Loading...

П’ЯТЬ РОЗЧАРУВАНЬ НОВОЮ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ

Надії на постмайданний парламент покладали великі. У повітрі витав дух оптимізму: ось-ось запрацюють по-новому – без підкилимних домовленостей, інтриг, корупційних пропозицій, “жовтих” скандалів. На жаль, не виходить. “КП” в Україні “вивчила, на що (на кого) і чому розраховували українці і що погубило ці надії.

розчарування №1 Розвал “конституційної” коаліції

Перемога так званих демократичних сил дозволила сформувати коаліцію чисельністю в 302 народних депутата. Об’єднання Блоку Петра Порошенка, “Народного фронту”, “Самопомочі”, Радикальної партії і “Батьківщини” дозволяло розраховувати, що новообрані депутати за дві секунди зможуть прийняти необхідні для економічного розвитку та європейської інтеграції закони. Законодавчий процес гальмувався. Через рік коаліція взагалі розпалася.

– У 2014-му не було іншого варіанту конфігурації коаліції. Так звані малі фракції, такі як “Батьківщина” і Радикальна партія, і раді були б опинитися в опозиції, то тоді право опозиції монополізував Опозиційний блок. А бути в опозиції разом з Опозиційним блоком – найсильніший удар по рейтингу демсил. До того ж команди Тимошенко, Ляшко і Садового претендували на шматок владного пирога, а їм пропонували тільки крихти. Образилися. Танцювати під дудку БПП і “Народного фронту” вони теж не хотіли. Коаліція розпалася, – говорить експерт Української політконсалтінговой групи Василь Мокан. -Так І давні суперники Тимошенко і Порошенко апріорі не могли стати політичними партнерами.

розчарування №2 м’якотілість комбатів

В результаті дострокових парламентських виборів депутатські ряди поповнилися Комбат – людьми, які пройшли Майдан, війну, бачили смерть товаришів і у яких, здавалося б, виробилося відторгнення брехні, різних договірних. Експерти в не такому вже далекому 2014-му прогнозували, що саме комбати можуть диктувати новому парламенту порядку денного, стежити за політичною гігієною під куполом Ради … Комбати переодяглися в ділові костюми і “навчилися поганому”.

– Переломним виявився момент, коли комбати освоїлися в парламентських комітетах, вивчили налагоджені схеми заробітків за закритими дверима. І вони усвідомили, що грати за існуючими правилами для них вигідніше, а для деяких – “дешевше”, ніж диктувати свої правила. Велика політика проковтнула їх, – міркує експерт аналітичного центру “Політика” Володимир Цибулько.

розчарування №3 Партійний диктат і кнопкодавство

З першого дня незалежності України народні депутати борються з неперсональное голосуванням, а кнопкодавство тільки процвітає. Не став винятком і восьмий скликання Верховної Ради. Більш того, ті, хто раніше дорікав регіоналів в голосуванні за помахом руки Михайла Чечетова, тепер голосують після отримання “вступних” смс-повідомлень на свої телефони, а на телеефіри ходять, детально ознайомившись з партійними “темниками”. Персональну принципову позицію виявляють лише одиниці.

– Поки фракції контролюватимуть олігархи, будемо спостерігати такий диктат і голосування за вказівкою. Що стосується нинішнього кнопкодавства, то причина криється в хиткості коаліції. Іноді просто фізично (через відряджень, хвороби депутатів) не вистачає голосів у парламентській більшості – доводиться натискати кнопку і за сусіда, – міркує директор Інституту соціологічних і політичних досліджень ім. Т. Шевченка Володимир Бондаренко.

розчарування №4 огульний популізм

Передбачалося, що “молода кров” парламенту не дасть старожилам розводити популізм в стінах Верховної Ради. Але знизити кількість порожніх обіцянок ніяк не вдається. Навпаки, з квітня (створення нової коаліції і розширення опозиції до трьох парламентських фракцій) з трибуни Ради все частіше ллється шалений популізм.

– В умовах складної соціально-економічного становища популізм – це технологія для підвищення електорального рейтингу опозиційних партій. Простіше обіцяти і критикувати, ніж пропонувати конструктивні ідеї, – вважає Василь Мокан.

розчарування №5 Корупцією всІ помазані

Очікувалося, що однією з відмінних характеристик нового парламенту стане неприязнь більшості народних депутатів до корупції. Не тут то було. Чи не кожен місяць розгорається корупційний скандал за участю народних депутатів. У зоні ризику опинилися навіть ті парламентарії, які позиціонували себе як антикорупціонери. Радикала Ігоря Мосійчука затримали за вимагання хабара, представника фракції БПП Сергія Лещенка викрили в покупці квартири не посредствам, “фронтовик” Микола Мартиненко взагалі склав депутатські повноваження через підозри в корупції.

– Чому я не можу перемогти корупцію? Тому що є пропозиції, від яких неможливо відмовитися. Дійсно моральних політиків в Раді на пальцях однієї руки можна порахувати, і їм складно протидіяти корупційним маховика, – зазначає політолог Володимир Бондаренко.

ТИМ ЧАСОМ Зарплати собі коханим підвищили в п’ять разів

Приступивши до законодавчої діяльності, ряд народних депутатів заспівали пісню про необхідність терміново підвищити зарплату. Основний аргумент такий: депутат не зможе чесно працювати за 4,5-5 тисяч гривень в місяць. У 2015-му народні обранці без зайвого пафосу проголосували за підвищення посадових окладів до 17,5 тисячі гривень. Але і цього здалося їм мало. У жовтні цього року вони оцінили себе в 36 тисяч гривень на місяць.

– Сьогодні на те рішення, яке прийнято, немає грошей. Ні копійки на підвищення заробітної плати депутатам немає. Тому тут потрібно повертатися до діалогу, сідати розмовляти для того, щоб зробити правильні рішення, які б дали можливість чесним депутатам нормально виконувати свою роботу, – заявив прем’єр-міністр Володимир Гройсман і дав зрозуміти, що з 1 листопада народні депутати не можуть розраховувати на підвищення зарплат.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *