Loading...

Апогей контрреволюції

Всього за три роки пройдисвіти і мародери всіх мастей знову стали домінуючим класом в Україні
Справа проти антикорупціонера Віталія Шабуніна – апогей контрреволюції тих, чиє політичне і професійне життя в Україні повинне було закінчитися в 2014 році разом з втечею з України Віктора Януковича. Сьогодні Шабуніну буде обрано запобіжний захід у суді. Йому загрожує до 5 років в’язниці.

Шабунін – людина, відкрито і експресивно виступав проти хабарництва і державного злодійства – останній в низці публічно вспоротих і формально звинувачених правоохоронцями людей, для яких боротьба з корупцією в Україні була сенсом життя і професійної діяльності.

Атаки на антикорупціонерів тепер мають всі ознаки системних. Це більше не епізодичні випади окремих персонажів в ГПУ, СБУ або АП. Це системне знущання скривджених і ущемлених в їх матеріальних правах чиновників, санкціоноване десь на самому верху.

До цього під удар потрапив Андрій Коболєв, глава Нафтогазу, який допоміг вперше позбавити Україну від російської газової залежності, вдихнув нове життя в радянського корпоративного монстра і пішов на некомфортний конфлікт з мільярдером Ігорем Коломойським, який роками доводив нафтогазовий сектор за рахунок платників податків.

Також під тиск держорганів потрапив депутат і в минулому журналіст Сергій Лещенко, який своє життя присвятив розслідуванням корупції у вищих ешелонах влади. За те, що він писав, йому не раз могли переламати ноги в під’їзді. В кращому випадку. Але раніше він писав про оточення Віктора Януковича. Про злочинний режим. Тепер же пише про оточення Петра Порошенка. І, здавалося б, у нього не повинно бути проблем в новій Україні. Але вони у нього є, і куди більші, ніж раніше.

Також нелюдами сучасності визнані Михайло Саакашвілі і колишні співробітники Генпрокуратури Сакварелідзе і Касько – перші, хто не побоявся сказати вголос про сволоту в ГПУ і почати з ними публічну і юридичну боротьбу. У всіх з’явилися великі проблеми з правоохоронними органами.

І тут у мене виникає питання: Коболєв, Шабунін, Сакварелідзе, Лещенко, Касько. Люди, що переживають величезний життєвий дискомфорт заради змін в країні на краще, це і є вороги нинішньої української держави?

Або ними є Грановський, Демчина, Кононенко, Бойко, Мартиненко, Хомутинник, Довгий? Ні проти одного з цих людей не ведеться розслідування, незважаючи на більш ніж вичерпні публікації в пресі. Я не буду повторювати банальні істини про те, що корупція є головною перешкодою на шляху капіталу, людських ресурсів та ідей.

В Україні зруйновано договір суспільної справедливості і просто здоровий глузд. І дивно, що контрреволюція корупціонерів сталася так швидко – три роки після подій, що стали потрясінням для всіх нас.

Мародери всіх мастей і провінційні пройдисвіти в Україні більше не соромляться. Вони тепер – мейнстрім. І мають системну державну підтримку.

Але виклик прийнятий. Ми ніколи не мовчали, і не будемо мовчати зараз.

Виталий Сыч

Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *