Loading...

Коли твій сусід – Росія. Рецепти виживання

Україні замість метушні конче потрібна чітка та зрозуміла лінія поведінки з агресивним північно-східним сусідом

Днями в Києві кілька дослідників Росії намагалися відшукати способи подальшого співіснування з агресором на спільному географічному просторі. Це дуже смілива ідея – знайти спільний знаменник у питанні, в якому кожен українець мислить себе фахівцем. Захід відбувся як одна зі складових “Аудиту зовнішньої політики України” – серії досліджень Інституту світової політики (ІСП).

Грищенко проти Огризка

Ще одним сміливим кроком стало запрошення на презентацію дослідження у якості експертів двох колишніх міністрів закордонних справ – Володимира Огризка та Костянтина Грищенка. Це абсолютно антагоністичні фігури.

Огризко, нагадаємо, очолював МЗС у часи президента Ющенка. Під час Майдану відзначився тим, що зробив відкрите “Звернення до лідерів Європи та США, які ще в змозі діяти”. Він закликав лідерів країн Заходу відмовитись від політики невтручання щодо злочинів режиму Януковича і просив їх протидіяти “передачі України під протекторат Москви”.

Грищенко очолював МЗС у часи президента Януковича. Під час Майдану особливо не світився, після його початку закликав владу та мітингувальників “слухати одне одного”.

Якщо мета запрошення на дискусію колишнього високопосадовця з уряду Азарова була освіжити пам’ять та нагадати яким бачила світ команда “міцних господарників”, то організатори досягли мети.

За розлогими роздумами пана Грищенка щодо “сусідів, яких ми не обираємо”, “необхідності рахуватись з людьми, які хочуть зближення з Росією” проглядалася ностальгія за часами “прагматичних” відносин з РФ.

“Ми не зможемо відгородитись – на жаль, чи на щастя – від Росії в силу багатьох факторів. Вони навіть не економічні, це мільйони сімей, які так чи інакше підтримують зв’язки. Навряд чи вони підтримають владу в питанні встановлення візового режиму і це позначиться на рівні її підтримки у вирішенні інших важливих питань. Думаю, саме з цих причин це рішення не приймається і не буде прийнято в осяжній перспективі”, – вважає Грищенко.

Рефлексії прагматика часів Януковича

Проте, слід віддати належне екс-міністру – він дуже доцільно пригадав, що агресія Росії проти України почалась зовсім не в 2014 році, а набагато раніше.

“Під час війни в Грузії я був послом України в РФ. Все, що сьогодні чуємо з російських каналів уже тоді повним ходом пішло. Двічі на тиждень відбувались демонстрації під посольством. Це вже був початок гуртування через ЗМІ суспільства навколо думки, що Україна, її влада є ворожою до Росії, і відповідно Росія має на це реагувати”, – розповів Грищенко.

Рецепту подальшої вибудови стосунків з Росією колишній міністр не дав.Він лише змалював зачароване коло, в якому, як він вважає, опинилася Україна: для протистояння потрібна міцна армія, яку не побудуєш без належного фінансування, якого не буде без інвестицій, які не прийдуть допоки на сході продовжується військовий конфлікт, для ефективної протидії якому потрібна міцна армія.

Така картина цілком збігається з лінією російської пропаганди. Змальовуючи хворобливий стан української економіки, вона підводить до думки, що без відновлення економічних зв’язків з РФ діла не буде, а отже треба миритись, а тоді, якщо пощастить, то й західні інвестори до нас прибіжать.

Цю тезу з інвестиціями розгромив ще один запрошений ІСП експерт – колишній головний редактор журналу “Forbes Україна” Володимир Федорін. “Жодні великі інвестиції під виглядом того, що Україна замирилась з Путіним, не прийдуть. Вони прийдуть лише в тому випадку, коли Україна проведе серйозні глибокі реформи”, – сказав він.

Федорін зауважив, що проблема в тому, що Путіну не можна вірити за жодних обставин. Тому домовитись по проблемі Донбасу не вийде. “Вже були домовленості щодо продовження оренди Севастополя для російського флоту і де вони?” – риторично спитав він.

Єдина мова з РФ – мова ультиматумів

Володимир Огризко почав свої пояснення з цитати відомого “русскомирца” Сергія Караганова журналу Spiegel: “Ми, Росія хочемо статусу великої держави, цей статус став частиною генетичного коду, хочемо бути серцем великої Євразії”.

За словами екс-голови МЗС, при такому баченні розраховувати на якісь нормальні відносини з Росією неможливо.

Зауваживши, що Мінські угоди недієздатні, Огризко відзначив, що зараз спасіння України знаходиться в її власних руках. “Ключовий елемент – внутрішній розвиток. Потрібні внутрішні перетворення, які дадуть нам можливість мати справді сильну державу, сильну економіку та сильні збройні сили”.

На зовнішній арені Україна мала б стати майданчиком формування антипутінської міжнародної коаліції.


“Необхідна максимально можлива ізоляція Росії. Мова, з якою можна звертатися до Росії – це мова одна: мова ультиматумів, вони іншої вони не розуміють. Це мова сили, мова примусу. Все інше, що бачимо сьогодні, насправді не працює. Ми повинні бути до цього готові і пояснювати західним партнерам, що іншої мови Росія не розуміє”, – сказав Огризко.


Він також зазначив, що стратегії стримування Росії досі не існує ані в Україні, ані на Заході.

“Те що є, я б назвав неоковирною рефлексією на те, що робить Росія. Ключовим має бути системне стримування країни-агресора, бо це єдиний спосіб повернути його до норм поваги міжнародного права”, – зауважив Огризко.

Він окреслив три завдання у відносинах з Росією: 

Перше – нам треба позбавитись ілюзій, раз і назавжди.

Друге – виходити з того, що Росія не збирається змінювати своєї політики відносно України та відносно Заходу. Це константа.

Третє – нам треба пояснити це нашим громадянам, а також нашим партнерам на заході.

Останній пункт про пояснення українським громадянам стосується результатів свіжого соціологічного дослідження Центру Разумкова. Воно виявило, що частка прихильників запровадження візового режиму з Росією порівняно з березнем 2015 року скоротилася з 46,7% до 29,0%.

Більше половини (55%) громадян України виступають проти розриву дипломатичних відносин України з Росією. Відносна більшість респондентів (48,5%) виступають проти заборони ввезення російських товарів для продажу в Україні. За таку заборону виступають лише 33,6% опитаних.

На думку Огризка, такі цифри на другий рік війни – це результат недопрацювань влади, громадських організацій та всіх тих, хто мав би пояснити населенню, що відбувається.

Щодо Заходу, то за словами Огризка, дуже потрібно пояснювати, що Росія не збирається змінюватися. “Для багатьох на Заході це майже як відкриття Америки”, – сказав екс-міністр.

Україна небезпечна для Росії, бо показує інший шлях

Наша країна показала росіянам та іншим пост-радянським країнам, що можна жити інакше, що можна обрати інший шлях розвитку. За те, що обрала власний шлях і показала його іншим Україна зараз відплачує війною.

“Будь-який “відрив” України від політичних, економічних та суспільних “стандартів” РФ дуже болюче сприймався російською владою”, – вважає автор “аудиторської” аналітичної записки ІСП політолог Олеся Яхно.

Саме тому будь-які спроби України здійснювати власні кроки в тому чи іншому питанні чи напрямку зовнішньої політики завжди сприймалися Кремлем безкомпромісно.

“Нерідко Росія упереджувала той чи інший крок України, демонструючи, до яких дій вона може вдатися у разі чого, а також випробовуючи готовність України до відповіді (наприклад, конфлікт навколо острова Коса Тузла у жовтні 2003 року)”, – пише вона.

Саме тому Росія протидіяла курсу на євроінтеграцію України, яка “завжди сприймалася не стільки як мета та кінцевий результат, скільки як процес, як довгострокова гарантія незалежності України від Росії“.

Як далі жити

Олеся Яхно прогнозує, що через “гібридну війну” Україна та Росія об’єктивно віддалятимуться одна від одної. Відтак говорити про розвиток українсько-російських відносин немає сенсу, можна лише працювати над мінімізацією наявних ризиків та реагуванням на виклики. Вона виділила п’ять пунктів для такої роботи.

1. Всебічне вивчення проблематики РФ. “Спрощене сприйняття Росії, керування українськими політиками в прийнятті рішень штампами багато в чому призвели до неправильної оцінки ризиків та можливих дій з боку РФ, починаючи з 2014 року”, – попереджає Яхно.

2. Приділення активної уваги України країнам СНД. Не слід забувати, що більшість країн СНД побоюються, як висловилася дослідниця, прецеденту “братської дружби”. Вони підтримують Україну, хоча багатьом здається, що недостатньо.

3. Визначитись, якою Україна бачить поствоєнну Росію. Хоча, як пише сама ж Олеся Яхно, коли припиниться війна відповісти неможливо, конфлікт на сході може тягнутись дуже довго – для РФ це спосіб дестабілізації України зсередини.

4. Активізація мовлення на західні аудиторії. Це особливо актуально з огляду на ризик зміни єдиної політики Заходу щодо Росії.

5. Питання безпекових гарантій. Україні слід і надалі посилювати свою обороноздатність та наближатися до стандартів НАТО.

Вже очевидно, що жодних відносин у нас з Росією немає і в осяжній перспективі не буде. Тож шлях у нас один, і його вже давно позначили небайдужі громадяни. Він має три складові: міцна армія, розумна дипломатія, сильна економіка.

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *