Loading...

Назад, в глухий кут ?!

Закон про подвоєння “мінімалки” завдав деструктивний удар по малому бізнесу.

Як і ліки, закон може, поряд зі своїми “лікувальними” властивостями, мати ще й побічні дії. Так, подвоєння з початку нинішнього року мінімальної зарплати сприяло збільшенню зарплат бюджетників. Воно ж, швидше за все, скоректує негативні наслідки минулорічного зниження надходження ЄСВ, введеного попереднім урядом, яке збільшило й без того величезну пенсійну дірку.

У той же час для малого бізнесу “закон про мінімалки” виявився нокаутом, наслідки якого неминуче позначаться на подальшому економічному розвитку всієї країни. Подвоєння мінімальної зарплати дійсно допоможе незначно скоротити провал 2016 в бюджеті Пенсійного фонду від зниження відсотка відрахування ЄСВ із зарплати, введеного урядом А. Яценюка. Але це відбудеться не за рахунок великих підприємств, адже у них частка працюючих з зарплатою нижче 3200 грн – мізерна.

Розщедритися змусили середняків, зокрема торговельні, посередницькі і виробничі компанії, які через зарплату оптимізували податкове навантаження. Адже нерідко офіс компанії регіонального значення практично в повному складі перебував на “мінімалці” в 1600 грн. При тому, що реальна середня зарплата становила близько 7-8 тис. грн. Чого не скажеш про малий бізнес.

“Бути чи не бути …”

Відверті розмови з підприємцями, зайнятими в малому бізнесі, свідчать, що їхні реальні чисті доходи (після виплати податків і зарплат найманим працівникам) не перевищують 5-15 тис. грн на місяць (5-6 тис. грн щомісяця з одного міні-магазинчика). Багато з них оцінюють свій бізнес, що перебував на межі виживання. Тому будь-який, навіть незначний негативний вплив проти їх підприємства змушує приймати рішення про припинення своєї справи. Частина з них уже згортає свою діяльність.

Падінню доходів сприяли наступні фактори:

– різке падіння купівельної спроможності населення і споживчого оптимізму. Якщо раніше в більш щедрі в споживчому плані роки люди робили імпульсивні покупки, то тепер, як правило, обмежуються скромним “обов’язковим” набором навіть до новорічних свят, які закуповуються заздалегідь і переважно в великих супермаркетах;

– Збільшення податкового навантаження;

– Збільшення видатків на функціонування бізнесу (зростання орендних ставок, непомірні скачки комунальних тарифів, особливо на електроенергію);

– Зростання вартості персоналу.

Інфляційні стрибки вимагали відповідної корекції оплати найманої праці. Тож не дивно, що для значної частини чинного малого бізнесу нова “мінімалка” поставила руба питання: закривати бізнес по нерентабельність – або все ж спробувати якось вискочити з лещат непомірних витрат, які не відповідають прибутковості підприємства? В результаті частина підприємців махнули рукою і вирішили закриватися, і цим своїм рішенням вони підтримують негативну статистику, пов’язану, насамперед, з масовим закриттям “сплячих” СПД-шників. З 1 січня останніх раптом змусили оплачувати власний “сон” відрахуваннями до Пенсійного та інших фондів (горезвісні 704 грн ЄСВ). Таким чином, закриваються і активні підприємці, а не тільки ті, кого держава “попросила” заплатити соціальний збір не з отриманих доходів, а за фактом їх реєстрації. І дана тенденція має всі умови для свого продовження.
Варіанти виживання

Так що закрилися і продовжують самоліквідуватися і низькорентабельні підприємці, невеликий прибуток яких раніше так-сяк забезпечував утримання не тільки сім’ї підприємця, а й сімей його найманих працівників, а ще – виплати не дуже великі, зате регулярно наповнюють скарбницю відрахувань, в т. ч. від оплати ліцензій, єдиного податку, ЄСВ … І тепер люди, які утримували себе та інших, самі поповнять армію безробітних, або, того гірше, – поїдуть піднімати економіку Польщі та інших країн, бо варіант відходу нехай в тіньову, але економіку своєї країни, для них відрізали ті ж реформатори.

Зокрема, на цей випадок для них передбачили космічні штрафи. Наприклад, введено покарання у 100 мінімальних зарплат (тобто 320 тис. Грн) за недопуск держінспектора з праці до перевірки підприємства. Також передбачено 96 тис. Грн штрафу за кожного працівника при виявленні інспектором порушення, наприклад, за оформлення працівника на неповний робочий день у разі фактичного виконання ним роботи повний робочий день. Але такі розміри штрафів за порушення трудового законодавства порівнянні з 10-15-річним доходом багатьох малих підприємців, не випадково вони асоціюються у малого бізнесу зі сталінською ініціативою, яку в народі називали “законом про три колоски”. Один такий штраф – і банкрутство забезпечено. І це не теорія, а сьогоднішня практика.

Податки – по-новому, зарплату – по-старому

Але закриються або поїдуть до Польщі не всі. А жити якось треба. І ті, хто все ж ризикне залишитися в малому бізнесі, змушені будуть піти навіть на крайні заходи. Витрати не можуть бути вищими за доходи. Тому програма максимум – звільнення всіх “найманців”. У цьому випадку бізнес доведеться вести самому. Ще варіант: трансформація двох робочих місць в одне. В цьому випадку одному працівникові доведеться (якщо він, звичайно, згоден) виконувати функції двох, але за одну зарплату. Якщо звільнити працівників не виходить, а зменшений  до непристойних розмірів дохід не дозволяє діяти в рамках правил гри, що змінилися, доводиться просто платити податки по-новому, а ось заробітну плату видавати на руки тим, що працюють – по-старому. В умовах високого безробіття працівники найчастіше погоджуються і на цей варіант виживання.

Приймаються і інші заходи збереження бізнесу. Наприклад, відмова від усього, від чого тільки можливо відмовитися. Причому такий підхід взяли на озброєння навіть великий і середній бізнес. Так, власники деяких великих магазинів вже відмовилися (повністю або частково) від послуг денної охорони. Господарі бізнесу порахували, що збільшені в обсязі дрібні крадіжки все одно будуть нижчими за зрослі витрати на утримання охорони.

Старі граблі

Частина з нині впроваджених новацій Україна і її економіка раніше вже проходили. Ще не забуте, як в середині 90-х минулого століття підприємців жорстко, якщо не сказати жорстоко, штрафували за невидачу навіть одного чека, наприклад, за коробку сірників. Відповідальність тоді сягала еквівалента в 1-2 тис. Дол. США за один такий “непробитий” коробок. Вартість одно- двокімнатної квартири в регіонах на той час становила аналогічну суму.

Але потрібно пам’ятати і те, що неекономічні, репресивні методи управління економікою в 90-х закінчилися тупиком. І тоді, щоб вийти з цього тупика, держава указом президента країни якраз ввела спрощену систему оподаткування, звільнивши підприємців від пресу розореньь штрафними санкціями. Це дало поштовх розвитку підприємництва, призвело до зменшення безробіття і поповненню держбюджету.

Сьогодні ж відбувається все з точністю до навпаки, і мало хто з чиновників замислюється, до яких наслідків все це може привести. Але ж можна було, впроваджуючи ті чи інші новації, просто врахувати специфіку малого бізнесу, а не стригти всіх під одну гребінку. Адже є різниця між фінансовими можливостями, наприклад, великого виробничого підприємства – і підприємця з трьома найманими працівниками. Невже для того, щоб це зрозуміти, потрібно знову завести в глухий кут ?!

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *