожчають”.

Деякі місцеві жителі вирішують свої фінансові проблеми за рахунок продажу городів. Один такий клаптик у 15 соток може принести до одного мільйона гривень і більше.

“Депутати стараються для себе…”

За декілька метрів від траси розташований Будинок культури. Велика, вкрита склом будівля цікавої модерної форми з велопарковкою поруч. Усередині є ліфт, декілька дзеркальних зал, танцювальний клас та актова зала.

“Ремонт нам зробили вже після 2012 року, — розповідає дівчина в гардеробній. — Тут займаються танцями та виступають депутатські діти. Тому грошей можновладці на ремонт не пошкодували”.

Страшно навіть уявити, скільки пішло коштів на розкішні гардини, сніжно-білу долівку чи стелю із дзеркал…

Поруч будівлі розташовується єдина в селі школа та стадіон. Сучасні вікна та ковані вхідні ворота дають зрозуміти, що тут теж без депутатської легкої руки не обійшлося. Відразу ж за нею — спортивний майданчик. Та що тут казати — цілий комплекс! Тенісний корт, футбольне поле з величезними прожекторами, тренажерна арена, майданчики для гри у волейбол та баскетбол… Дивлячись на такий новітній стадіон, забуваєш, що ти в селі…

Пройшовшись селом, я не побачила жодної ями на асфальті або ж папірця на землі. “Депутати стараються для себе, — розповідає пан Петро, місцевий будівельник. — Такі заможні люди не хочуть жити у звичайному селі”.

Олена АСТАХОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *