Loading...

Окрім люстрації. Топ-5 сумнівних рішень Конституційного суду

Зараз Конституційний суд розглядає доленосне для України рішення – питання скасування люстрації.

Нещодавно ініціатори закону “Про очищення влади” Єгор Соболєв та Леонід Ємець оприлюднили нібито вже існуюче рішення КСУ, котре скасовує люстрацію. Нагадаємо, авторами конституційного подання є 47 нардепів (переважно екс-“регіоналів”), незадоволених люстраційним законом.

На засіданні в п’ятницю Конституційний суд перейшов до закритого слухання цієї справи, але рішення щодо долі закону не виніс. Наступне засідання призначене на 14 червня. Нардепи неодноразово наголошували, що нинішній склад суду не може розглядати цю справу через конфлікт інтересів. До того ж Соболєв припускав, що скасування люстрації може бути платою “Опозиційному блоку” за голосування за зміни до Конституції (щодо правосуддя). Водночас Конституційний суд давно звинувачують у “кишеньковості” і прийнятті рішень, вигідних чинній владі.

“Депутати-тушки”

Рішення Конституційного суду щодо формування парламентської більшості було першим на шляху до узурпації влади Віктором Януковичем.

Весною 2010 року КСУ встановив, “що окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій”. Таким чином, тоді найбільша в парламенті “Партія регіонів” змогла залучити до себе в коаліцію не фракції, а окремих депутатів – так званих “тушок”, котрі пройшли до ВР за списками однієї партії, але потім перейшли до іншої. Відтоді прийняття потрібних рішень для режиму Януковича перестало бути проблемним.

Дозволив диктатуру Януковича

Конституційний суд у 2010 році дозволив своїм рішенням тодішньому президенту України Януковичу узурпувати владу. Тоді судді змінили Конституцію, визнавши зміни до Основного закону 2004 року неконституційними. Таким чином всі нормативно-правові акти були приведені у відповідність до Конституції 1996 року, іУкраїна знову стала президентсько-парламентською республікою.


Янукович, у свою чергу, був наділений фактично надповноваженнями – змогою розпускати парламент, допоки той не прийме необхідного рішення, одноосібно призначати потрібних чиновників на місцях.


Таким чином, завдяки рішення Конституційного суду була сформована майже тоталітарна вертикаль влади, що пізніше призвело до Революції Гідності та масових жертв. Варто зазначити, що тодішнім головою КС був уродженець Макіївки Анатолій Головін. Що ж до інших, то нині діючі судді Юрій Баулін, Сергій Вдовіченко, Михайло Гультай, Михайло Запорожець,Олег Сергейчук, Петро Стецюк, Наталя Шаптала тоді також працювали суддями КСУ.

Після Революції Гідності у зв’язку з цим голосуванням (за порушення присяги) Верховна Рада звільнила Головіна і ще чотирьох суддів, а також рекомендувала звільнити Бауліна, Вдовіченка, Гультая, Запорожця, Сергейчука та Шапталу. Проте згодом саме Баулін був обраний головою КСУ, а всі інші так і залишилися працювати.

Дозволив “ручне” регулювання соцвиплат

За часів президентства Януковича КСУ прийняв не одне, здавалось, неконституційне рішення. Та все ж після зміни Конституції найбільше питань викликає рішення 2012 року, яке дозволило вручну регулювати рівень соціальних виплат. Його, до речі, прийняв маже той самий склад, що й змінив Конституцію.

КСУ дозволив Кабміну Миколи Азарова регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги (чорнобильцям, дітям війни та пенсій військовослужбовцям), які фінансуються за рахунок держбюджету.

Цікаво, що раніше у своїх рішеннях суд визнавав неконституційними аналогічні закони.

Таке рішення КСУ започаткувало спори, коли чорнобильці, діти війни та військовослужбовці намагалися домогтися собі підвищення виплат через суд.

З приходом на пост президента Петра Порошенка КСУ продовжив приймати “зручні” для глави держави рішення. При цьому, з 2014 року в складі Конституційного суду з’явилося лише 7 нових суддів. Решта 11 були обрані чи призначені до КСУ в 2008 (Баулін, Вдовіченко, з 2006 – Стецюк), в 2010 (Гультай, Запорожець, Сергейчук, Шаптала), в 2011 (Пасенюк) та в 2013 (Литвинов, Тупицький, Касмінін) роках.

Дозволив Раді самостійно трактувати Конституцію

Мова іде про формулювання “наступна чергова сесія”. Справа в тому, що 155 стаття Основного закону каже, що зміни до Конституції можуть бути розглянуті протягом наступної чергової сесії. Проект закону “Про зміни до Конституції”(щодо децентралізації влади) був схвалений протягом другої сесії Верховної ради, проте остаточного рішення щодо документу протягом третьої сесії парламент не прийняв.

До Конституційного суду звернувся 51 нардеп, щоб той пояснив значення фрази “наступна чергова сесія”.


Нагадаємо, що для Петра Порошенка було недопустимим провалити голосування щодо децентралізації влади, аби продемонтрувати західним партнерам виконання Мінських домовленостей. Проте було очевидно, що голосів за цей законопроект у Раді не набереться. Тобто найкращим рішенням було би відкласти це питання, що, по суті, і забезпечив Конституційний суд.


Весною 2016 року він постановив, що український парламент самостійно встановлює, на якій із наступних сесій приймати законопроект про внесення змін до Конституції. Таким чином, “наступна чергова сесія” означає будь-яка сесія, пізніше в часі (тобто не обов’язково третя).

Дав суддям “супер-пенсії”

Нещодавно чинний склад Конституційного суду визнав неконституційними і скасував зміни, прийняті парламентом, якіобмежували пенсію суддям сумою у 10,7 тисяч гривень. Таким чином, КСУ повернув суддям необмежені довічні виплати. За словами нардепа Леоніда Ємця, одного з ініціаторів закону про обмеження виплат для суддів, таке рішення Конституційного суду коштуватиме державі десятків мільйонів гривень щороку.

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *