Loading...

Антикорупційна податкова реформа під загрозою провалу, — Андрій Журжій

Мінфін, громадськість і бізнес розробили антикорупційну податкову реформу. Проте вона не сподобалася головам ДФС та профільного комітету парламенту, тому уряд схвалив реформу без суттєвих антикорупційних ініціатив. Автор: Андрій Журжій

На початку жовтня в ЗМІ розлетілася інформація про схвалення урядом антикорупційної податкової реформи. Цю реформу протягом чотирьох місяців розробляв Мінфін спільно з громадськістю і бізнесом.

В експертному середовищі з’явилася надія, що у 2016 році Податковий кодекс не буде прийматися напередодні новорічних свят. Проте сталося інакше.

По-перше, запропонована бізнес-орієнтована реформа не задовольнила голову ДФС та керівника парламентського комітету з питань податкової та митної політики, що і вплинуло на її подальшу долю. Як наслідок, уряд затвердив податкову реформу без суттєвих антикорупційних ініціатив.

По-друге, проект зміненої реформи зареєстрували у парламенті (законопроекти 5368 та 5369) лише кілька днів тому, через місяць після його схвалення урядом. Тож є сумнів, чи встигне Верховна Рада за нього проголосувати до кінця року.

Відтак, хотілося б порівняти зареєстрований проект антикорупційної податкової реформи та його початкову редакцію, розроблену Мінфіном. Чи залишився “доопрацьований” текст антикорупційним?

1. Вилучена норма про запровадження єдиного рахунку для сплати податків.

При сплаті податків підприємці стикаються з низкою проблем. По-перше, всі податки необхідно сплачувати на різні рахунки, які часто змінюються. По-друге, якщо підприємницька діяльність здійснюється по всій Україні, необхідно подавати звітність в районні податкові, де така діяльність відбувається.

Щоб подолати цю бюрократичну рутину, пропонувалося запровадити єдиний рахунок для сплати всіх податків. Підприємці платили б податок на один рахунок, а далі держава сама ділила би податки між бюджетами. Однак ідея не сподобалася прихильникам президента. Норму вилучили. Розглянуть її аж у 2019 році.

2. Створені перепони для розпорядження Мінфіном інформаційними базами.

Зараз уся податкова інформація зберігається в базах даних, які належать ДФС. У 2016 році преса не раз писала про неправомірне втручання в ці бази. Щоб позбавити співробітників ДФС можливостей для корупційних зловживань, пропонувалося передати право власності на бази Мінфіну.

Однак зареєстрований законопроект передбачає, що Мінфін буде лише адмініструвати зазначені бази. Хто буде їх власником — не відомо. Оскільки зараз ними володіє саме ДФС, у мене виникають сумніви, чи отримає Мінфін контроль над базами і чи зможе він припинити наявні зловживання.

3. Залишена необхідність укладання електронних договорів.

Зараз кожне підприємство, що сплачує податок на додану вартість, зобов’язане подавати електронну звітність і реєструвати податкові накладні, що складаються при здійсненні більшості господарських операцій. Для цього воно повинне укласти з ДФС угоду про визнання електронних документів (ЕЦП).

Думаю, публічно-правові відносини не потребують наявності договору. Якщо кодекс встановлює, що звітність мусить подаватися в електронній формі, держава повинна забезпечити безперешкодну можливість подати таку звітність. Наявність договору — зайва ланка, яка створює передумови для тиску на підприємців.

У початковій редакції реформи не було згадки про існування такого договору. Тепер вона є, тож підприємцям і далі доведеться укладати такі угоди з ДФС.

4. Змінений порядок зупинення реєстрації податкових накладних.

У 2016 році держава зіткнулася з проблемою, коли у фіктивних підприємств з’явилася можливість реєструвати податкові накладні за нереальними операціями. ДФС здатна відстежувати ці операції в інформаційних базах на етапі їх реєстрації, але зарадити цьому не може, бо не має на те законодавчих підстав.

Мінфін прописав механізм зупинення реєстрації підозрілих податкових накладних з тимчасовим блокування коштів за такими операціями протягом п’яти днів, чим стимулював підприємства підтверджувати їх реальність.

Після спливу цього терміну ДФС повинна була звернутися до суду для отримання дозволу для продовження строку блокування таких податкових накладних.

Змінена реформа дозволяє фіктивним підприємствам оминати вказану систему ризиків, оскільки блокування коштів не відбувається. Крім того, реформа поклала обов’язок доведення неправомірності дій ДФС на платника податків.

5. Нова редакція проекту узаконює проведення податкової перевірки за відсутності підстав для її проведення.

Здавалося б, якщо в ДФС нема підстав для проведення перевірки, то вона й не може проводитися. Реформа пропонувала дозволити бізнесу не допускати ДФС до проведення перевірки, якщо на те нема підстав. Проте ця норма була виключена.

6. Виключені зміни стосовно земельного податку.

Часто підприємства, придбавши будівлю, протягом певного часу не оформляють право власності або право на користування ділянкою, на якій знаходиться таке приміщення, щоб не сплачувати земельний податок або оренду плату.
Реформа унеможливлювала такі зловживання і передбачала, що сплачувати податок необхідно з моменту виникнення права власності на приміщення.

Ця норма теж була виключена. Її відсутність призведе до мільярдних втрат місцевих бюджетів і створить можливість для недобросовісних власників земельних ділянок продовжувати уникати сплати земельного податку.

7. Змінені критерії визначення великих платників податків.

Великі платники податків — це великі підприємства, що сплачують до бюджету не менше 12 млн грн податків і річний дохід яких становить щонайменше 500 млн грн. Вони забезпечують 75% всіх податкових надходжень і обліковуються в офісі великих платників ДФС, який має найбільш кваліфіковані кадри.

Зареєстрована редакція збільшує поріг віднесення фірм до великих платників. Кількість сплачених податків зростає до 20 млн грн, річний дохід — до 1 млрд грн.

Це означає, що частина великих платників знову буде обліковуватися в місцевих податкових. Контролювати такі компанії буде менш кваліфікований персонал, тож мінімізувати податки буде легше. Думаю, потрібно збільшити кількість кваліфікованих кадрів в офісі великих платників, а не зменшувати число платників.

Отже, можна стверджувати, що реформа втратила частину важливих антикорупційних ініціатив. Загалом законопроект не втратив актуальності, а чужорідні фіскальні зміни можна вилучити до другого читання.

Позитивом є те, що антикорупційні зміни в частині відшкодування ПДВ з використанням одного реєстру і ліквідацією висновку ДФС для такого відшкодування в зареєстрованому законопроекті залишилися.

Оригінал: Економічна правда

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *